Лівай Л. Гілл (; 26 лютого 1816 — 9 лютого 1865) — пастор баптистської громади міста Вест Кілл (; округ Грін, штат Нью-Йорк, США), який розробив, за власним твердженням, перший в історії кольоровий фотографічний процес (1850).

Геліохромія Гілл назвав свій метод «геліохромією» (, від  — Сонце і  — колір). Попри те, що самого Гілла більшість експертів вважали шахраєм, а його знімки-«гіллотипи» () — розфарбованими вручну дагеротипами, творець геліохромії мав підтримку з боку деяких авторитетних представників наукової спільноти — зокрема, винахідника телеграфу Семюела Морзе. 1853 року Гілл, який навмисно не розкривав подробиць свого процесу, спробував запатентувати геліохромний метод (заявивши, що після отримання патенту поділиться своєю технологією з будь-ким охочим — «за розумну ціну»), але отримав відмову. 1855 року, після раптової смерті своєї дружини та колеги-фотодослідниці Еммелін, Гілл залишив заняття фотографією, однак 1856 року видав «Трактат про геліохромію» (), що містив докладний опис розробленого ним процесу. Суперечки громадськості про справжність винаходу призвели до того, що книгу заборонили, а нерозпроданий тираж знищили.

Постійний контакт зі шкідливими реактивами позначився на здоров'ї Гілла і наблизив його смерть 1865 року.

Офіційна першість Ні за життя, ні після смерті Гілла, аж до 1980-их років, його роботи не мали визнання фахівців.

Першу офіційно визнану достовірну кольорову фотографічну проєкцію («тартанову стрічку») продемонстрував 1861 року британський фізик Джеймс Клерк Максвелл.

Перші офіційно визнані достовірні кольорові фотографії, закріплені на матеріальному носії, створили французькі винахідники і Шарль Кро наприкінці 1860-х років — майже за двадцять років після відкриття Гілла.

Експертиза 1981 року історик фотографії професор Джозеф Будро (), відновивши і вдосконаливши архаїчний фотографічний процес за описом, наведеним у трактаті Гілла, отримав — виключно завдяки впливу світла, без додання барвників або пігментів — гіллотипи, на яких чітко розрізнялися червоний, зелений, синій, жовтий, пурпурний і помаранчевий кольори.

Фізико-хімічний аналіз робіт Хілла, який 2007 року провели старший науковий співробітник Інституту охорони історичних пам'яток Ґетті Дьюсен Стьюлік () та Арт Каплан () на замовлення Національного музею американської історії у складі Смітсонівського інституту , показав, що Гілл, намагаючись надати своїм знімкам природного колориту, справді ретушував їх вручну — проте деякі кольори (червоний і синій) безсумнівно були на оригінальних гіллотипах . За словами Стьюліка, «через наполегливі вимоги відтворити додаткові кольори <…> Гілл почав вручну наносити додаткові пігменти на свої кольорові пластини, підправляючи їх так, щоб вони виглядали барвистішими, ніж оригінали» .

Примітки

Бібліографія

Про Лівая Гілла

Посилання