Закон про одруження з ґвалтівником або закон про зґвалтування — норма законів про зґвалтування в юрисдикції, за якою чоловік, який вчинив зґвалтування, сексуальне насильство, розбещення, викрадення чи інший подібний акт, звільняється від відповідальності, якщо він одружується зі своєю жінкою-жертвою, або в деяких юрисдикціях принаймні пропонує одружитися з нею. Закон «виходь за ґвалтівника» є законним способом для обвинуваченого уникнути переслідування чи покарання.

Хоча терміни для цього явища були введені лише в 2010-х роках, ця практика існувала в багатьох правових системах в історії та продовжує існувати в деяких суспільствах сьогодні в різних формах. Такі закони були поширені в усьому світі до 1970-х. З кінця ХХ століття закони цього типу, що залишилися, все частіше оскаржувалися та скасовувалися в ряді країн. Закони, які дозволяють судам дозволяти укладення дитячого шлюбу через вагітність неповнолітньої жінки, якщо вона не досягла віку згоди, зазвичай за згодою батьків, на практиці може бути способом для ґвалтівника уникнути кримінального переслідування за зґвалтування дитини.

Закон був виправданий як визнання культурної цінності жіночої цноти при вступі в шлюб, коли «розбещені дівчата і жінки є джерелом ганьби для своїх родин, хоч і не винні у вчиненні злочину». У деяких випадках злочинець ґвалтує дівчину чи жінку, з якою він хоче одружитися, після того, як вона його відмовила.

Фон Переважна більшість країн світу не має таких законів, і станом на 2021 рік лише 20 країн вважалися такими, що все ще мають їх.

Багато активісток і організацій вважають, що ці закони порушують гідність жінок і принижують їх, дозволяючи обмінюватися ними як власністю між сім'ями, натякають, що зґвалтування не є серйозним злочином, і звинувачують жертву, а не кривдника. Голова ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хусейн у 2017 році заявив, що «[карати] жертву зґвалтування, змушуючи її вийти заміж за винуватця жахливого злочину проти неї — таким огидним законам немає місця в сучасному світі».

Крім того, ті, хто виступає проти законів про шлюб між зґвалтованими, вважають, що жертви не повинні відчувати себе так після того, як вони пережили напад, або відчувати необхідність приховувати напад, одружуючись з насильником. Противники стверджують, що закони сприяють безкарності за зґвалтування і роблять жертв зґвалтування ще більш віктимними. Таким чином, соціальна цінність жінки, яку прихильники приписують сімейній честі, жіночій цнотливості та сімейному статусу, суперечить претензіям опонентів щодо права жінки на індивідуальне щастя, свободу та сексуальну автономію. За словами Пурни Сен, директора з питань політики структури «ООН-Жінки», ці закони були прийняті для того, щоб нормалізувати незаконну сексуальну діяльність. Вони роблять сексуальні стосунки більш респектабельними в суспільстві, оскільки в деяких культурах вони вважаються проблематичними. Країни, які мають такі закони, належать до категорії нерозвинених і консервативних країн.

Проблеми з психічним здоров'ям, включаючи посттравматичний стресовий розлад, тривожні розлади, синдром травми після зґвалтування та депресивні розлади є поширеними у жертв зґвалтування. Тайванське дослідження показало, що жертви боялися говорити про свій напад, відчували провину за те, що ганьбили свої родини, відчували сексуальний сором і самозвинувачення, а також розвивали негативне ставлення до себе як до жінки.

Прихильники законів про одруження з ґвалтівником стверджують, що вони захищають жертву та її сім'ю від сорому за зґвалтування. Це ґрунтується на ідеї, що якщо дівчину чи жінку зґвалтували, то це її власна провина, і вона тим самим ганьбить свою сім'ю. Як наслідок, багато жінок не повідомляють про сексуальне насильство, тому що бояться цього сорому, а також можливості бути вбитими членом сім'ї. Якщо жінка просто одружується з ґвалтівником, вона зберігає своє прізвище і уникає життя, пов'язаного з сексуальним соромом. Ця точка зору існує, незважаючи на наявність багатьох доказів того, що звинувачення жертви призводить до сорому, глузування та непотрібного психологічного стресу.

