Навчання на основі запитів (також відоме як навчання через дослідження за запитами здобувачів освіти) — це студентоцентрований підхід до навчання, що полягає у постановці запитань. Здобувачів освіти заохочують ставити значущі для них запитання, на які не завжди легко відповісти. Вчителів закликають уникати прямих відповідей, коли це можливо, і натомість ставити додаткові запитання. В цьому аспекті цей підхід дещо схожий на метод Сократа. Цей метод пропагували Ніл Постман і Чарльз Вайнгартнер у своїй книзі «Викладання, як руйнування» (англ. Teaching as a Subversive Activity).
Огляд Постман і Вайнгартнер стверджують, що здібні та розсудливі здобувачі освіти зосереджені на динамічному процесі пізнання, а не лише на отриманні кінцевого результату — базових статичних знань. Вони зазначають, що певні характеристики є спільними для всіх здібних здобувачів освіти, а самеPostman, N., & Weingartner, C. (1969). Teaching as a Subversive Activity. Delacorte Press. pp. 31–37.:
Вони впевнені у своїх здібностях у навчальній діяльності; Вони відчувають задоволення від розв'язання проблем; Вони мають сильне відчуття власної значущості; Вони мають власне судження, а не покладаються на думки інших людей чи суспільства; Вони не бояться помилитися; Вони не поспішають із відповідями; Вони готові змінювати погляди; Вони керуються фактами і здатні відокремлювати факти від думок; Вони не потребують остаточних відповідей на всі запитання, а радше вдоволені незнанням, ніж отриманням спрощених відповідей на складні запитання.
Вчитель, що дотримується методу навчання за запитами в педагогіці, має поводитися інакше, ніж вчитель з традиційним підходом до викладання, задля розвитку в здобувачів освіти вищезазначених якостей і моделей поведінки. Постман і Вайнгартнер вважають, що вчителі-прихильники цього методу мають такі характеристики:
Вони уникають говорити здобувачам освіти те, що вони «мусять знати»; Здебільшого вони спілкуються зі здобувачами освіти, ставлячи їм запитання, зокрема, суперечливі, на які немає остаточних відповідей; Вони не приймають стислих простих відповідей на запитання; Вони заохочують здобувачів освіти до безпосередньої взаємодії один з одним і уникають критики їхніх висловлювань під час спілкування; Вони не підбивають підсумки дискусії здобувачів освіти; Вони не розробляють заздалегідь чіткі плани уроків, а допускають їх варіювання у відповідь на інтереси здобувачів освіти; Їхні уроки кидають виклик здобувачам освіти; Вони оцінюють свій успіх за результатами змін у поведінці здобувачів освіти (з метою формування в них вищезгаданих характеристик «здібних здобувачів освіти»).
Примітки
Література
Postman, Neil, and Weingartner, Charles (1969), Teaching as a Subversive Activity, Dell, New York, NY.
Подальше читання
Awbrey, Jon, and Awbrey, Susan (1995), «Interpretation as Action: The Risk of Inquiry», 15, 40–52. Eprint