Христограма () — монограма або комбінація літер, яка утворює абревіатуру імені Ісуса Христа, яке традиційно використовується як релігійний символ у християнській церкві.

Однією з найстаріших христограм є Хризма (☧). Вона складається з накладених один на одного грецьких літер хі і ро , що є першими двома літерами грецького , «Христос». Це було відображено на лабарумах — військових штандартах, які використовував Костянтин I у 312 році нашої ери. Вензель IX () є подібною формою, використовуючи ініціали імені , «Ісус Христос», як і монограма ΙΗ (), використовуючи перші дві літери імені , «ІСУС» у верхньому регістрі.

Протягом середньовіччя існувало дуже багато варіантів «христограм» або монограм Христа, причому межа між конкретними монограмами та простими абревіатурами писарів була дещо рухливою.

Ім'я Ісус, пишеться грецькими літерами має абревіатуру IHS (також пишеться JHS, IHC або ΙΗΣ). Ім'я Христос, пишеться , має XP (і флективні варіанти, такі як IX, XPO, XPS, XPI, XPM). У східнохристиянській традиції для використовується монограма ΙϹΧϹ (з підкресленням, що вказує на абревіатуру писаря) як грецькою, так і кириличною традицією.

Середньолатинським терміном для скорочення імені Христа є .Chrisimus (par les Bénédictins de St. Maur, 1733—1736), in: du Cange, et al., Glossarium mediae et infimae latinitatis, ed. augm., Niort: L. Favre, 1883‑1887, t. 2, col. 317b. «CHRISIMUS, Nomen Christi abbreviatum in antiquis instrumentis secundum diversos casus sic XPS. XPI. XPO. XPM. ubi media littera P. Græcum. Vox Chrisimus legitur in Annal. Benedict. tom. 5. pag. 7.» Так само середньолатинське , посилається конкретно на монограму «хризма».Crismon (par les Bénédictins de St. Maur, 1733—1736), in: du Cange, et al., Glossarium mediae et infimae latinitatis, ed. augm., Niort: L. Favre, 1883‑1887, t. 2, col. 621b.

«CRISMON, Nota quæ in libro ex voluntate uniuscujusque ad aliquid notandum ponitur. Papias in MS. Bituric. Crismon vel Chrismon proprie est Monogramma Christi sic expressum ☧»

1 chrismon (par les Bénédictins de St. Maur, 1733—1736), in: du Cange, et al., Glossarium mediae et infimae latinitatis, ed. augm., Niort: L. Favre, 1883‑1887, t. 2, col. 318c, citing Heumann. de re Diplom. inde a Carol. M. § 12; Murator. Antiquit. Ital. tom. 3. col. 75.

Символи

Хі (Χ) У давнину хрест, тобто знаряддя розп'яття Христа, вважалося Т-подібним, тоді як Х -подібний («хіазм») мав інші значення. Існують наукові припущення щодо розвитку християнського хреста, літери Хі, яка використовувалася для скорочення імені Христа, і різноманітної дохристиянської символіки, пов'язаної з хіазмом, інтерпретованим у термінах «таємниці попереднього Христа».

У «» Платона, пояснюється, що дві групи, які утворюють «світову душу» () перетинаються один з одним, як літера Хі, можливо, посилаючись на екліптику, що перетинає небесний екватор:Юстин Мученик у ІІ столітті прямо посилається на образ Платона в «» у вигляді прообразу Чесного Хреста.Justin. Apologia, 1.60. Раннім твердженням може бути фраза в «Дідахе», «знак розширення на небі» ().

Альтернативне пояснення небесного символу, що перетинається, висунув Джордж Латура, стверджуючи, що «видимий бог» Платона в є перетином Чумацького Шляху та Зодіакального Світла, рідкісного явлення, важливого для язичницьких вірувань. Він сказав, що християнські єпископи переформулювали це як християнський символ.

Найбільш поширеною христограмою в англомовних країнах у наш час є Χ (точніше, Хi), що позначає першу літеру слова Христос у таких абревіатурах, як Крістмас («Різдво») та Християни або Християнин.

Хризма, Хі Ро (ΧΡ)

Символи Альфа та Омега можуть іноді супроводжувати монограму Хризми.Allegory of the Church by Calvin Kendall 1998 page 137 З XVII століття (; також ) використовувався як новолатинський термін для монограми Хі Ро.

Бо використовувався як свого роду «заклик» на початку документів періоду Меровінгів, термін також став використовуватися для «хрестових підписів» у ранньосередньовічних грамотах. у цьому контексті може посилатися на абревіатуру періоду Меровінгів ICN для , пізніше (в період Каролінгів) також IC для , а ще пізніше (у період високого середньовіччя) просто C для .Johann Christoph Gatterer, Abriß der Diplomatik (1798), p. 64f. Carl Ernst Bohn, Allgemeine deutsche Bibliothek vol. 111 (1792), p. 521.