Історія

Античність Традиційно шлюб кривдника та жертви після зґвалтування часто розглядався як відповідний «розв'язок» ситуації. У стародавніх культурах незайманість високо цінувалася, і жінка, яка була зґвалтована, мала мало шансів на шлюб. Ці закони змушували ґвалтівника забезпечувати свою жертву.

Кодекс Хаммурапі і середньоассірійські закони Кодекс Хаммурапі був складений приблизно в 1750 році до нашої ери (середня хронологія), імовірно царем Хаммурапі Першої Вавилонської імперії. У § 156 кодексу Хаммурапі, якщо жінка заручена з чоловіком, то перед тим, як вони одружаться, з нею сексом займається батько чоловіка. Цей сценарій не пояснює, чи дала жінка згоду на секс з батьком свого нареченого, чи жінка має право вибирати, з яким чоловіком вона одружується, тому питання про те, чи є цей закон про зґвалтування, є спірним.Середньоассирійські закони були розроблені між 1450 і 1250 роками до нашої ери в Середньоассирійській імперії. 55-й закон передбачав, що якщо чоловік «силою забрав і зґвалтував» молоду незайману дівчину, яка не була у шлюбі, не була віддана або не просила про шлюб і жила в будинку свого батька, то батькові дівчини дозволялося «зґвалтувати» дружину злочинця у відповідь і взяти її як додаткову дружину. Якщо у винуватця не було дружини, батько міг видати свою дочку в шлюб із винуватцем за «третину срібла… як вартість дівиці», або за іншого чоловіка на вибір батька за ту саму ціну.Сюзанна Шольц (2021) відзначила подібність між Законом Хаммурапі § 156, Середньоасирійським законом 55 і Второзаконня 22:28–29 єврейської Біблії (складено у VII столітті до н. е.): у кожному випадку покаранням є фінансова компенсація (у САЗ 55). і Второзаконня 22 до батька жінки, у Хаммурапі § 156 до самої жінки), і жінка, яка більше не є незайманою, повинна бути видана в шлюб із кривдником або іншим чоловіком (у Хаммурапі § 156 жінка може вибрати, з яким чоловіком хоче одружитися; у САЗ 55 вирішує її батько). (E-book edition)

Єврейська Біблія Дехто вважає, що положення про те, щоб одружитися з ґвалтівником, міститься в Єврейській Біблії, Второзаконня 22:28–29, де згідно з Біблією нового американського стандарту сказано:

Переклади Біблії тлумачать цей уривок по-різному, у багатьох сучасних виданнях термін שָׁכַב šākab перекладається як «зґвалтувати», тоді як у старіших перекладах зазвичай віддають перевагу «лежати (з)». Подібним чином більшість сучасних перекладів передають תָּפַשׂ tāphaś як «схопити», тоді як у старіших перекладах зазвичай віддають перевагу «тримати». Нарешті, עָנָה anah/inah майже повсюдно перекладається як «упокорювати» у старих англійських перекладах, але майже завжди як «порушувати» в сучасних перекладах. «Переклад доброї новини» навіть передав уривок так: «він змусив її мати з ним статеві стосунки», а «Переклад Божого Слова» — «він зґвалтував її». Незалежно від того, чи дала жінка згоду на статевий акт, чи дасть згоду на шлюб, чоловік зобов'язаний одружитися з нею, сплативши її батькам придане для вирішення питання.

Деякі християни вважають, що наказ у Второзаконні 22:28 стосується не зґвалтування, а того, що чоловік спокушає жінку вступити в статевий акт за згодою, як в уривку з Виходу 22:16–17, який також прямо зазначає право батька підтверджувати або відмовляти у шлюбі. Івритом, який іноді перекладається як «ґвалтування», тут є дієслово שָׁכַב šākab, що буквально означає «лежати» або «спати», іноді використовується як евфемізм для «лежати/спати (з кимось)», і коли контекст додає сили, це може означати «зґвалтувати», наприклад, у Буття 35:22 або 2 Самуїла 13:14. Сусідні вірші, які говорять про примусові статеві стосунки із зарученими (проти незаручених) незайнятими, передбачають смертну кару для ґвалтівників (Второзаконня 22:23-27). Як стверджує апологет Кайл Батт, «з безпосереднього контексту 22 книги Второзаконня чітко видно, що зґвалтування не обговорюється у віршах 28-29», стверджуючи, що «вірші 25-27 дають чіткий приклад, у якому обговорюється зґвалтування… .. Текст говорить, що людина, яка вчинила злочин, „помре“ (ст. 25)». Але не всі християнські вчені погоджуються, що Второзаконня 22:28-29 — це просто розпуста за згодою. Юджин Х. Меррілл (1994) зазначив: «На перший погляд, наступний приклад, зґвалтування неодруженої дівчини, може здатися меншим злочином, ніж ті, що вже були описані, але це зовсім не так. Спочатку він схопив її (євр. tāpaś, „заволодів“), а потім ліг з нею (šākab), що є явним випадком насильницької, примусової поведінки».Merrill, E. H., New American Commentary (1994), Deuteronomy 22:28–29.

