Вейн Дуглас Гре́цкі (, також — Іван Грецький; 26 січня 1961, Брантфорд, провінція Онтаріо, Канада) — колишній канадський хокеїст (центральний нападник) і колишній головний тренер. Із 1979 по 1999 рік відіграв 20 сезонів у Національній хокейній лізі у складі чотирьох команд. Мав прізвисько «Величний» (). На підставі численних опитувань хокейних авторів, колишніх гравців, генеральних менеджерів та тренерів його названо найкращим хокеїстом усіх часів. Рекордсмен НХЛ за кількістю закинутих шайб, результативних передач і сумарною кількістю . Він зробив більше результативних передач, ніж будь-який інший гравець набрав очок загалом. Єдиний гравець НХЛ, який набирав понад 200 очок за сезон — і зробив це чотири рази. У 15 професійних сезонах, із яких 13 поспіль, набирав понад 100 очок. На момент завершення кар'єри 1999 року утримував : 40 — у регулярному чемпіонаті, 15 — у плей-оф і 6 — у матчах усіх зірокFor his titles, see .
Народився й виріс у Брантфорді (Онтаріо). Відточував хокейні навички на ковзанці у дворі та регулярно грав у молодіжних лігах, показуючи рівень, набагато вищий за однолітків. Не мав видатних фізичних даних, зате вирізнявся винятковими інтелектом, витривалістю та вмінням читати гру. Він майстерно ухилявся від силових прийомів суперників, завжди передбачав напрямок руху шайби й у потрібний момент опинявся в потрібному місці. Грецкі прославився своєю граю позаду воріт суперника, і цю ділянку прозвали «офісом Грецкі».
Грецкі став найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату світу 1978 року, після чого в червні підписав контракт із клубом Всесвітньої хокейної асоціації . Після нетривалого виступу за цю команду його обміняли в «Едмонтон Ойлерз». Після ліквідації ВХА, Ойлерз приєдналися до НХЛ. У їхньому складі Грецкі встановив численні рекорди результативности та чотири рази здобував Кубок Стенлі. 9 серпня 1988 року перейшов до «Лос-Анджелес Кінгз», що одразу ж покращило результати команди й зрештою привело до фіналу Кубка Стенлі 1993 року. Йому приписують популяризацію хокею в Каліфорнії. Пізніше нетривалий час виступав за «Сент-Луїс Блюз», а завершував кар'єру в «Нью-Йорк Рейнджерс». Володар 9 трофеїв Гарта найціннішому гравцеві, 10 трофеїв Арта Росса за найбільшу кількість очок у сезоні, двох трофеїв Конна Сміта найціннішому гравцеві плей-оф і п'яти нагород Лестера Б. Пірсона найвидатнішому гравцеві за оцінками суддів та колег-хокеїстів. 5 разів очолював чемпіонат за кількістю голів і 16 — за результативними передачами. П'ять разів здобував Пам'ятний трофей Леді Бінг за спортивну поведінку та результати і послідовно виступав проти .
Після завершення кар'єри 1999 року Грецкі одразу ж ввели до Зали слави хокею, і станом на 2023 рік він останній гравець, якому скасували період очікування. Його номер 99 назавжди у всіх клубах НХЛ. Грецкі став одним із шести гравців, і єдиним з-поміж північноамериканців, яких через голосування обрали до символічної збірної XX століття «Centennial All-Star Team» Міжнародної федерації хокею (IIHF). 2000 року його ввели до , а 2012-го нагородили . На зимових Олімпійських іграх 2002 року Грецкі обіймав посаду виконавчого директора національної збірної Канади з хокею, яка тоді здобула золоті медалі. 2000 року він став співвласником клубу «Фінікс Койотс», а після локауту НХЛ 2004–2005 років став її головним тренером. 2004 року Грецкі ввели до . Був серед 5 спортсменів, які запалили вогонь Олімпіади-2010 у Ванкувері. У вересні 2009 року, після , Грецкі залишив посаду головного тренера та відмовився від своєї частки власности. У жовтні 2016 року він повернувся до Ойлерз як міноритарний партнер і заступник голови їхньої материнської компанії . 2021 року залишив цю посаду й став аналітиком програми на каналі .
