Державний герб Саару () — одна з державних емблем землі Саар (разом із державним прапором). Був введений Законом про герб землі Саар від 9 липня 1956 року, що набув чинності з 1 січня 1957 року, коли земля Саар приєдналася до Федеративної Республіки Німеччина. Право на використання герба належить органам державної влади землі Саар. Використання без дозволу є адміністративним правопорушенням.

Державний герб

Опис герба

Офіційний опис герба в цьому законі:

На державному гербі у чвертному напівкруглому щиті зображено з точки зору щитотримача:

* праворуч угорі: у синьому полі, всипаному срібними хрестами срібний лев, увінчаний золотою короною з червоним язиком;

* ліворуч угорі: у срібному полі червоний полірований хрест;

* праворуч унизу: в золотому полі три срібні орли в червоному перев'язі;

* внизу ліворуч: у чорному полі червонокоронований, червоноозброєний і червоноязикий золотий лев.

Значення

Державний герб показує символи чотирьох найважливіших князівств, які володіли значною частиною сучасної федеральної держави до 1789 і 1815 років:Kurt Hoppstädter: Die Wappen des Saarlandes, I. Teil, Hrsg.: Historischer Verein für das Saarland e. V. in Zusammenarbeit mit dem Landesarchiv der Regierung des Saarlandes (Zeitschrift für saarländische Heimatkunde, 3. Jg., Heft 1–4), Saarbrücken 1953, S. 16–23.

Графство Саарбрюккен: срібний лев, поле, всіяне срібними хрестами графів Саарбрюкен-Комерсі; Срібного лева не слід плутати із золотим левом графів і князів Нассау-Саарбрюккенських, дивіться герб регіональної асоціації Саарбрюкен; Трірська архієпархія, архієпископство та курфюрство: червоний, полірований хрест Святого ГеоргіяHans Horstmann: Der Ursprung der Bistumswappen von Köln, Trier und Utrecht, in: Vierteljahrsblätter der Trierer Gesellschaft für nützliche Forschungen, Bd. 4, Nr. 3, 1958, S. 41–49.; Лотаринзьке герцогство: перев'яз з трьома алеріонами; Герцогство Пфальц-Цвайбрюккен: золотий пфальцький лев у чорному полі; спочатку символ графів Пфальцьких біля Рейну. Після того, як у 1214 році баварський герцог Людвіг отримав пфальцграфство, він протягом століть служив загальним символом старобаварських і палатинських Віттельсбахів.

Історичні передумови

Округ Саарбрюккен

Старе графство Саарбрюккен вимерло по чоловічій лінії в 1274 році. Донька-спадкоємець графа Саарбрюкен вийшла заміж за сеньйора Комерсі, створивши сім'ю графів Саарбрюккен-Коммерсі. ЦЦя династія володіла графством Саарбрюкен до 1381 року. Йоганн II Саарбрюкен, останній граф цього дому, помер у 1381 році, залишивши після себе доньку. Вона вийшла заміж за графа Нассау, який вступив у володіння саарбрюкенськими землями. Кілька послідовних ліній його дому правили тут близько 400 років, аж до Французької революції. Останні правителі з лінії Усінгенів так званого Вальрамового племені графів Нассау називали себе князями Нассау-Саарбрюккен. Титул князя вже був наданий батькові першого графа Нассау-Саарбрюкен у 1366 році, але не використовувався. Титул був відновлений у 1688 році для лінії Нассау-Усінген і прийшов до Саарбрюккена у 1741 році через Вільгельма Генріха, який походив з цієї лінії. Рід, який обірвався з графом Людвігом Крато/Крафтом фон Нассау-Саарбрюккен у 1713 році, згодом отримав титул князя від імператора Карла VII у 1742 році. Однак він надавався лише нащадкам жіночої статі.Maximilian Gritzner: Standeserhebungen und Gnaden-Acte (sic!) deutscher Landesfürsten während drei Jahrhunderten, Nach amtlichen Quellen, II. Band: Braunschweig bis Württemberg und Anhang mit General-Register, Görlitz 1881, S. 599—607. Князі Нассау-Саарбрюкен не мали місця в Імперській раді князів Рейхстагу, а лише право голосу в Колегії графів. Усі лінії графів і князів Нассау з племені Вальрам, включаючи графів і князів Нассау-Саарбрюкен, мали спільний герб з 1660 року. Він був змінений лише у 1805 році принцом, а згодом герцогом Фрідріхом Вільгельмом фон Нассау Фрідріхом Вільгельмом фон Нассау.