Хоча такі коментатори, як Джон ґілл (1746–63) і Чарльз Еллікотт (1897), які вважають, що Второзаконня 22:28-29 описує секс за згодою, часто порівнюють його з Виходом 22:16-17 (який майже всі вчені вважають консенсусною ситуацією), але в останньому не вказано, що чоловік «порушив» її, тоді як у Второзаконні 22:29 це зроблено. Єврейське слово, яке тут використовується для позначення «порушений», — це עָנָה анах (або інах), що (залежно від контексту) може означати «ґвалтувати, примушувати [сексуально], оскверняти, гвалтувати, гвалтувати, погано поводитися, кривдити, принижувати/принижувати, гнобити, підкоряти/покоряти/покоряти, ослабляти». Особливо, коли єврейське дієслово має форму pi'el (підсилення), це додає сили,і у Второзаконні 22:29 עִנָּ֔הּ 'in-nāh знаходиться в pi'el. У кількох інших випадках у єврейській Біблії, де це слово використовується для опису взаємодії чоловіка та жінки, воно зазвичай описує чоловіка, який змушує жінку займатися сексом проти її волі (тобто, зґвалтування).Інші приклади עָנָה «ана/іна», що описують взаємодію чоловіка та жінки: «Пізніше, якщо ти більше не захочеш її, ти повинен відпустити її. Оскільки ти примусив її до статевого акту (іврит: «ана») з тобою, то не можеш поводитися з нею, як з рабинею, і не можеш продати її» (Второзаконня 21). (Второзаконня 21]]:14) «Якщо ти будеш погано поводитися з дочками моїми, або візьмеш собі дружин, окрім дочок моїх, хоча з нами немає чоловіка, то побачиш, що Бог свідок між тобою та мною» (Буття 31:50 НАУ). (Буття 31:50 NAU) І повстали на мене Ґів'ївські мужі, і оточили вночі дім через мене. Вони хотіли вбити мене, але натомість спустошили мою наложницю, так що вона померла. (Суддів 20:5 NAS) Але він не послухав її, а що був сильніший за неї, то зґвалтував її і ліг з нею (2 Царств 13:14). І відповів Йонадав, син Шимеї, Давидового брата: «Нехай мій пан не думає, що вони повбивали всіх юнаків, царських синів, бо один Амнон помер, бо це було визначено з наміру Авесалома від того дня, як він зґвалтував (євр. “ана”) свою сестру Тамар. (2 Царств 13:32 НАУ) Вони спустошили жінок на Сіоні, дівиць у містах Юдиних. (Плач 5:11 NAS)}}

Рабин XII століття Мойсей Маймонід сказав, що застосування сили чоловіком вимагатиме від нього одружитися зі своєю жертвою й ніколи не розлучатися з нею:Moses Maimonides, Guide For The Perplexed, Translated From The Original Arabic Text by M. Friedlander, Ph.d, 2nd edition (London, George Routledge & Sons Ltd, New York: E. P. Dutton & Co., 1919), p. 374.Кожна дівчина очікує, що її видадуть заміж, тому її спокуснику наказано лише одружитися з нею, бо він, безсумнівно, є найкращим чоловіком для неї. Він краще за будь-кого іншого зцілить її рану і викупить її характер. Якщо ж він буде відкинутий нею або її батьком, він повинен віддати придане (Вих. 22:16). Якщо він застосує насильство, то повинен понести додаткове покарання: «нехай не відпускає її по всі дні свої» (Второзаконня 22:29).

Середньовіччя та ранньомодерний період