На гербі землі та міста Берлін зображено берлінського ведмедя. Ведмідь не був символом міста з самого початку його існування. Протягом кількох століть ведмідь ділив зображення печатки та герба з бранденбурзькими та прусськими орлами. Чому жителі Берліна обрали ведмедя як свою емблему, неможливо чітко з’ясувати через відсутність документів. На оформлення зображення печатки та герба частково вплинули політичні та історичні події. Герб у сучасному вигляді діє з 1954 року. Крім державного герба, райони міста мають свій районний герб, яким вони можуть позначати райони.
Державний герб Згідно з Конституцією Берліна, Берлін має герб і печатку із зображенням ведмедяVerfassung von Berlin. vom 23. November 1995 • bei berlin.de. Герб: У срібному (білому) щиті зображено червонокігтевого і червоноязикого чорного ведмедя, що крокує прямо. На щиті лежить золота п'ятипелюсткова корона з листя, з зачиненими воротами в центрі.
Державний герб використовується Палатою представників, Рахунковою палатою, Берлінським уповноваженим із захисту даних і свободи інформації, берлінськими судами та берлінською адміністрацією. Будь-хто може використовувати герб у художніх, геральдичних і наукових цілях, а також у навчальних цілях і цілях громадянської освіти, за умови, що це не відбувається у спосіб або за обставин, які шкодять репутації або гідності державного герба. Будь-яке інше використання потребує дозволу Департаменту внутрішніх справ Сенату.Ausführungsvorschriften zum Gesetz über die Hoheitszeichen des Landes Berlin. vom 12. Dezember 2007 • als PDF (71.079 Bytes) bei berlin.de.
Історія і значення Зі збільшенням кількості міст, заснованих у ХІІ-ХІІІ століттях, виникла потреба в тому, щоб міста малипечатки, а згодом і герби, щоб скріплювати або завіряти офіційні документи, такі як декрети, контракти та угоди. Наділення печатками і гербами було обов'язком государя або замлевласника. Асканійські (Бранденбурзькі) маркграфи правили в Берліні та Кельні, а також у навколишніх містах Бранденбурга, символом яких був червоний орел. До появи берлінського геральдичного ведмедя на сфрагістико-геральдичній сцені, на печатках і гербах міст на Шпрее і Гафелі, таких як Берлін і Кельн, як символ суверена домінував червоний орел.
Нечисленність документальних свідчень про Берлін пояснюється не лише втратами, але й обмеженням документації, яка обмежувалася важливими конституційними актами та документацією юридичних транзакцій. У пізніші часи печатки часто зрізали колекціонери, але вони також зникали природним шляхом або ставали крихкими чи пошкодженими. Колекція печаток Музею Меркішеса була значною мірою втрачена після Другої світової війни. Через такий поганий стан збереження неможливо точно встановити, коли вперше були використані відомі печатки і як довго вони перебували у вжитку. Політичні події, зокрема, вплинули на розвиток печаток і гербів Берліна, які, таким чином, частково відображають історію міста. Також не задокументовано, коли Берлін та його місто-побратим Кельн були засновані та отримали статус міста.
Найдавнішим письмовим свідченням, в якому згадується тодішнє місто-побратим Кельн, є документ від 28 жовтня 1237 року: після юридичної суперечки, що тривала кілька десятиліть, маркграфи Йоганн I і Отто III визнали в цьому документі, що єпископ Бранденбургу має право на десятину врожаю в їхніх землях. Як свідок згадується Symeon plebanus de Colonia — «Симеон, священик з Кельна». Найдавніший документ, в якому згадується Берлін, датований 26 січня 1244 року і виданий у Марке поблизу Науена. У ньому брат і сестра маркграфа відмовляються від права забирати маєтки померлих священнослужителів на користь духовенства Бранденбурзького кафедрального абатства. Симеон знову згадується як один зі свідків, але цього разу як präpositus de Berlin — «берлінський провізор». Обидва документи можна знайти в катедральному архіві в Бранденбурзі.