Труна святого Катберта (кінець VII століття) має виняткову реалізацію христограми, написаної англосаксонськими рунами, як ᛁᚻᛋ ᛉᛈᛋ, транслітерованою латинським алфавітом як «IHS XPS», з хі, перекладеним як руна альґіз (старе z або руна algiz) і ро, перекладене як перт-руна.

IHS

У латиномовному християнстві середньовічної Західної Європи (а також серед католиків і багатьох протестантів сьогодні) найпоширенішою христограмою стала «IHS» або «IHC», що позначає перші три літери грецького імені Ісуса, , йота— ета— сигма або .Christian sacrament and devotion by Servus Gieben 1997 page 18The Continuum encyclopedia of symbols by Udo Becker 2000 page 54

Грецька літера йота позначається літерою «I», а ета— «H», тоді як грецька літера «сигма» має або місячну форму, представлену буквою «C», або остаточну форму, представлену буквою «S». Оскільки літери латинського алфавіту I та J систематично не розрізнялися до XVII століття, «JHS» і «JHC» еквівалентні «IHS» і «IHC».

«IHS» іноді тлумачиться як або латиною (або ) , («Ісус, Спаситель людей [або: Єрусалиму]» латиною)Maere, René. «IHS.» The Catholic Encyclopedia. Vol. 7. New York: Robert Appleton Company, 1910. або пов'язане з . Англомовні переклади «IHS» включають «In His Service». Такі інтерпретації відомі як зворотні акроніми.

Використовується латинською мовою з VII століття, перше використання IHS в англійському документі датується XIV століттям, у Пірса Плаумена. У XV столітті святий Бернардіно Сієнський популяризував використання трьох літер на фоні палаючого сонця, щоб витіснити як популярні язичницькі символи, так і печатки політичних фракцій, таких як гвельфи та гібеліни, у громадських місцях (див. Свято Пресвятого Імені Ісуса).

Монограма IHS з літерою H, увінчаною хрестом над трьома цвяхами та оточена сонцем, є емблемою єзуїтів, згідно з традицією, введеною Ігнатієм Лойолою в 1541 році.

Відомо, що IHS з'являється на надгробках, особливо серед ірландських католиків.

Галерея з різними форматами символу

ICXC У східному християнстві найпоширенішою христограмою є чотирилітерне скорочення ΙϹ ΧϹ— традиційне скорочення грецьких слів, що означають «Ісус Христос» (тобто перша й остання літери кожного слова , із місячною сигмою 'Ϲ', поширеною в середньовічній грецькій мові),Symbols of the Christian faith by Alva William Steffler 2002 page 67 і написана титло (діакритичним знаком), що позначає абревіатуру писаря ().

На іконах ця христограма може бути розділена: «ΙϹ» зліва від зображення та «ΧϹ» справа. Іноді його передають як «ΙϹ ΧϹ ΝΙΚΑ» (), що означає «Ісус Христос перемагає». «ΙϹΧϹ» також можна побачити на Іхтісі.

Lhq

Після того, як у 1549 році Франциск Ксаверій висадився в Каґосімі, Японія, його місіонерська робота розширилася й стала широко поширеною по всій Японії під патронатом даймо. Однак у період Едо (1603–1867) християни зазнавали переслідувань і були змушені переховуватися. Оскільки їм було заборонено відкрито шанувати зображення Христа чи Марії, вважається, що вони перенесли своє поклоніння іншим різьбленим зображенням і позначили їх таємними символами, зрозумілими лише присвяченим. Певні японські ліхтарі, зокрема (, «християнські ліхтарі»), справді містилася монограма «Lhq», яка, повернута на чверть, була вигравірувана на валу (), який був закопаний безпосередньо в ґрунт без базальної платформи (). Монограма «Lhq» відповідає спотвореним буквам «IHS». (2010) oribe dourou 織部灯籠, Japanese Architecture and Art Net Users System

Археологія У 2016 році на кладовищі біля середньовічного монастиря в Газалі, Судан, було знайдено труп віком 1300 років, на правій нозі якого було татуювання із зображенням хризми з середньовічної Нубії, регіону, що охоплював частини сучасних Єгипту та Судану, із зображенням Хризми, Альфи і Омеги. Людина, швидше за все чоловік, жила десь між 667 і 774 рр.

Див. також

Християнська символіка Найсвятіше ім'я Ісуса INRI Імена Ісуса Христа в Біблії

Список літератури

Примітки

Посилання

Джерела

Посилання