Яків Якович Гніздо́вський (27 січня 1915, Пилипче — 8 листопада 1985, Нью-Йорк) — американський художник українського походженняІгор Шалінський Творчість Якова Гніздовського в контексті української культуриТріумф досконалості й краси: до 100-річчя від дня народження Я. Гніздовського (1915—1985) // Дати і події , 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 31–35., графік, кераміст, мистецтвознавець.
Життєпис
Народився 27 січня 1915 року в селі Пилипчому, нині Чортківський район, Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина). Батько — Яків Гніздовський, походив з родини галицької околичної шляхти Гніздовських гербу Кораб. Батько служив дияконом Пилипченської греко-католицької парохії. Матір — Марту (до шлюбу Кубей) — у 14-річному віці взяли на виховання в родину Гніздовських, нащадкових дияконів церкви в Пилипчому. Вона рано осиротіла, коли її батьки померли від тифу. Після досягнення повноліття вона вийшла заміж за Якова Гніздовського, який закінчивши у цей час духовну семінарію у Львові, замінив батька Андрія у дияконському служінні. У родині було шестеро дітей, які народжувалися по їх одруженні упродовж 14 років з 1901 р. по 1915 р., наймолодшим був син Яків. Батько прожив 71 рік (1873—1944), мати — 78 (1883—1961).
Батьки не примушували дітей до роботи в полі. Яків, як і всі діти в родині Гніздовських, спочатку здобув початкову освіту в Пилипченській школі. У 12-річному віці продовжив навчання у Чортківській приватній гімназії імені Маркіяна ШашкевичаЗолотнюк А. Яків Гніздовський — абсолютний художник / Анна Золотнюк // Вільне життя плюс. — Тернопіль. — 2015. — № 9 (15641) (4 лют.). — С. 12., у якій провчився 8 років (1926—1933). У вересні 1933 року його разом з іншими сімома товаришами було заарештовано і суджено за приналежність до молодіжної організації «Юнацтво», керованої Організацією Українських Націоналістів (ОУН). Яків провів у в'язниці понад тиждень поки тривав суд. Під час суду свідчив про те, що не мав стосунку до політичної діяльності, а щодо виявлених у нього листівок пояснив, що знайшов їх випадково і не звертав на них жодної уваги. Під час процесу він робив портретні замальовки усіх, хто перебував у залі суду. І коли його адвокат показав суддям ці ескізи, це зробило позитивне враження на них. Прокурор зауважив, що так спокійно, без нервів може в залі суду малювати лише невинна особа. Усі обвинувачення з художника були знятіЗ особистих спогадів доньки художника Міри Яківни..
Восьмий клас Яків закінчував у Львівській духовній семінарії (малій). Опісля повернувся до рідного села, яке покинув в 1936 році, переїхавши до Львова, щоб продовжити навчання в школі прикладного мистецтва. У цей час він поєднував навчання з роботою за фахом, працюючи «молодшим карикатуристом» під опікою Едварда Козака у львівському сатиричному часописі «Комар».
Згодом з 1938 року він навчався у Варшавській академії мистецтв за стипендією митрополита Андрея Шептицького.
Через початок Другої світової війни з 1939 року навчався в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Виїхавши із Заґреба в 1944 році, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949 року.
1949 — переїхав у США, оселився в місті Сент-Пол (Міннесота), де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі Brown and Bigelow.
1950 — переїхав у Нью-Йорк, улаштувався в Бронксі біля Ботанічного саду й зоопарку.
1956–1958 — удосконалював майстерність у Парижі. Там же 16 лютого 1957 року одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України після Першої світової війниКоваль Я. Яків Гніздовський. Повернення // Львівська газета. — 2005. — № 202 (768). — 7 листопада.
Може, автор обкладинки до історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина» (його прізвище заклеєне, вказано інше).
Помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. 5 листопада 2005 року відбулося перепоховання урни з його прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.
Цікаво, що у 2005 році виповнилося 20 років від дня смерті художника і 90 від дня народження.
Сім'я Дружина — Стефанія (Фанні) (до шлюбу Кузан), донька — Марія-Марта (Міра).
Творчість
Ранній період Схильність до малювання виявилася в Якова ще під час навчання в гімназії: це були невеликі начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. У Львові Гніздовський активно ввімкнувся в художнє життя міста, вступивши в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети «Новий час» і журналу «Комар». Саме завдяки цій співпраці талант молодого графіка був помічений і оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитом Андрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв, де він вивчав живопис та графіку.
Навчаючись у Заґребській академії мистецтва Гніздовський також займається в основному живописом. Водночас він звертає увагу на ксилографію. Його перші роботи з дерева, створені в 1944 році, являють собою етюди фігур. Натхнення Яків Гніздовський черпав у гравюрах Альбрехта Дюрера. Одна із найоригінальніших ранніх гравюр художника «Кущ», створена ним тому ж 1944 року, містить елементи, які стануть провісниками його зріліших робіт. Зосередження на ізольованій формі природи, заповнення простору заплутаним переплетенням безлистих гілок — це ідеї, які стануть центральними для його стилю.
За час, що Гніздовський прожив в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, йому вдалося створити лише два дереворізи. Попри це, він активно займався графікою, працюючи відповідальним художнім редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка», а також ілюструючи популярне серед української діаспори видання «Грань». Крім цього художник працював над афішами, підручниками, рекламою, захоплювався екслібрисами.