Цей герб також використовувався принцом Людвігом Нассау-Саарбрюкенським, який правив до Французької революції, і тому використовувався як державна емблема графства Саарбрюкен. З цього герба, який містить численні частини герба, лев Саарбрюкен-Комерсі, який стоїть у геральдичному верхньому правому полі, був прийнятий на герб Саарланду.Kurt Hoppstädter: Die Wappen des Saarlandes, I. Teil, Hrsg.: Historischer Verein für das Saarland e. V. in Zusammenarbeit mit dem Landesarchiv der Regierung des Saarlandes (Zeitschrift für saarländische Heimatkunde, 3. Jg., Heft 1–4), Saarbrücken 1953, S. 16–19.

Герцогство Пфальц-Цвайбрюкен

Основна територія графства Цвайбрюккен спочатку належала володінням графів Саарбрюкен. Його відокремив молодший син цього дому, який став родоначальником графів Цвайбрюкенських. Коли у 1393 році рід графів Цвайбрюкенів вимер, граф Палатин Рупрехт вступив у володіння графством, яке він придбав незадовго до цього. В результаті братського поділу синів короля Пфальц Рупрехта, який помер у 1410 році, Стефан Пфальцький-Зіммерн-Цвайбрюкенський отримав графство Цвайбрюккен і отримав титул герцога. Останній герцог Цвайбрюкенський з дому пфальцграфів Рейну Карл II Август, помер у 1795 році у вигнанні через Французьку революцію. Його брат Максиміліан Йосип успадкував усі володіння Віттельсбаха праворуч від Рейну і згодом став першим королем Баварії. На території нинішнього Саару герцогство Пфальц-Цвайбрюккен володіло Оберамтс-Гомбургом і Цвайбрюкеном, Амт -Ноффельденом і Оберамт-Шаумбургом, який було обміняно з Францією в 1786 році. З великого герба герцогства Пфальц-Цвайбрюккен до герба Саару перейшов серцевий щит — золотий лев з червоною короною на чорному тлі Пфальцу.Kurt Hoppstädter: Die Wappen des Saarlandes, I. Teil, Hrsg.: Historischer Verein für das Saarland e. V. in Zusammenarbeit mit dem Landesarchiv der Regierung des Saarlandes (Zeitschrift für saarländische Heimatkunde, 3. Jg., Heft 1–4), Saarbrücken 1953, S. 19–20.

Архієпископство і курфюрство Трір

На додаток до пастирського верховенства своєї єпархії, архієпископи Тріра були також політичними правителями. Вони були курфюрстами Священної Римської імперії від часів прийняття Золотої булли 1356 року. Територія архієпископства та курфюрства Тріра в сучасному Саарі по суті включала район Санкт-Вендель і частку в кондомініумі Мерциг-Сааргау. Кондомініум Мерціг-Сааргау управлявся спільно з герцогством Лотарингія і тому завжди залишався конфліктним об'єктом з численними юридичними суперечками. Постійні юридичні суперечки тривали доти, доки у 1778 році не було остаточно оформлено спільну власність між курфюршеством Трір і Французьким королівством (як правонаступником Лотарингії) не було розділено таким чином, що річка Саар утворила кордон між двома територіями. Гербом курфюрстів Тріра був червоний хрест у сріблі. Кожен з курфюрстів використовував його у щиті зі своїм родинним гербом. Червоний гранований хрест на срібному тлі в гербі Саару був запозичений з герба архієпископства і курфюршества Тріра.Kurt Hoppstädter: Die Wappen des Saarlandes, I. Teil, Hrsg.: Historischer Verein für das Saarland e. V. in Zusammenarbeit mit dem Landesarchiv der Regierung des Saarlandes (Zeitschrift für saarländische Heimatkunde, 3. Jg., Heft 1–4), Saarbrücken 1953, S. 21.

Лотаринзьке герцогство

Лотаринзьке герцогство виникло внаслідок поділу Середнього Франкського королівства (Імперія Лотарінга, також Лотарінгія), яке було утворене в 843 році. У 959 році Лотарінгія була розділена на герцогства Верхня Лотарингія і Нижня Лотарингія. Хоча Нижня Лотарингія розпалася на різні території між 1210 і 1360 роками, від Верхньої Лотарингії відокремилося лише Барське герцогство. Значна частина Верхньої Лотарингії залишилася — як Лотаринзьке герцогство — частиною Священної Римської імперії.

