Михайло Іванович Босаків (14 листопада 1895, с. Жизномир, нині Україна — 14 січня 1987, Вінніпег, Канада) — український військовий і громадський діяч, поручник УГА, військовий командант Бучацького повіту часів ЗУНР, вчитель на Львівщині часів міжвоєнної Польщі, військовик дивізії «Галичина», приватний підприємець у Канаді, вуйко братів Юліяна, Володимира Гуляків, Михайла Гуляків, двоюрідний брат Петра Босаківа (1911—1940).
Життєпис
Походження Народився 14 листопада 1895 р. у с. Жизномир Бучацького повіту у сім'ї землеробів Івана Босаківа (24/01/1857— 05/03/1936)ДАТО — Фонд Р-3572 — Опис 2 — Справа 238 С. 447, що був сином Дем'яна Босаківа та Євдокії Кобзар (Климів)Прізвище Климів фігурує в родинних документах родини Босаків та в записі про народження рідної сестри Михайла — Катерини Босаків (у шлюбі Гуляк-Гаврилюк) та брата — Андрія Босаківа. Очевидно, що прізвище бабусі — Кобзар є помилковим та Данкович (Бачинської)Прізвище матері Бачинська фігурує в деяких документах, зокрема у справі, що зберігається у CAW.. Варвари (19/11/1867 — 1914).Інформація взята з могильного пам'ятника Босаків Варвари, що була дочкою Олекси Данковича та Євдокії Бабій. Батьки взяли шлюб 16 листопада 1884 р. Родина проживала в будинку № 95. Хрещеними батьками Михайла були Йосип Кобзар та Анна, що була дружиною Леона КолтуноватогоДАТО — Фонд Р-3572 — Опис 2 — Справа 238 С. 33. Початкову освіту здобував у сільській школі, а потім у Виділовій школі міста Бучача (1905—1913). Після її закінчення навчається у вчительській семінарії м. Станиславова, однак навчання перериває війна.
Перша світова війна Мобілізований до війська 10 вересня 1915 р. Військову службу проходив у 36 піхотному полку ландверу. Мав звання лейтенанта. Нагороджений трьома ступенями медалі «За хоробрість». З 8 січня 1916 по 8 квітня 1916 р. проходив курс телефоністів. З травня 1916 р. на Італійському фронті. З січня по квітень 1917 р. навчався в офіцерській школі у м. Крнов та був повторно відправлений на Італійський фронт, де перебував з травня 1917 р. і по 25 вересня 1918 р. У вересні 1918 р. із запаленням легень потрапив до шпиталю м. Пльзень. Згідно з автобіографічними даними, перебував там до грудня 1918 р.Centalne Archiwum Wojskowe. Kolekcja akt personalnych — I.481.B.11582 S. 10.
В УГА З 14 листопада 1918 р. у війську УГА. Мав звання четаря. З 1 січня 1919 р. — надано звання поручника..Вістник Державного Секретаріату Військових Справ Ч. 5 — 31 січня 1919 р.. Згідно з архівними даними, обіймав посаду мобілізаційного референта у Бучацькому повітіЦДАВО Фонд 2188 Опис 2 Справа 59 С. 83 чи Начальника Військової Станиці. Після переведення майора інженера Віктора Лучківа (1878—1930), що обіймав посаду військового команданта Бучацького повіту до «Міністерства шляхів» його обов'язки перебрав Михайло Босаків.Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 73—74.
У 1920—1921 р. — помічник, пізніше к-нт робітничої сотні в ЧСР(Михайлівка).Галицькі українці в Прикарпатській Україні // Свобода, 27 падолиста 1920 р. Ч. 143, С. 1 У листопаді 1921 р. отримав відпустку для навчання та оздоровлення.З життя-буття в Йозефові, ЧСР// Український Скиталець. Відень, 1922. січень Ч. 11, С. 8 Відомо, що на 5 листопада 1921 р. перебував у таборі інтернованих вояків УГА в Йозефові. Там же обіймав посаду управителя школи.«З табору УГА. в Йозефові, ЧСР». Український Скиталець. Відень, 1923. 15 липня. Ч.14(36), 20–22 ; «З життя-буття в Йозефові, ЧСР». Український Скиталець. Відень, 1922. 14 жовтня Ч. 18, С. 8
У міжвоєнній Галичині
У серпні 1923 р. повернувся до Галичини. Розпочав педагогічну працю з 1 жовтня 1923 р., працюючи вчителем у школі села Долішнє біля Моршина. У 1924—1926 р. працював у 4-класній школі с. Лани Бібрського повіту на Львівщині, а з 1926 р. директором 3-класної школи у с. Відники на Львівщині.LEHNERT Seweryn — Szkoły powszechne publiczne i prywatne i seminarja nauczycielskie. Spis szkół i nauczycieli w okręgu szkolnym lwowskim obejmującym województwa lwowskie, stanisławowskie i tarnopolskie. Oprac. … Lwów 1926. Wydawnictwo Książek Szkolnych. 8, s. , XL, 429, . brosz. S. 9 Змінив на посаді Броніслава Чехака(1862—1926), який передчасно помер 21 квітня 1926 р. у віці 64 роківDziennik Urzędowy Kuratorjum Okręgu Szkolnego Lwowskiego. 1926, R. 30, nr 8, 30 sierpnia 1926 r. S. 381.
