Генрі Пембертон (Henry Pemberton; 1694 — 9 березня 1771) — англійський лікар, письменник і філософ. Він став професором фізики у Грешем-коледжіі та редагував третє видання «Математичних начал».
Життєпис Він народився в Лондоні, здобув загальну освіту в Англії, а в серпні 1714 року вступив до Лейденського університету в Нідерландах. Там він вивчав медицину під керівництвом Германа Бургаве, а також досліджував праці математиків. З Лейдена він вирушив до Парижа для вивчення анатомії, де на розпродажі бібліотеки абата Жана Галлуа придбав колекцію математичних творів. Згодом він повернувся до Лондона для практики в лікарні Святого Томи, проте у 1719 році знову поїхав до Лейдена як гість Бургаве, де 27 грудня того ж року здобув ступінь доктора медицини.
Оселившись у Лондоні, Пембертон не мав великої практики через слабке здоров'я. Проте він активно писав праці на медичні та загальнонаукові теми. Ставши членом Лондонського королівського товариства, він публікував свої статті у його виданні Philosophical Transactions (томи XXXII–LXII). Одна з цих робіт містила спростування спроби Джованні де Полені довести твердження Лейбніца про те, що сила тіл, що падають, пропорційна квадрату їхньої швидкості. Річард Мід передав цю статтю Ісааку Ньютону, завдяки чому Пембертон здобув прихильність і дружбу великого вченого. Ньютон надав йому своє спростування, засноване на інших принципах, яке згодом надрукували як післямову до статті Пембертона. В останні роки життя Ньютона Пембертон часто бачився з ним.
24 травня 1728 року його було призначено Грешемівським професором медицини як наступника Джона Вудворда. Протягом семи років (1739–1746) він переважно займався підготовкою п’ятого видання «Лондонської фармакопеї» для Королівського коледжу лікарів; він особисто здійснив усі хімічні та фармацевтичні експерименти. Праця була опублікована у 1746 році під назвою «Переклад та вдосконалення Лондонського диспансарію» (Translation and Improvement of the London Dispensatory). За цю роботу Коледж передав йому авторські права та виплатив винагороду в розмірі ста гіней понад понесені витрати. Пембертон помер 9 березня 1771 року.
Твори Ньютон доручив Пембертону наглядати за підготовкою третього видання «Математичних начал натуральної філософії» (Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica). Нове видання, що вийшло у 1726 році, містило передмову Ньютона, у якій він охарактеризував Пембертона як «людину, вельми обізнану в цих справах» (vir harum rerum peritissimus). У 1728 році Пембертон опублікував працю «Огляд філософії сера Ісаака Ньютона», присвячену Роберту Волполу; книзі передувала передмова зі спогадами автора про великого філософа. У 1755 році Пембертон видав «Елементи ньютонівської філософії» французькою мовою для ширшого поширення ідей Ньютона за межами англомовних країн. Німецький переклад першої частини «Огляду», який виконав Соломон Маймон, з'явився в Берліні у 1793 році. Книга Пембертона не принесла прибутку й розчарувала багатьох, проте Джордж Льюїс Скотт свого часу рекомендував її Едварду Ґіббону.
У 1724 році Пембертон допомагав Річарду Міду в редагуванні праці Вільяма Каупера Myotomia Reformata («Оновлена міотомія»). У 1731 році з'явився його «План курсу хімії, що має викладатися в Грешем-коледжі». Два цикли його лекцій були опубліковані його другом Джеймсом Вілсоном: перший, з хімії — у 1771 році, а другий, з фізіології — у 1779 році, вже після смерті Пембертона.
Окрім цих та деяких трактатів, що залишилися в рукописі, Пембертон створив:
Dissertatio Physico-Medicinalis Inaug. de Facultate Oculi ad diversas Rerum Computatarum Distantias se accommodante, Лейден, 1719. (Початкова фізико-медична дисертація про здатність ока пристосовуватися до різних відстаней до об'єктів). Epist. ad Amicum [а саме Дж. Вілсона] de Rogeri Cotesii Inventis, 1722. («Лист до друга про відкриття Роджера Котса» — праця, що демонструє, як теореми Роджера Котса, засновані на відношеннях і логарифмах, можуть бути розв'язані за допомогою кола та гіперболи). Observations on Poetry, occasioned by Glover's "Leonidas", 1738. («Спостереження за поезією, викликані появою поеми Гловера "Леонід"»).
Його «Виклад давньої оди» є передмовою до «Піндара» Гілберта Веста, а стаття «Про суперечку про флюксіони» міститься у другому томі «Праць» Бенджаміна Робінса.
Примітки
Зовнішні посилання «Пембертон, Генрі (PMRN728H)». База даних випускників Кембриджа. Кембриджський університет.