Віктор Георгійович Ко́зик ( 29 жовтня 1937, Київ - помер 16 липня 2024 року, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 2017 року. Батько художника Вадима Козика.
Біографія Народився 29 жовтня 1937 року в місті Києві (нині Україна). Закінчив Київську художню середню школу імені Тараса Шевченка; протягом 1957—1963 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Володимира Костецького, Карпа Трохименка, Олександра Лопухова, Іллі Штільмана. Дипломна робота — картина «Леся Українка в гостях у майстра народної творчості» (керівник Василь Забашта).
Працював на Київському художньо-виробничому комбінаті. З 1991 року на творчій роботі. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Зенітній, № 5Козик Віктор Георгійович // та у будинку на Андріївському узвозі, № 34Козик Віктор Георгійович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 67..
Творчість Працює у галузях станкового (створює пейзажі, тематичні картини, портрети, натюрморти) і монументального живопису. Серед робіт: станковий живопис
«Осінь у Карпатах» (1965); «Прикордонник» (1966); «Гірська річка» (1967); «Зима» (1968); «Чернігівські собори» (1970); «Стара Ялта» (1970); «У порту» (1970); «Ялта» (1971); «Басейн» (1971); «Баскетбол» (1971); «Новий цех на металургійному заводі» (1972); «Сейнери» (1972); «Герой Радянського Союзу Леонід Семенович Корнєв» (1973); «Біля причалу» (1974); «Порт» (1975); «Кухар Сабо» (1977); «Траса дружби» (1978); «Зварювальники» (1978); «В народ» (1978); «Вечір у Ялті» (1979); «Очеретяна бухта» (1984); «Арт-бухта» (1984); «Береги Ялти» (1988); «Айва» (1987); «Володимирська гірка» (1989); «Старокиївська гора» (1990); «Києво-Печерська лавра» (1991); «Лаврські мури» (1992); «Весняний Поділ» (1993); «Покровська церква» (1993); «Софія Київська» (1994); «Андріївська церква» (1994); «Боричів Тік» (1995); «Києво-Печерська лавра» (1995); «Андріївський узвіз» (1995); «Хрестовоздвиженська церква» (1996); «Псел» (1996); «Видубичі» (1996); «Передзим'я» (1996); «Весна в Києво-Печерській лаврі» (1997); «На Подолі» (1998); «Сніг у монастирі» (1999); «Півонії» (2000); «Володимирський собор у Херсонесі» (2002); «Бузок» (2006); «Яхт-клуб» (2007); «Весна» (2010). </div> розписи Михайлівського Золотоверхого собору у Києві (2001—2002); Покровського собору у Севастополі; Успенської церкви у Жданівці (2000—2004, разом із сином). Учасник всеукраїнських та всесоюзних виставок з 1964 року. Роботи експонувалися на зарубіжних виставках в Італії, Югославії і Бельгії у 1970 році, Польщі у 1972 році, В'єтнамі у 1974 році, Сирії у 1975 році. Персональні виставки відбулися у Києві у 1977, 1996, 2003, 2005 роках, Москві у 2004 році, Старому Граді у 2009 році.
Роботи художника представлені в Національному музеї історії України у Києві, Музеї історії Києва, Музеї мистецтв Прикарпаття в Ужгороді, Миколаївському та Севастопольському художніх музеях, Лівадійському палаці, в Дирекції художніх виставок в МосквіКозик Віктор Георгійович / Аукціонний дім «Goldens»., у приватних колекціях Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Угорщини, Болгарії, Польщі, Ізраїлю, Австралії.
Примітки
Література