дивізія "Галичина" У 1943 р. Михайло Босаків був призваний до дивізії «Галичина», як колишній офіцер УГА.Боляновський А. Дивізія «Галичина». Історія / Андрій Боляновський. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2000. — 538 с. С. 76,78; В монографії фігурує під прізвищем — Босавів Очевидно проходив верифікаційну комісію для здобуття офіцерського звання у дивізії. Відома кореспонденція Михайла Босаківа з Іваном Керницьким (1913—1984) датована 1943 р. З неї відомо, що М. Босаків проходив військовий вишкіл офіцерів у Гайделягері. За свідченнями нащадків, безпосередньої участі у військових кампаніях не брав.
В еміграції 2 жовтня 1944 р. емігрував з Галичини. Правдоподібно з жовтня 1944 р. та на 10 серпня 1946 р. проживав у м. Кронах (Баварія), де працював дорожнім робітником. Внаслідок військових подій 1945 р. та поразки Німеччини потрапляє в табори для переміщених осіб. На початок 1946 р. М. Босаків у Байройті стає членом місцевої «Секції українських письменників і журналістів», яку очолює колишній військовик УСС-УГА — Микола Угрин-Безгрішний. Родина проживала спочатку в таборах переміщених осіб у місті Мангайм, в 1947 році переїхала у Елльвангенhttps://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675967 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675968 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675969; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675970; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675971 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/69979111 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/69979323; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/71592831 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/71592833 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/76079799 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/81657950.
Еміграція до Канади відбулася весною 1949 р. завдяки допомозі старшого брата — Андрія Босаківа(1890—1972). Тоді Михайло Босаків з родиною на судні «General Black» вирушив з порту м. Бремергафена до Канади. Коли родина М. Босаківа приїхали до Канади, вони спочатку жили в Брокенхеді, Манітоба, з його рідним братом Андрієм та його сім'єюhttps://www.findagrave.com/memorial/228091403/andrew-bosak ; https://www.findagrave.com/memorial/228091350/anna_bosak.
Приблизно через рік переїхали до Вінніпегу, де шукали роботу. Дружина з дочкою працювали на швейній фабриці. М. Босаків працював доглядачем у різних парках — косив траву, саджав дерева тощо. Пізніше він знайшов роботу в деревообробному цеху, а потім у палітурній фірмі. Після того, як отримав достатні фінансові кошти для придбання деякого обладнання, розпочав власну справу — переплітав книги (переважно молитовники та Біблії) і керував фотостудією «Lwiw», що розміщувалася за адресою: 720 Selkirk Ave.
Помер Михайло Босаків 14 січня 1987 р. у Вінніпезі. Похований з дружиною на цвинтарі Всіх Святих у містечку Вест-Сент-Пол, переписний округ Селкірк, у провінції Манітоба в Канаді.
Родина 5 листопада 1918 р. у с. Жизномир одружився з Кобзар Стефанією (04/02/1901, с. Жизномир — 21/03/1998, Winnipeg, Manitoba, Canada)https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675972 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675973; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675974 ; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/66675976; https://collections.arolsen-archives.org/en/document/81976598, що була дочкою Кобзара Юрія (Григорія) (01/05/1867 — 1944, с. Космач) та Луців Марії (09/01/1876 —). Свідки шлюбу Дмитро Винник та Яків Гуляк.ДАТО — Фонд Р-3572 — Опис 2 — Справа 238 С. 322 На той час їхній будинок під номером 37.
