Капіляри, гемокапіляри () — найтонші кровоносні судини, що виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.

Гемодинамічні умови в капілярах характеризуються низьким тиском (25—30 мм рт.ст. на артеріальному кінці та 8—12 — на венозному) і малою швидкістю кровотоку (0,5 мм/с).

Латинське слово capillaris означає «волосяний», хоча переважна більшість капілярів тонші за людську волосину. Просвіт капілярів іноді менший, ніж діаметр еритроцитів (3-5 мкм), однак є і великі капіляри діаметром понад 20-30 мкм, так звані синусоїдні капіляри та лакуни. Середня довжина капіляра 0,7-0,8 мм, площа поперечного розрізу 30 мкм2. Капіляри — найчисленніші судини організму.

Здебільшого капіляри утворюють сітку, але можуть формувати й петлі (наприклад, у рецепторах шкіри і синовіальних волосинках суглобів), а також клубочки (в нирці). Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки. Наприклад, у шкірі на 1 мм² є 40 капілярів, а в м'язах — близько 1000. Значний розвиток капілярної сітки має сіра речовина органів центральної нервової системи (ЦНС), ендокринні залози, скелетні м'язи, серце, жирова тканина.

Стінка капілярів дуже тонка: вона утворена ендотелієм, базальною мембраною та перицитами.

Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметра просвіту капіляри класифікують на: соматичного типу діаметром до 10 мкм, які мають нефенестрований ендотелій і суцільну базальну мебрану; вони локалізуються у шкірі, м'язовій тканині, серці, головному мозку; капіляри вісцерального типу, які містять відкритий фенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану; локалізується у ниркових клубочках, ворсинках тонкої кишки, залозах внутрішньої секреції; капіляри синусоїдного типу, які містять фенестри в ендотелії та пори у базальній мембрані; розташований в органах кровотворення, печінці.

Транскапіля́рний о́бмін — переміщення речовин через стінку капілярів за допомогою дифузії, фільтрації, реабсорбції тощо.

Патологічні стани

Купероз (телеангіектазії) — стійке розширення капілярів, що виглядає як «судинні зірочки» або «сіточки» (павутинки) на обличчі, крилах носа, зоні декольте або ногах. Це найпоширеніший косметичний дефект, що виникає через витончення стінок судин. Хвороба дрібних судин — мультисистемне ураження, яке може проявлятися когнітивними порушеннями, депресією або ураженням органів (нирок, сітківки).https://compendium.com.ua/uk/handbooks-uk/nozologia-dovidnyk/tserebralna-hvoroba-dribnih-sudin/ Васкуліт (капілярит) — це аутоімунне запалення стінок судин, яке веде до їхнього звуження, ішемії тканин та утворення тромбів. Ретикулярний варикоз — це розширення дрібних поверхневих вен та капілярів, яке утворює синюшні сітки, що часто супроводжуються відчуттям важкості або втоми в ногах.https://jmc.org.ua/sudinni-sitocki Ламкість капілярів — це стан, при якому дрібні судини легко руйнуються, утворюючи синці (петехії, гематоми).

Примітки

Джерела

Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Чайковський Ю. Б. «Гістологія людини» Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.