Дитинство Вейн Дуглас Грецкі народився 26 січня 1961 року в Брантфорді (Онтаріо) в сім'ї Філліс Леон (Гокін) і Волтера Грецкі — канадця українського походження. Молодята побралися 1960 року й мешкали у квартирі в Брантфорді, де Волтер працював у компанії . Через сім місяців після народження Вейна сім'я переїхала до будинку на Вараді-авеню в Брантфорді, який обрали зокрема й тому, що подвір'я було досить рівним для облаштування ковзанки. У Вейна є сестра Кім ( 1963) та брати — Кіт, Ґлен і Брент. Сім'я регулярно гостила на фермі його дідуся Тоні та бабусі Мері, де всі разом дивилися телевізійну програму . Уже у 2 роки Вейн намагався сувенірною ключкою закидати шайби у ворота Мері, а у 2 роки й 10 місяців уперше став на ковзани саме на тій фермі.
На задньому дворі сімейного будинку Волтер влаштував ковзанку, яку прозвали «Колізей Воллі», і навчав там гри в хокей Вейна, Кіта, Брента, Ґлена та їхніх друзів. Серед вправ були катання довкола пляшок із відбілювачем і консервних банок, а також перекидання шайб через розкидані хокейні ключки, щоб навчитися повністю підіймати шайбу в повітря. Волтер радив «кататися там, куди шайба прямує, а не там, де вона є». Вейн був класичним вундеркіндом, чиї надзвичайні навички зробили його мішенню для заздрісних батьків інших юних хокеїстів.
У шість років Грецкі грав у команді 10-річних. Його перший тренер Дік Мартін відзначав, що хлопчик володів шайбою краще за 10-річних підлітків. Зі слів Мартіна: «Вейн грав так добре, що навіть якби ваш власний син був чудовим хокеїстом, ви могли б не помітити цього через те, що витворяв Грецкі». Хокейні сорочки для 10-річних були надто великими, тож Вейн заправляв їх у штани праворуч. Потім він це робив упродовж усієї кар'єри в НХЛ.
У 10 років Грецкі провів феноменальний сезон у складі дитячої команди Брантфорд Надрофскі Стілерз: закинув 378 шайб і зробив 139 результативних передач. Його гра привернула увагу ЗМІ далеко за межами Брантфорда, зокрема, у жовтні 1971 року Джон Ябоні опублікував у його короткий біографічний нарис. На 1974 року Грецкі в складі Брантфорда набрав 26 очок. У 13 років він уже мав понад 1000 закинутих шайб.
Водночас феноменальна гра спричиняла і хвилю негативу — батьки суперників (а іноді й товаришів по команді) освистували хлопця під час матчів. Зі слів Волтера Грецкі, «останньою краплею» стало освистування на «День Брантфорда» в торонтському Мейпл Ліф Гарденс у лютому 1975 року. Коли Грецкі виповнилося 14 років, сім'я переїхала до Торонто, щоб створити кращі умови для розвитку кар'єри і щоб зняти психологічний тиск. Для цього сім'я Грецкі мусила в суді відстоювати право Вейна грати в іншій зоні — тодішні правила цього не дозволяли. Вони виграли позов, і Вейн приєднався до команди , що виступала в категорії Джуніор B, де грали навіть 20-річні. У сезоні 1975—1976 років він набрав 60 очок у 28 матчах і здобув титул «Новачок року» . Наступного року, коли йому було 15–16 років, він виступав за ту ж команду, перейменовану на «Сенека Нешнлз», і набрав 72 очки в 32 зустрічах. Попри видатну результативність — 132 очки в 60 іграх у Джуніор B — на драфті 16-річних 1977 року Вищої юніорської хокейної ліги Онтаріо дві команди обрали перед ним інших гравців. під 1-им номером обрали Тома Маккарті, а під 2-им — . Під 3-ім номером обрали Грецкі, хоча Волтер застерігав керівництво клубу, що його син не переїде до Су-Сент-Марі — віддаленого міста в Північному Онтаріо, де на гравців юніорської команди чекає виснажливий графік виїздів. Сім'я Грецкі домовилася зі знайомою місцевою родиною, і 16-річний Вейн розпочав виступи за «Ґрейгаундс». Саме там він уперше вийшов на лід із номером 99. Спочатку він хотів узяти номер 9 — на честь свого хокейного кумира Горді Хоу, — але той уже належав товаришеві по команді Браянові Ґуалацці. Тренер запропонував номер 99, і Грецкі погодився.