Американський період Дебютне визнання в США художник отримав в 1950 році на виставці графіки в Міннеаполіському інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» йому була присуджена друга премія. Друга нагорода була присуджена Гніздовському через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота за картину «Яйця». Ця нагорода підштовхнула його до думки переїхати в Нью-Йорк для того, щоб займатися виключно мистецтвом.
У США Гніздовський надихнувся японською ксилографією. На своїх роботах з дерева він часто зображував рослини і тварин. Основною причиною цього стала відсутність у художника необхідних коштів для оплати натурників після переїзду в Нью-Йорк. Однак те, що спочатку було лише змушеною заміною, пізніше стало його основною та улюбленою темою. Художник був добре відомий у всіх ботанічних садах Нью-Йорку, там він знаходив добровільних безкоштовних «моделей». Багато таких «моделей», згодних позувати, як писав художник, «за арахіс», він знайшов у Бронкському зоопарку. Однією з улюблених «моделей» Гніздовського був орангутан Енді, який жив в «Будинку мавп» Бронкського зоопарку. Коли Енді помер, Бронкський зоопарк відразу ж придбав ксилографію з його зображенням.
Інша улюблена «модель» художника — вівця із зоопарку Бронкса, що позувала для однієї з найвідоміших гравюр Гніздовського «Вівці». Ця гравюра була зображена на плакаті дуже успішної виставки Гніздовського в галереї Ламлі Казале в Лондоні.
Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні. Більшість ксилографій художника була надрукована на васі (японському рижовому папері).
У 1954 році відбулася його перша персональна виставка в СШАНа Личаківському кладовищі Львова перепоховали прах Якова Гніздовського // ЗІК, 6 листопада 2005 р.Виставки та творчість // 1 вересня 2024р.. Остаточне визнання майстерності Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни».
За два неповні роки проживання в Парижі, Гніздовський мав три успішні виставки. Там же він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм. Після 1960 року художній авторитет Гніздовського зріс, він здобув міжнародне визнання. Його роботи широко експонувалися в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великій Британії, Західній Німеччині, Чехословаччині, Японії. Його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету, писав:
Яків Гніздовський — автор іконостасу для української греко-католицької церкви святої Трійці в Кергонксоні, (США).
Був членом редколегії журналу екслібристів Великої Британії й членом Американського товариства аматорів і творців книжкового знака, постійним кореспондентом журналу Філадельфійського відділу Об'єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА) «Замітки з мистецтва». Він є автором ряду статей на художні теми. Його спостереження та думки вийшли в 1967 році в Нью-Йорку окремою книгою «Пробуджена царівна».
Спадщина Якова Гніздовського Митець малював олійними фарбами й темперою, різними твердими барвниками, гравіював на дерев'яних і металевих дошках, іноді займався скульптурою малих форм. Його спадщина складає сотні картин, а так само більш ніж 300 гравюр (ксилографії, офорти та ліногравюри). У свій час дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі8 листопада 1985 року спочив Яків Гніздовський, український графік // «Православ'я в Україні», 7 листопада 2007 р.. Придбала їх у Гніздовського сама Жаклін Кеннеді. Твори Я.Гніздовського зберігаються у приватних збірках та музеях, зокрема в Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії.
У 1990 удова художника Стефанія Гніздовська передала в дарунок музеям у Києві, Львові й Тернополі ряд його робіт, пізніше роботи художника були подаровані музеям в Івано-Франківську й Чернівцях. Кілька оригіналів його графічних робіт зберігаються в Борщівському краєзнавчому музеї. У 2005 році вдова художника передала в дарунок Львівському національному музею погруддя Якова Гніздовського роботи Лео Мола ().
У Науковій бібліотеці НаУКМА, а саме в колекції Омеляна Пріцака зберігаються 12 графічних творів Я.Гніздовського. Також тут зберігаються листи та листівки Я.Гніздовського до Омеляна Пріцака, чию бібліотеку, архів та мистецьку збірку було передано до книгозбірні у 2007 році.
Яків Гніздовський виконав екслібрис Harvard College Ukrainian Seminar, частина якого стала логотипом українознавчого інституту у Гарварді. На логотипі центральне місце займає стилізоване зображення Староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії після його перебудови у XVIII ст., над яким розміщені три відкриті книги з гаслом Гарвардського університету «Veritas» (з лат.: «істина»). Офіційні документи УНІГУ, всі його видання, Гарвардська бібліотека давнього українського письменства, інформаційно-довідкові матеріали донині містять зображення цього логотипуСидорчук Т. М. Староакадемічний (Мазепин) корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія»: до історії відродження пам'ятки // Жовківські читання 2013 : зб. ст. другої міжнар. наук. конф. «Музей в сучасному світі», [27-28 серп. 2013 р., м. Жовква Львів. обл. / упоряд. С. Каськун] ; Львів. галерея мистецтв. — Л. : РАСТР-7, 2013. — С. 61..
Твори Гніздовського виставляються, публікуються в книжках як ілюстрації. Його архіви розміщаються в Слов'янському відділі Нью-йоркської публічної бібліотеки.
Створення марок
Яків Гніздовський є автором марок пластової пошти, які видавалися в нью-йоркському пластовому таборі «Вовча Тропа».