Іри́на Володи́мирівна Ци́бух (1 червня 1998, Львів, Україна — 29 травня 2024, Харківська область, Україна) — українська громадська діячка, журналістка, менеджерка департаменту Дирекції регіонального мовлення Національної суспільної телерадіокомпанії України, парамедикиня медичного батальйону «Госпітальєри». Герой України.

Життєпис Народилася 1 червня 1998 року в місті Львів. Навчалася у львівській середній загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів № 91, після її закінчення вступила до Національного університету «Львівська політехніка». Працювала над проєктами для дітей: розвивала медіацентри у віддалених селах і містах України, впроваджували медіаграмотність в освітній процес. Згодом навчалася в Київській школі економіки, де мала б захищати диплом у 2022 році і здобути ступінь магістра державного управління.

Від 2015 року їздила на схід України як військова парамедикиня. У 2017 році долучилася до Суспільного мовлення, де була менеджеркою реформи і реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини. Працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою.

Разом із колегами з Суспільного Ірина перемогла в конкурсі професійної журналістики «Честь професії» у 2021 році в категорії «Найкраща публіцистика в локальному медіа» та стала фіналісткою в номінації «Найкращий репортаж» 2018 року.

На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року перебувала на сході України: 22 та 23 лютого в Покровську та Краматорську Цибух презентувала свій документальний фільм «Відстань» про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сіверськодонецьку, а наступного дня — в Києві. Найближчим часом повернулася на Київщину і долучилася до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», де зайняла позицію старшої 5-го екіпажу.

Врятувала чимало бійців, ризикуючи життям під час евакуацій. Регулярно з'являлася в медіа, надавала інформацію журналістам про роботу парамедиків та медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців для надання домедичної допомоги.

Під час повномасштабного вторгнення Цибух опублікувала низку випусків подкасту «Щоденник подкаст Чеки» спільно з медіа «Свідомі».

У березні 2024 Ірина Цибух стала лавреаткою премії «Української правди» «УП-100. Сила жінок».

29 травня 2024 року загинула під час ротації на Харківському напрямку. 2 червня 2024 року з Іриною прощалися у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності. 3 червня 2024 року Ірину поховали на Марсовому полі у Львові.

Вшанування пам'яті У вересні 2024 року петиція про надання Ірині Цибух звання Герой України зібрала необхідних 25 тисяч голосів. У листопаді того ж року Український Жіночий Конгрес посмертно нагородив Ірину Цибух за визначні досягнення у сфері розвитку гендерної рівності та жіночого лідерства, відзнаку прийняла мати військовослужбовиці Оксана ЦибухПарамедикині Ірині Цибух посмертно присвоїли звання Героя України.

Ірина Цибух стала головною натхненницею ініціативи «Вшануй» («Moment of Honor») — щоденної хвилини мовчання о 9:00 як акт вшанування пам'яті усіх загиблих захисників і захисниць України під час російсько-української війни. Протягом 2024—2025 років ініціатива розповсюдилася по Україні, зокрема через оголошення хвилини мовчання на усіх радіостанціях країни.

1 червня 2025 року у Львові відбувся благодійний фестиваль «Чекаfest», присвячений пам'яті «Чеки». Захід складався з двох частин — освітньої та музичної. Освітня частина була присвячена темам медіаграмотності та вшанування полеглих військових. Під час музичної частини виступили гурти «Nazva», «Крихітка» та співачка Марина Круть. Благодійною метою заходу був збір коштів на медобладнання для медичного батальйону «Госпітальєри», в якому служила Цибух.

30 травня 2026 року у Львові заплановано фестиваль «Чекаfest 2.0». Програма включатиме освітню та музичну частини, ярмарок українських виробників, а також куточки, присвячені життю та ідеям Ірини Цибух. Серед запрошених виконавців «ДахаБраха», «Пиріг і Батіг», «ЩукаРиба», «Шепіт» та Марина Круть. Головною благодійною метою стане збір коштів благоднійним фондом «Повернись живим» на два наземні роботизовані комплекси для 503-го окремого батальйону морської піхоти, з яким Ірина працювала під час ротацій. Цільова сума становить 1,8 мільйона гривень.

Нагороди Орден «За заслуги» III ступеня (16 листопада 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток телебачення, радіомовлення і зв'язку в Україні, мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Українському народові і Військовій присязі, багаторічну сумлінну працю. Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 червня 2024, посмертно) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку. Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Примітки