Озеро Ельментейта, або Елементейта — содове озеро у Великій рифтовій долині, що розташоване приблизно за 120 км на північний захід від Найробі, у Кенії.
Географія
Назва «Елементейта» походить від масайського слова «», що означає «пилове місце», оскільки місцевість характеризується значною сухістю та запиленістю, особливо в період з січня по березень. Біля озера розташоване місто Гілгіл. Ельментейта знаходиться між озерами Найваша та Накуру. Шосе Найробі — Накуру (дорога A104) проходить уздовж озера та забезпечує огляд його акваторії. Сьогодні озеро є охоронюваною територією завдяки значному різноманіттю видів птахів та входить до об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО разом з озерами Накуру та Богорія.
У південній частині озера розташовані гарячі джерела «Кекопей», у яких розмножується інтродукована з озера Магаді риба — тилапія. Очеретяні зарості неподалік є місцем нічного полювання чапель і пеліканів.
Історія Перше європейське поселення біля озера Ельментейта з'явилося в період, коли лорд Деламер (1879—1931) заснував Сойсамбу — ранчо площею 190 км² на західному березі озера. Деламер подарував землю на іншому березі озера своєму шурину — Гелбрейту Лоурі Егертону Коулу (1881—1929). Сьогодні це місце відоме як Lake Elementaita Lodge.
Ранчо Сойсамбу й донині належить нащадкам лорда Деламера (включаючи Томаса Чолмонделея, який відіграв роль у створенні заповідника Сойсамбу). Сьогодні Сойсамбу є заповідником, який займає близько двох третин берегової лінії та слугує середовищем існування для понад 12 000 диких тварин.
З 2005 року озеро Ельментейта є Рамсарською територією.
Екологія У басейні озер Накуру та Ельментейта зареєстровано понад 400 видів птахів. Ельментейта населяють фламінго, які живляться ракоподібними, личинками комах та ціанобактеріями. У 1962 році в озеро Ельментейта було завезено тилапію з озера Магаді, після чого чисельність фламінго зменшилася. Тилапія приваблює багатьох рибоїдних птахів, які також можуть живитися яйцями та пташенятами фламінго. Значна частина популяції птахів нині зосереджена на озері Натрон у Танзанії.
На берегах озера трапляються зебри, газелі, канни, буйволи та бородавочники. Озеро також відоме значною популяцією жирафів Ротшильда — близько 200 особин.
Озеро є мілким (глибина становить менш ніж 1 м) і в посушливі сезони оточене мулистими ґрунтами. Протягом пізнього плейстоцену та раннього голоцену Ельментейта іноді об'єднувалося з Накуру, утворюючи значно більше озеро. Залишки давнього озера збереглися у вигляді відкладень та колишніх берегових ліній.
Останніми десятиліттями рівень озера та чисельність фламінго зменшилися. Через активну господарську діяльність водозбірні території зазнали обміління.Daily Nation, December 8, 2009: A lake lies on its deathbed Навколо озера проживає значна кількість населення, причому сільське господарство та туризм є розвиненими галузями регіону. Антропогенний тиск негативно впливає на екосистему озера.
Пов'язані визначні місця Район має історичне значення: поруч з озером розташований музей Каріандусі, де у 1928 році Луїс Лікі виявив кам'яні ручні сокири та тесаки.
Безплідні землі Ельментейта — це лавовий потік на південь від озера, вкритий чагарниками та мальовничими вершинами.
Примітки