Рідна сестра нареченої Кобзар Анна (03/10/1898 — 18/02/1988) стала дружиною вчителя Папірчука Івана (21/06/1891 — 28/09/1965)., що став кумом подружжя, а їх шлюб відбувся в той же день, що і Михайла та Стефанії ; сестра Іванна (близько 1914—1916 — 20/07/1941, Умань) та брат Богдан (1918 — близько 1940 р.) — репресовані радянською владою ; інша сестра Олена (13/01/1910 — 1998) з чоловіком Йосипом Пристаєцьким (04/03/1905 — 1967) та дітьми емігрувала до Канади. 28 січня 1919 р. Михайло Босаків був свідком на шлюбі своєї рідної сестри Катерини Босаків, що була вдовою Констянтина Гуляка, який загинув 13 грудня 1916 р. на фронті. Тоді сестра одружилася з уродженцем с. Зубрець — Степаном Гаврилюком (18/12/1889 —).ДАТО — Фонд Р-3572 — Опис 2 — Справа 238 С. 323
7 січня 1920 р. у Жизномирі в подружжя народилась дочка Оксана-Ольга. Хресними батьками були Іван Папірчук (1891—1965)Іван Папірчук — український громадський діяч, шкільний вчитель с. Сороки, с. Губин, с. Ліщинці на Бучаччині міжвоєнного періоду. Він мав за дружину Кобзар Анну (1898—1988), що була рідною сестрою дружини Михайла Босаківа. та рідна сестра Катерина Гуляк (Гаврилюк).ДАТО — Фонд Р-3572 — Опис 2 — Справа 238 С. 147 Однак 20 лютого 1920 р. дочка вже померла.ДАТО — Фонд Р-3572 — Опис 2 — Справа 238 С. 414
13 вересня 1921 р. у Жизномирі народилась дочка Марійка. Хресними батьками були Іван Папірчук та Варвара Луців, що була дружиною Володимира Луціва.ДАТО. — Фонд Р-3572. — Опис 2. — Справа 238. — С. 154 У метричній книзі запис про народження фігурує під будинком з номером 5. На 1942 р. Марія студентка «Державних медичних природознавчих професійних курсів» у Львові, якій відмовили у стипендії.Володимир Сергійчук. В ім'я майбутнього нації: документи і матеріали про організацію допомоги українською діаспорою студентам-емігрантам у 1920—2000 роках. — К: Українська Видавнича Спілка, 2005. — 920 с. — С. 305 У вересні 1943 р. студентка четвертого семестру вже згаданих курсів. Проживала у Львові за адресою Гоффманна 20 (сучасна вул. Патріарха Димитрія Яреми).ДАЛО Фонд Р-33 Опис 1. Справа 65. С. 32 Про останні роки життя Марії у своїх спогадах згадує її двоюрідна сестра Ольга Джуглей-ГаврилюкОльга Джуглей-Гаврилюк. Нескорені // Макар В. Бойові друзі спомини т. 2: Збірка спогадів з дій OYH (1929—1945). — С. 472—476 «У 1944 р. при евакуації села Жизномира (воєнна полоса над рікою Стрипою) Марійка попросила маму спакувати її речі і документи окремо. Мама так зробила, не знаючи про задум дочки. В Бучачі на станції чекали поїзди до від'їзду. Як тільки всіла до вагону і поїзд рушив, Марійка зіскочила з вагону, щоб залишитись в УПА…». В УПА мала псевдо — «Зірка». Згідно з пізнішими даними, з 1944 р. Марія Босаків була лікаркою Українського Червоного Хреста, що загинула у 1947 р. під час боїв УПА в лісі поблизу Коропця. Місце поховання невідоме.За тебе, свята Україно: Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА. Кн. 4. — Чернівці: Букрек, 2004. — 400 с.: іл. — ISBN 966-8500-41-5. — С. 330
21 січня 1925 р. у с. Жизномир народилась друга дочка Іванна. 27 вересня 1925 р. відбулось хрещення, яке проводив парох с. Сороки о. Володислав Носковський. Хрещеними батьками були Павло Пальчинський та Варвара, що була дружиною Володимира Луціва.ДАТО. — Фонд Р-3572. — Опис 2. — Справа 238. — С. 168 У метричній книзі запис про народження фігурує під будинком з номером 5/25. Так само, як і старша сестра, Іванна була причетною до українського Руху Опору. Виконувала функції зв'язкової в УПА. З 1944 р. з батьками емігрувала до Європи, а потім до Канади. В Європі Іванна навчається на фармацевтичному факультеті Українського технічно-господарський інституту в Регенсбурзі.https://ekmair.ukma.edu.ua/items/2ce6f54a-dd72-4c9d-acd8-6a7d9d3e7112