Святослав Карпович Васильчук (, Антонівка, Рівненська область) — український журналіст, письменник, науковець, громадський та політичний діяч, Заслужений журналіст України, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Депутат Житомирської обласної ради 1—3 скликань.

Із життєпису Батько — Карпо Васильчук — був надрайоновим провідником ОУН Костопільської округи, на псевдо «Сагайдак», перед тим — солтисом та головою сільради. Засуджений у 1945 році, загинув на каторзі у Воркуті. У лавах українського підпілля загинули два дядьки та брат.

Через боротьбу членів родини за незалежність України, зазнав переслідувань у студентські роки: на першому курсі Київського університету ім. Шевченка був арештований на три дні з допитами у київському КДБ. На другому курсі був відрахований через «націоналістичні погляди, несумісні з поглядами радянського студента». Поновлений за сприяння Олеся Гончара. Після завершення навчання працював кореспондентом обласних газет у Хмельницькому, Вінниці, в Житомирі став редактором «Укрінформагропрому» по області. Батько трьох дітей. Був кандидатом у депутати Верховної Ради, Житомирської обласної ради від Народного руху України, Українського народного руху, «Нашої України», «Свободи». Депутат Житомирської обласної ради 1—3 скликань (1990—2002 роки).

Ініціатор створення у 1989 році в Житомирі «Просвіти», з 2000 року незмінний керівник її обласної організації. Один із учасників встановлення національного прапора над будівлею Житомирської міськради у червні 1990 року. Професор Поліського національного університету.

Автор поетичних збірок «Калиновий кетяг» (2003), «Вереси» (2010), «Зборів», «По некошених травах» (2024), книги «Із славетного роду Руданських» (2022).

Відзнаки та нагороди Орден «За заслуги» (2015 рік) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Соборності України. Відзнака «За заслуги перед містом» II ступеня (2018 рік) — за просвітницьку діяльність та значний внесок у розвиток української культури. Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2023 рік) — за книгу «Із славетного роду Руданських».

Примітки