Найдавніші печатки
Найдавніша збережена печатка Берліна була використана близько 1253 року. Вона була прикріплена до документа, в якому 12 липня 1253 року маркграф Йоганн I надав новому муніципалітету Франкфурта-на-Одері міські права Берліна; точна дата в документі не зазначена. Документ був скріплений печаткою Марсілія, мера Берліна. Цей історичний документ був віднайдений берлінським міським архіваріусом Ернстом Фідіціном у середині ХІХ століття в міському архіві Франкфурта-на-Одері; він був втрачений внаслідок Другої світової війни.
На печатці зображено три зубчасті вежі з гостроверхими дахами, центральна з яких оточена двома будинками з гостроверхими дахами. Гостроверхі дахи веж і дахи будинків прикрашені по кулі. На передньому плані асканійський орел розкинув крила у формі трилисника, всипаного перлами. Зображення печатки оточене перловим вінком. Між ним і зовнішнім гладким краєм розміщено напис SIGILLVM DE BERLIN BURGENSIUM «Печатка громадян Берліна» ранньоготичними великими літерами. Діаметр печатки становить 65 міліметрів. Це був типовий дизайн печаток для міст Бранденбургу, які були засновані або отримали статус міста наприкінці ХІІ — на початку ХІІІ століття. Також зустрічаються зображення печаток з високими міськими мурами та щитом з орлом перед брамою або над нею, наприклад, найстаріша печатка міста Шпандау. Вежі з будинками символізують місто, а орел вказує на маркграфів Бранденбурзьких як суверенів держави і міста.
Хоча цю печатку зазвичай описують як тверезо геральдичну і позбавлену містики, Е. Ланґе у 1933 році побачив у ній «міф про германську міфологію». Ланге у жовтні 1933 року побачив у печатці «відлуння давнього германського міфу». На його думку, центральна вежа символізує щорічну бурю, символ року, з зимовим сонцестоянням біля підніжжя і літнім сонцестоянням на гребені. Дві бічні вежі символізують половину сонячного року: висхідна — весняно-літню половину, а низхідна — осінньо-зимову половину. Дванадцять вікон символізують місяці. Загострені дахи веж чітко і навмисне позначені рунами. Фонтани-триноги на піврічних вежах символізували корінь дерева життя, з якого походить все живе. Подвійна U-подібна лінія на річному буревії вважається знаком того, що Мати-Земля народжує новий рік у день зимового сонцестояння. За Ланге, асканійський орел, істота, схожа на голу ворону, є нічим іншим, як птахом сонця. Його можна впізнати за шістьма перами на обох крилах, кожне з яких розділене на дві половини пір'ям, що, в свою чергу, символізує дванадцять місяців. Круглі нарости на кінчиках крил містично пов'язані з п'ятьма точками сонця на вежах, що символізують сім днів тижня. Трилисник у формі конюшини, описаний Ланге як пташиний панцир, вважається золотим яблуком сонця або золотим жолудем сонця, яке, зга «давнім уявленням наших предків», народжує нове сонце, а отже, і новий рік.
Друга найдавніша печатка Берліна на документі 1280 року — це не лише перша відмітна печатка Берліна, але й печатка, на якій вперше з'являється ведмідь. Ця печатка висіла на цеховому листі берлінських кушнірів. 22 березня 1280 року в цьому статуті гільдії Берлінська міська рада підтвердила, що ніхто, хто не є членом Берлінської гільдії, не має права купувати і продавати товари кушнірів у Берліні. Статут гільдії належав Берлінському міському архіву і був втрачений після закінчення Другої світової війни.
На печатці, на ранньоготичному трикутному щиті всипаній сердечками зображено бранденбурзького орла. Щит оточено двома ведмедями. Обидва ведмеді озброєні, стоять мордами один до одного і мають по одній піднятій лапі. Над щитом — топгельм з орлиним летом як клейнод. Напис на печатці: SIGILLVM BVRGENSIVM DE BERLINSUM; склад SUM, доданий до слова Берлін, робить печатку самоочевидною: «Я є печаткою громадян Берліна». Зображення печатки та напис обрамлені перловим намистом. Печатка має діаметр 76 міліметрів, а штамп, яким вона скріплена, відлитий з бронзи. Як і на попередній печатці, щит з бранденбурзьким орлом відсилає до маркграфів Бранденбургу як суверенів держави і міста. Топгельм з орлиним летом — це крилатий шолом маркграфа і частина тогочасного повного герба маркграфа.
