Микола Дмитрович Іванишев — український правознавець, доктор російського законознавства з 1840 року, заслужений ординарний професор, почесний член Київського університету.
Життєпис Народився у Києві, був четвертою дитиною в родині священика Дмитра Олександровича, котрий служив у Київському Успенському соборі, a згодом — законовчителем в 1-й Київській губернській гімназії. Предки Іванішева походили з обрусілого козацького роду ІванишівІванішев Микола Дмитрович (1811—1874) — на сайті КНУ ім. Т. Г. Шевченка які згодом змінили прізвище з українського Іванишів на російське Іванишев. У 9 років помер батько Іванишева.
Навчався в Київському духовному училищі (1820). У 1829 р. закінчив Київську духовну семінарію, а у 1836 р. — філософсько-юридичне відділення Головного педагогічного інституту в м. Петербурзі. У 1836—1838 рр. продовжив юридичну освіту в Берліні та Празі під керівництвом Ф. К. фон Савіньї, де вивчав слов'янські старожитності, слухав лекції Ф. Палацького, П. П. Шафарика, Й. Юнґмана, В. Ганки та інших. Займався палеографією, вивчав давньоруське право.
Наприкінці 1838 р., після повернення із закордону, призначений ад'юнктом юридичного факультету в Київському університеті. З 1839 р. очолював у ньому кафедру законів державного благоустрою і благочиння.
Від січня 1839 р. був інспектором Київського навчального округу.
У 1840 р. захистив докторську дисертацію за темою «Про плату за вбивство у давньоруському та інших слов'янських законодавствах у порівнянні з германською вірою». З 1840 р. — екстраординарний професор, а з 1842 р. — ординарний професор кафедри законів державного благоустрою.
У 1841—1850 рр. викладав у Київському інституті шляхетних дівчат.
У 1848—1862 рр. — декан юридичного факультету, в 1862—1865 рр. — ректор згаданого університету. Водночас (1843—1865) працював у Київській археографічній комісії (Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів) — спершу діловодом і редактором юридичних пам'яток, а з 1859 р. — головним редактором (до 1863 р.) і віце-головою комісії.
У 1865 р. виїхав до м. Варшави для роботи в комісії з підготовки судової реформи у Царстві польському, а 1866 р. був призначений головою цієї комісії. Взимку 1867 р. подав у відставку і зайнявся науковою діяльністю. У ці роки (1865—1867) працював також у Любліні, Берліні, Парижі з метою вивчення судової практики. Тоді ж був членом юридичної комісії у Варшаві й наполягав на введенні в Польщі судових статутів Російської імперії.
Був членом Російського географічного товариства, Віленської археографічної комісії.
Помер і похований у місті Києві.
Політичні та громадські погляди Іванишев був переконаним слов'янофіломПраво.ua № 1, 2015 — Становлення М. Д. Іванишева як науковця-поліцеїста та висловлювався на захист кріпосництва та феодально необмеженої російської монархії.Іванишев Микола Дмитрович — О. В. Спицька. Українська біографістика. 1996. Вип. 1. С. 73-75. У своїх лекціях про благоустрій (поліцейське право) Іванишев обстоював всебічне збереження і зміцнення феодалізму та самодержавного ладу в Росії.
Праці Наукові праці присвячені історії правових інституцій, зокрема історії слов'янських законодавств, в тому числі українського права: «Давнє право чехів» («Древнее право чехов», «Журнал Министерства Народного Просвещения», т. XXX, 1838); «Про ідею особистості у давньому праві богемському і скандинавському» («Об идее личности в древнем праве богемском и скандинавском» ib., ч. XXXVI, 1841); «Життя князя Курбського в Литві і на Волині» (1849); «Про давні сільські громади в Південно-Західній Росії» («О древних сельских общинах в юго-западной Руси », «Русская Беседа», 1857); «Відомості про початок унії, здобуті з актів Київського Центрального Архіву» («Сведения об унии», «Русская Беседа», 1858); «Зміст постанов дворянських провінційних сеймів у Південно-Західній Росії» (1859); «Постановления дворянских провинциальных сеймов в юго-западной России» (Киев, 1860); «Копні суди в Україні»; «Матеріали для історії Малоросії». Иванишев Н. О древних сельских общинах в Югозападной России Н. Иванишева. — Киев : Изд. Киев. археогр. комис. : В тип. Федорова и Мин, 1863. — IV, 72 с. Згодом усі ці праці увійшли у посмертне видання творів («», , 1876), надруковані коштом Київського університету.
Примітки
Джерела та література
Г. С. Брега, О. Д. Кузьминська. Іванишев Микола Дмитрович //
Журба О. І., Київ. археогр. комісія 1843—1921: Нарис історії і діяльності. — , 1993. Андрейцев В., Короткий В. Микола Іванішев. — , 1999. Скакун О. Ф., М. Д. Іванишев як історик і археограф. — УІЖ, 1971. — № 9. Інститут рукопису НБУВ, ф. 144, спр. 7.
Романович-Славатинский А. В., Жизнь и деятельность Н. Д. Иванишева, ректора университета св. Владиміра и вице-председателя Кіевской археографической комиссіи. — , 1876. Кистяковский А. Ф., Профессор Н. Д. Иванишев и его сочинения. — , 1877. Лобода Ф., Из воспоминаний о Н. Д. Иванишеве // Киевская старина. — 1887. — № 12. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1834—1884). , 1884. Русский биографический словарь, т. 1. , 1897.
Посилання
Іванишев Микола Дмитрович // Брега Г. С., Кузьминська О. Д., Іванишев Микола Дмитрович , сайт «Інститут історії України Національної академії наук України» Персональний сайт Славіка Бігуна Биография Н. Д. Иванишева.