Всесвітня хокейна асоціація На 1978 рік Всесвітня хокейна асоціація, яка від конкурувала з міцно поставленою НХЛ, переживала кризу. Колись у ній грало 14 команд, а тепер кількість франшиз скоротилася до семи. ВХА давно намагалася домовитися про , однак постійно наштовхувалася на опір групи непоступливих власників команд НХЛ. З огляду на сумнівні перспективи подальшого існування ВХА, власник Джон Ф. Бассет вважав, що єдиний спосіб здобути вагомі позиції в переговорах із НХЛ — це підписати якнайбільше молодих і перспективних суперзірок. НХЛ не дозволяла укладати контракти з гравцями віком до 20 років, а ВХА не мала таких обмежень. Бассет вважав Грецкі найперспективнішим молодим гравцем.
До Грецкі намагалися підступитися кілька команд ВХА, зокрема «Буллз» та . Зрештою, саме власник Рейсерс 12 червня 1978 року підписав із 17-річним Грецкі семирічний контракт на суму 1,75 млн доларів США. Скалбанія вирішив, що найкраще оформити з ним «контракт про персональні послуги», а не стандартний контракт гравця, тому що тоді вже добре було відомо, що більшість власників НХЛ (якщо ще не три чверті, потрібних для схвалення приєднання нових франшиз до НХЛ) були готові поглинути принаймні деякі команди ВХА. Хоча Скалбанія розумів, що «Рейсерс» навряд чи опиняться серед них (зокрема тому, що ВХА наполягала на входженні до НХЛ всіх своїх уцілілих канадських клубів), та все ж сподівався, що «Рейсерс» протримаються досить довго, щоб отримати компенсацію від команд, що вціліють після розпуску ВХА, а також вигоду від продажу молодої зірки.
Свій перший професійний гол Грецкі забив у п'ятій грі воротареві «Едмонтон Ойлерз» Дейвові Драйдену, а вже через чотири секунди оформив друге взяття воріт. Утім за «Індіанаполіс» він зіграв лише вісім ігор — клуб зазнавав збитків 40 тис. доларів за матч. Скалбанія повідомив Грецкі, що йому доведеться змінити команду, і запропонував вибір між «Едмонтон Ойлерз» та «Вінніпег Джетс». За порадою свого агента Грецкі зупинився на «Ойлерз», але перехід виявився не таким простим. 2 листопада Грецкі, воротаря та форварда посадили на приватний літак, не повідомивши, куди вони летять і до якої команди приєднаються. Перебуваючи в повітрі, Скалбанія запропонував власникові «Вінніпега» Майклові Ґобуті зіграти партію в нарди: якщо Ґобуті виграє, то отримає Грецкі, а якщо програє, то муситиме віддати Скалбанії частку «Джетс». Ґобуті відмовився, і гравці приземлилися в Едмонтоні. Рахунок за переліт — 4000 доларів — сплатив Міо. Скалбанія продав Грецкі, Mio та Дрісколла власникові «Ойлерз» , своєму колишньому бізнес-партнерові. Заявлена сума угоди становила 850 тис. доларів, однак насправді Поклінґтон заплатив 700 тис. доларів США. Цих коштів не вистачило, щоб врятувати «Рейсерс», і в грудні команда припинила існування.
Одним із найяскравіших моментів сезону для Грецкі стала його участь у Матчі всіх зірок ВХА 1979 року. Формат передбачав серію з трьох ігор між командою Всіх зірок ВХА та московським «Динамо», що відбулися на арені Нортландс-колісіум в Едмонтоні. Тренер Всіх зірок ВХА поставив Грецкі в одне тріо нападників з його дитячим кумиром Горді Хоу та сином останнього — Марком. У першій грі тріо набрало сім очок, а Всі зірки ВХА перемогли з рахунком 4–2. У другій зустрічі Грецкі та Марк Гоу закинули по шайбі, Горді віддав результативну передачу, а Всі зірки ВХА перемогли з рахунком 4–2. У завершальній грі тріо не відзначилося, однак Всі зірки ВХА перемогли з рахунком 4–3.
На 18-ті народини Грецкі, 26 січня 1979 року, Поклінґтон підписав з ним 10-річний контракт про персональні послуги (найдовший на той час в історії хокею) на суму 3 млн канадських доларів із правом продовження ще на 10 років. Зі своїми 110 очками Грецкі посів третє місце серед найрезультативніших гравців ліги, поступившись та Реалю Клутьє. Грецкі здобув як новачок року і допоміг «Ойлерз» посісти перше місце в регулярному чемпіонаті.