Деякі дослідники та геральдисти описують ведмедів як двох чорних ведмедів, інші — автор Гайнц Махачек — як бурого та чорного ведмедів. Однак, існують також описи ведмедів як подружньої пари. Підняті лапи ведмедів мають символізувати незалежність Берліна. Геральдист Адольф Маттіас Гільдебрандт відніс думку про те, що страх ведмедів перед гострою зброєю орла виражався в їхніх повернених назад головах, до області байок. Він радше припускав, що ведмеді хотіли створити фронт проти ворогів на сході та заході. У листі від 24 липня 1871 року Ернст Фідіцін описав двох ведмедів як щитотримачів, на що граф Стілфрід від імені Геральдичної канцелярії заперечив, що на той час щитотримачів не існувало. У деяких описах зазначається, що печатка всіяна відбитками лап, імовірно, посилаючись на теорію натураліста Теодора Целла про те, що в руслі Шпрее на місці заселення Берліна було неглибоке плоске місце, яке використовувалося ведмедями, серед іншого, для переправи через Шпрее. Втім, розкидані серця — це лише декоративні елементи. Скоріше він припустив, що ведмеді хотіли створити фронт проти ворогів на сході та заході.
За повідомленням Ернста Фідіціна в журналі «Der Bär» за 1875 рік, відомо чотири відбитки першої ведмежої печатки. Перша печатка була на статуті гільдії від 1280 р., інші — на акті об'єднання бранденбурзьких міст від 1321 р., на постанові Ради Берліна і Кельна про весілля, хрещення дітей, оздоблення одягу тощо від 1335 р. і на акті призначення пенсії Н. Пльоніцу і А. Коссеману від 25 листопада 1381 р. Цей акт про призначення пенсії від 1381 р. зберігається в архіві Бранденбурзького кафедрального собору і дуже добре зберігся разом із печаткою.
Як ведмідь потрапив на герб
Як, коли і чому жителі Берліна вирішили використовувати ведмедя як свій герб, більше неможливо відтворити, оскільки письмові документи відсутні. У містах в основі герба часто лежить зображення на міській печатці, і в Берліні також печатки із зображенням ведмедя задокументовані раніше, ніж герб із ведмедем.
Деякі автори припускають, що берлінці мали на увазі Альбрехта І, якого називали Ведмедем. Він вважається завойовником і засновником Бранденбурзької марки. За «Універсальним лексиконом» Йоганна Генріха Зедлера з XVIII століття, у 1140 році Альбрехт I розширив Берлін і оточив його стінами. Однак найдавнішим археологічним свідченням раннього німецького поселення на сьогоднішній день є дерев'яна балка на Брайтштрассе, датована «близько 1170 року» (рік смерті Альбрехта Ведмедя); кам'яна міська стіна була побудована лише близько 1250 року. На основі могил, знайдених під час розкопок під торсом церкви Святого Миколая, яка була зруйнована під час Другої світової війни, можна зробити висновок, що перші ранні німецькі колоністи оселилися тут в останній третині ХІІ століттяWolfgang Schneider: Berlin. . Археологічних доказів того, що в цей час тут вже існувало пізньослов'янське поселення, поки що не знайдено, лише сліди середньослов'янських поселень.
Інші автори намагалися пояснити назву поселення Берлін із середньоверхньонімецької мови. Середньоверхньонімецьке слово bër означає ведмідь,bër. а -lin - середньоверхньонімецький зменшувальний склад -lîn (нововерхньонімецький -lein),-lîn. разом утворив bërlîn (маленький ведмідь). У середньоверхньонімецькій мові Берлін також означає маленьку перлину. У середньонижньонімецькій мові, якою розмовляли в Берліні, ведмеді називалися bërken за допомогою середньонижньонімецького зменшувального складу -ken (нововерхньонімецьке -chen). Походження назви з давнішого мовного рівня німецької мови також суперечить наголосу на останньому складі, оскільки, як і всі німецькі топоніми слов'янського походження на північному сході Центральної Європи, що закінчуються на -in (Шверін, Штеттін, Евтін, Темплін, Кюстрін і т. д.), Берлін також має наголос на останньому складі.