В адміністративному поділі герцогство складалося з трьох округів: Беллістум (Bailliage) Нансі/Нанціг, Вогези-Беллістум (Bailliage des Vosges) і німецький Беллістум (Bailliage d'Allemagne). Оскільки території герцогства лежали на території сучасного Саару, вони належали Німецькій беллістиці з офіційним місцем розташування у Валлерфангені-ан-дер-Саар. За договором 1661 року Лотарингія поступилася Франції значними частинами країни. Крім того, в період Возз'єднання французький король Людовик XIV наказав побудувати на лотаринзькій землі фортецю Саарлуї і домігся того, що місто та його околиці стали одним із скромних залишків возз'єднаних територій за Рейсвейкським миром 1697 року. Віденська мирна угода 1738 року, яка поклала край війні за польську спадщину, принесла Лотарингії нового правителя. Польський король у вигнанні Станіслав Лещинський, тесть французького короля Людовика XV, отримав герцогство Лотарингія, а колишній герцог Лотарингії Франц Стефан, чоловік спадкоємиці Габсбургів Марії Терезії, компенсацією — Велике герцогство Тосканське. Після смерті герцога Станіслава Лотарингія мала відійти до Франції. Це правонаступництво відбулося у 1766 році. Тепер країна була об'єднана з Францією і зберігала лише провінційну незалежність.

Родовим гербом герцогів Лотарингії був червоний перев'яз з трьома срібними алеріонами. На шоломі, що вінчає герб, височів срібний орел, готовий до польоту. Бенедиктинський абат Лотарингії та історик Августин Кальмет у своїй великій праці з історії Лотарингії «Histoire de Lorraine» повідомляє про історичну традицію, за якою лотарингський орел був нібито наданий імператором Фрідріхом Барбароссою герцогу Матьє I Лотарингському. В основі був імператорський орел, що мав символізувати тісні стосунки зі Священною Римською імперією. Цей імператорський геральдичний привілей був підтверджений імператором Фрідріхом II герцогу Теобальду I Лотарингському з нагоди його весілля з Гертрудою фон Дагсбург.Augustin Calmet: Histoire de Lorraine, Tomus V, Verlag A. Leseure, Nancy 1745, S. LVIII. Герб Лотарингії був червоно-золотим, а перлове намисто з лотаринзьким подвійним хрестом обвивало гербову композицію. У XVIII столітті родовий герб з'явився у вигляді щита з серцем на великому гербі Лотарингії. З цього великого герба герцогства Лотарингія серцевий щит з трьома алеріонами був перейнятий в герб землі Саар.Kurt Hoppstädter: Die Wappen des Saarlandes, I. Teil, Hrsg.: Historischer Verein für das Saarland e. V. in Zusammenarbeit mit dem Landesarchiv der Regierung des Saarlandes (Zeitschrift für saarländische Heimatkunde, 3. Jg., Heft 1–4), Saarbrücken 1953, S. 22–23.

Створення державного герба Герб Саарської області був розроблений Державним архівом Саарбрюккена, який взяв за зразок герб Історичної асоціації Саарської області від 1856 року, в якому були використані ті ж самі чотири часткові герби з незначними варіаціями (наприклад, відсутні срібні хрести), але в іншому розташуванні.

Про геральдичні згадки про приналежність значної частини землі Саар до держави Пруссія, а в її межах — до провінції Великого герцогства Нижнього Рейну та провінції Рейн у ХІХ та на початку ХХ століть було повністю залишено, оскільки 25 лютого 1947 року Контрольна рада союзників оголосила Пруссію де-юре ліквідованою на тій підставі, що ця держава «завжди була носієм мілітаризму та реакції в Німеччині».

З міркувань економії місця до герба Саару не увійшли геральдичні символи таких історичних володінь на території землі:Kurt Hoppstädter: Die Wappen des Saarlandes, I. Teil, Hrsg.

Герцогство Люксембург Імперське володіння Бліскастеля Імперське володіння Дагстуля Імперське володіння Іллінгена Імперське володіння Мюнхвайлера Імперське володіння Саарвелінгеном Імперське володіння Шварценгольца Імперське володіння Вольферсгайму Імперське володіння Гюттерсдорфа Лебахське князівство

Державна печатка

Державна печатка Саарланду використовується як державна печатка, як велика державна печатка, як мала державна печатка та як мала державна печатка.https://www.sadaba.de/GSLT_SHzG.html, abgerufen am 17. Oktober 2020.