Let L-200 Morava () — легкий пасажирський двомоторний літак виробництва Чехословаччини. Перший літак, повністю спроєктований на авіазаводі Let Kunovice в місті Куновіце. Перший політ здійснив 9 квітня 1957 року, а серійне виробництво тривало з 1957 по 1964 рік.
Всього було виготовлено 361 машину. Літак використовувався в понад 30 країнах, на всіх континентах, окрім Антарктиди. Найбільшим замовником та експлуатантом був радянський «Аерофлот», який викупив більш ніж половину всіх виготовлених Let L-200 Morava. Парк «Аерофлоту» нараховував 183 літаки, 51 з яких перебували в складі українського управління цивільної авіації та обслуговували маршрути на території УРСР.
Окрім реалізації в країнах східного блоку, Let L-200 Morava був одним із небагатьох легкомоторних літаків, які в епоху Холодної війни експортувалися із-за «залізної завіси» і були успішними в західних країнах. Станом на 2024 рік окремі екземпляри перебувають в експлуатації, попри значний вік конструкції.
Історія створення
Передумови 1936 року в Чехословаччині як філія компанії Avia був заснований завод Let Kunovice. Спочатку він працював як авіаремонтна майстерня, згодом на ньому почали виробляти окремі вузли та агрегати для нових літаків. Під час Другої світової війни недобудований завод захопили німецькі війська та використовували його для ремонту й обслуговування авіаційної техніки Люфтваффе. Невдовзі після завершення війни Avia була націоналізована та зазнала масштабної реструктуризації, під час якої завод у Куновіце вивели зі складу компанії та перетворили на окреме авіабудівне підприємство. З цього часу на ньому розпочалося повноцінне виробництво нових літаків і планерів.
Першим літаком, виготовленим на Let Kunovice, став конструкції іншої чехословацької компанії : з 1949 по 1952 на заводі збудували 170 таких машин. Окрім цього на підприємстві розгорнули масштабне серійне виробництво планерів: навчального Z-124 Galanka конструкції Moravan Otrokovice та двомісного , створеного конструкторами празької фірми . Коштом уряду Чехословаччини в період з 1950 по 1953 роки відбувалося відновлення старих і добудова нових цехів заводу. Починаючи з 1952 року на збільшених потужностях підприємства розпочалося масове виробництво навчально-тренувального винищувача С-11 і малого пасажирського літака Aero Ae-45, спроєктованого чехословацькою компанією Aero Vodochody.
1955 року на підприємстві створили власне конструкторське бюро, яке очолив молодий і талановитий конструктор Ладіслав Смрчек. Першим завданням нового колективу стало створення нового легкого пасажирського літака, який за всіма показниками мав перевершувати Aero Ae-45, що на той час серійно виготовлявся на їхньому заводі.
Перші екземпляри Розробка нового літака розпочалася 1955 року. Планувалося створити двомоторний п'ятимісний літак, який підходив би для експлуатації в режимі аеротаксі. Він мав бути оснащений парою нових рядних шестициліндрових двигунів повітряного охолодження максимальною потужністю 210 к.с. кожен. На той час вони лише розроблялися на заводі Walter у Празі, а створення перших прототипів Morava відбувалося в дуже стислі терміни, значно випереджаючи роботи з доведення нового двигуна. Щоб не затримувати початок випробувань, на перші екземпляри літаків встановили застарілі Walter Minor 6-III конструкції 1946 року, які розвивали максимальну потужність лише 160 к.с. Всього було створено три прототипи Morava: два використовувались для льотних випробувань, а планер третього прототипу передали в (VZLU) в Празі для статичних випробувань. Усі вони були оснащені металевими дволопатевими повітряними гвинтами Avia V-402 зі змінним кроком гвинта; в процесі випробувань їх замінили на новішу модель Avia V-406.
Перший прототип під маркуванням XL-200 вперше піднявся в повітря 9 квітня 1957. Літаком керував заводський льотчик-випробувач Ладіслав Шваб. Того ж року, не чекаючи завершення випробувань прототипів, на заводі виготовили установну (нульову) серію, що складалася з десяти машин, оснащених моторами Walter Minor 6-III та гвинтами Avia V-406. Надалі машини установної серії вказувалися, як модифікація L-200. Одна з них була задіяна в державних випробуваннях, що відбувались у VZLU з січня по травень 1958 року. Під час них виявили недостатню курсову стійкість літака в режимі польоту з одним працюючим двигуном. Для усунення дефекту на фюзеляжі, за пасажирською кабіною, було розміщено (форкіль). Також за результатами випробувань змінили положення антен радіоапаратури та додали кватирку на лівому лобовому склі. Утім L-200 нульової серії все ще потерпали від «дитячих хвороб»: застарілі двигуни погано запускалися та були схильні до перегріву; траплялися випадки, коли під час польоту відкривалися двері; в салоні був високий рівень шуму та вібрацій. Попри всі проблеми, дев'ять із десяти машин передали замовникам. П'ять із них експлуатувала компанія «», що була дочірнім підрозділом . Дві машини придбали військово-повітряні сили Чехословацької народної армії: одну використовували для навчання екіпажів бомбардувальної авіації, а іншу обладнали апаратурою для аерофотознімання. Ще два літаки отримав «Аерофлот» СРСР. Останній, десятий літак повернули на завод-виробник, де продовжилися його випробування і подальші модифікації. Згодом він був перетворений на прототип наступної серійної модифікації L-200A.
