Хашаба Дадасахеб Джадхав (; 15 листопада 1927, село Голешвар, округ Сатара, штат Махараштра — 14 серпня 1984, Карад, округ Сатара, штат Махараштра) — індійський борець вільного стилю, бронзовий призер літніх Олімпійських ігор 1952 року в Гельсінкі. Перший спортсмен незалежної Індії, який виграв індивідуальну медаль на Олімпіаді . До нього індійські спортсмени за часів незалежності вигравали медаль лише один раз, у хокеї на траві — командному виді спорту, на літніх Олімпійських іграх 1948 року в Лондоні . Єдиний індійський олімпійський медаліст, який ніколи не отримував нагороду Падма.

Життєпис Був наймолодшим із п'яти синів відомого борця Дадасахеба Джадхава. У віці 8 років він переміг місцевого чемпіона всього за 2 хвилини та став незаперечним чемпіоном своєї області. У 1940—1947 роках він навчався в середній школі Тілака в районі Карад.

Він також брав участь у Руху за незалежність Індії з 1942 року. Надавав притулок та сховок для революціонерів, розповсюджував листівки проти британського панування.

На Олімпійських іграх 1948 року в Лондоні, переміг австралійського борця в перші хвилини поєдинку, і посів шосте місце в найлегшій ваговій категорії до 52 кг.

Готувався до наступної Олімпіади в Гельсінкі. Хашаба брав участь у легшій ваговій категорії до 125 фунтів, у якій брали участь борці з двадцяти чотирьох країн. Перемігши борців з Канади, Мексики та Німеччини, він виграв бронзову медаль 23 липня 1952 року, тим самим увійшовши в історію, ставши першим індивідуальним володарем медалі в країні (інший борець і колега Хашаби, Крішнарао Мангаве, також брав участь у тій же Олімпіаді в іншій ваговій категорії, але упустив бронзову медаль).

Односельчани зустріли його після повернення з Олімпіади кавалькадою з 151 воза з биками, яка пройшла процесією від Карада до його села.

У 1953 році японські борці відвідали Індію, і він переміг чемпіона світу Унеморі та продовжив свою переможну серію.

У 1955 році він вступив до поліції на посаду старшого інспектора. Перемагав у кількох змаганнях, які проводились серед поліцейських. Він також виконував національні обов'язки спортивного інструктора. Йому віддали честь, включивши до учасників факельного забігу на Азійських іграх 1982 року в Делі. Він служив у поліції двадцять сім років і пішов на пенсію як помічник комісара поліції з колишнього Бомбея.

Джадхав загинув у трагічній аварії на мотоциклі в 1984 році, і його дружина з усіх сил намагалася отримати будь-яку допомогу. Незважаючи на досягнення Джадхава, знадобилися роки лобіювання, щоб отримати його офіційне визнання. Уряд Махараштри посмертно нагородив Джадхава нагородою Чатрапаті Пураскар у 1992—1993 роках, а уряду Індії знадобилося майже 50 років після його олімпійської слави, щоб нарешті присудити йому нагороду Арджуни в 2001 році. Спортивний майданчик, збудований для Ігор Співдружності в Делі 2010 року було названо на його честь на честь його досягнення.

Нагороди У 2000 році він був посмертно нагороджений премією «Арджуна» за внесок у боротьбу .

Спортивні результати на міжнародних змаганнях

Виступи на Олімпіадах

ЗмаганняЗбірна Вагова категорія МісцеЛітні Олімпійські ігри 1948 вільна боротьба, до 52 кг 6Літні Олімпійські ігри 1952 вільна боротьба, до 57 кг

Примітки

Джерела

Посилання