Серійне виробництво В порівнянні з першими екземплярами, на літаках нової модифікації L-200A замінили повітряні гвинти на досконаліші, дволопатеві Avia V-410 зі змінним кроком гвинта. Певних змін зазнав і планер: зменшили висоту кабіни, подовжили гондоли двигунів, змінили форму шайб хвостового оперення. В липні 1958 року літак з індексом L-200A був готовий до проведення державних випробувань, проте нові двигуни ще досі були в процесі виготовлення. Лише восени 1959 року на машину встановили нові серійні Walter M-337, після чого машина взяла участь у випробуваннях, за результатами яких в липні 1960 року тип L-200A отримав державний сертифікат льотної придатності. Починаючи з другого півріччя 1960 року стартувало масове виробництво нової модифікації. Всього збудували 151 літак, переважну більшість з яких експортували в інші країни. Зокрема 68 машин отримав «Аерофлот» СРСР.
Важливим етапом в еволюції Morava стало створення нової модифікації, націленої на задоволення вимог «Аерофлоту», найбільшого замовника й експлуатанта літаків цього типу. Спираючись на досвід перших років експлуатації літака в Чехословаччині та СРСР, було сформовано перелік зауважень, на підставі яких в конструкцію літака внесли 1075 різноманітних змін. Одним із головних побажань радянської авіакомпанії було збільшення відстані між кінцями лопатей повітряного гвинта та землею задля підвищення безпеки експлуатації літака з непідготованих злітно-посадкових майданчиків. Просте зміщення двигунів у вертикальній площині вгору було визнано невдалим рішенням, бо вимагало внесення значних змін в конструкцію планера літака. Крім того, це значно погіршувало аеродинаміку й оглядовість з кабіни. До розв'язання питання долучився конструктор повітряних гвинтів Мілош Адамець. Він спроєктував нові автоматичні трилопатеві гвинти Avia V-506 зменшеного діаметра з ламінарним профілем лопатей і з гідравлічним керуванням кроком гвинта. Попри менший діаметр нових гвинтів, льотні характеристики літака збереглися майже без змін, а на додаток вдалося зменшити рівень шуму в кабіні. Серед інших змін: встановлено гідропомпу на лівий двигун і протипилові фільтри, виконано зимове капотування двигунів, додано радіостанцію та радіокомпас. Всього виготовили 205 літаків L-200D, враховуючи прототип нульової серії, який першим дообладнали по новій специфікації, а також 7 машин, які переобладнали з модифікації L-200A. «Аерофлот» викупив 113 машин, довівши загальну кількість Morava у своєму авіапарку до 183 одиниць.
Окрім заводу Let Kunovice, були спроби організувати ліцензійне виробництво Morava за кордоном. Югославська фірма зі складових частин чехословацького виробництва зібрала п'ять машин за специфікацією L-200D; у деяких джерелах ці літаки вказані як L-200 LIBIS. Також тривали перемовини з авіаційними підприємствами Бразилії та США щодо організації ліцензійного виробництва L-200D в їхніх країнах. Було озвучено плани щодо побудови щонайменше 100 літаків на рік, упродовж 5—7 років, для ринку США, проте (чехословацький державний монополіст в галузі експорту авіаційних технологій) вимагав ліцензійних відрахувань у сумі 47 500 $ за кожен виготовлений літак, а американські авіаційні компанії дійшли висновку, що такий розмір виплат зробить проєкт нерентабельним, і вийшли з перемовин.
Експериментальні модифікації Роботи над новою модифікацією літака розпочалися на початку 1965 року. Керівником проєкту був авіаконструктор Ян Свобода. Специфікація, що отримала назву L-210, була еволюційним розвитком Morava зі збільшеним салоном, місткістю до 6 осіб (1 пілот + 5 пасажирів), та покращеними льотними характеристиками, досягнутим завдяки застосуванню потужніших двигунів. Для створення прототипу використали літак, який до цього виступав прототипом модифікації L-200D. На ньому залишили одні дверцята, збільшивши ширину пасажирського салону, та змінили схему засклення салону, зробивши заднє скло випуклим, що додало ще трохи вільного простору. На літаку використали двигуни з максимальною потужністю 245 к.с., в парі з трилопатевими гвинтами Avia V-506, а також збільшили розмір його коліс шасі. Нова машина успішно завершила заводські випробування, після чого його активно пропонували замовникам, проте вона так і не знайшла свого споживача. Модифікацію серійно не виробляли та не продавали. Її прототип деякий час експлуатувався заводом Let Kunovice, пізніше — місцевим аероклубом міста Куновіце. Оскільки L-210 не проходив державних випробувань і не мав дійсного сертифіката типу повітряного судна, його експлуатація була нелегальною. Згодом державна авіаційна інспекція заборонила використання літака і видала розпорядження, згідно з яким його вчергове переробили, повернувши до специфікації L-200D.