БіргіттаForvo — Birgitte pronunciation in Norwegian ЕлісаForvo — Elise pronunciation in Norwegian Есмарк (, також Birgithe; , Бревік — , Осло) — норвезька вчена в галузі малакології, громадська діячка та благодійниця. Перша жінка-зоолог Норвегії. Зробила значний внесок у вивчення видового складу та поширення наземних і прісноводних молюсків Норвегії, авторка узагальнюючої оглядової статті на цю тему. Вперше для науки описала широкопоширений вид , Oxyloma sarsii (Esmark, 1886). Разом із мисткинею створила низку благодійних організацій, зокрема норвезьку філію .
Родина Біргітта Есмарк походила з родини, що включала чимало відомих скандинавських науковців-природничників. Дочка Ульріке Віборг (1810—1898) та Ганса Есмарка (1801—1882), відомого священника та геолога-мінералога. Його батько, дід Біргітти, Єнс Есмарк, також був мінералогом і геологом й професором Університету Осло, та був одружений з дочкою данського зоолога Мортена Тране Брюнніха (який, відповідно, був прадідом Біргітти Есмарк). Дядько Біргітти, брат батька, , також був зоологом, професором Університету Осло, опікувався зоологічними колекціями цієї установи, перш за все комах та хребетних тваринCreese M. R. S. 2004. Ladies in the Laboratory II: West European Women in Science, 1800—1900: A Survey of Their Contributions to Research. Scarecrow Press. ISBN 978-1-4616-0581-2..
У родині Ганса Есмарка та Ульріке Віборг було 8 дітей.
Життєпис
Дитинство Народилася 13 жовтня 1841 року в містечку Бревік на південному узбережжі Норвегії.
Ганс Есмарк був капеланом муніципалітету з резиденцією в Бревіку з 1824 року, де і жила родина. Але 1850 року, коли Біргітті було 9 років, він отримав підвищення до парафіяльного пастора муніципалітету у Вестфоллі з резиденцією в селищі , за 50 кілометрів від Бревіка вглиб країни, і родина переїхала туди.
У Рамнсі в Есмарків склалися значно гірші стосунки з місцевою громадою, ніж були в Бревіку, що погано вплинуло на психологічний стан Біргітти та на її здоров'я загалом, яке особливо погіршилося з 13 років. Складні стосунки з громадою сприяли тому, що Біргітта багато часу приділяла захопленню батька природничими науками.
Отримала освіту від своїх батька та дядька, науковців геолога та зоолога, відповідно мала відмінні знання з цих дисциплін.
Період природничих досліджень
Замолоду (за різними свідченнями у 17 років або після 20) захворіла на туберкульоз і згодом, у віці 25 років, була відправлена для оздоровлення на Мадейру, де провела 2 роки, до 1868 рокуNatvig L. R. 1944 (1943). Entomologien ved Det Kongelige Frederiks Universitet. Et bidrag til norsk entomologis historie. I. Tidsrommet 1813—1907. . 7 (1/2): 1–73. (p. 42). Після того, як здоров'я покращилося, зібрала на Мадейрі значні колекції мушель молюсків, мінералів, а також рослин, комах і павуків. Принаймні частина з цих матеріалів, зібраних 1868 року, зберігається у Музеї природознавства в Тронгеймі та в колекціях Університету ОслоBionomia — Birgitte Esmark, specimens collected in Portugal.
Після повернення з Мадейри, з 1868 року, почала активно збирати колекції молюсків Норвегії, спочатку довкола . Матеріали зібрані Біргіттою Есмарк з 1868 року в Норвегії були згодом використані в її першій публікації у 1880 році.
У 1870 році Біргітта з батьками переїхала в Осло (тоді Кристіана).
У Норвегії на той час жінки не могли отримати вищу освіту, але, за клопотаннями дядька Біргітти, професора , її було допущено до прослуховування лекцій в Університеті Осло, хоча вона не мала права складати іспити та отримати диплом.
Більшу частину 1874 року Біргітта Есмарк гостювала в Борнмуті на південному узбережжі Англії у британки місіс Фірнлі, з якою познайомилася та потоваришувала за кілька років до того на Мадейрі. Місіс Фірнлі сприяла виникненню у Біргітти інтересу до благодійної християнської діяльності. Також в Англії продовжувала збирати природничі колекції.
Попри відсутність диплому про зоологічну освіту, Біргітта Есмарк сформувала певну репутацію фахівчині з молюсків і у 1879 році стала першою жінкою, що отримала стипендію від Університету Осло на проведення досліджень. Відтоді активно досліджувала молюсків Норвегії. Опублікувала 6 наукових статей у 1880—1886 роках, по дві норвезькою, німецькою й англійською мовами, з них три у норвезьких наукових журналах, дві в провідному німецькому малакологічному журналі «» та одну в провідному британському малакологічному журналі «Journal of Conchology»Esmark B. 1882. Die Pisidien des südlichen Norwegens. . 5: 1–6.. Стаття 1880 року стала першою науковою працею жінки, опублікованою в Норвегії. Одну статтю 1886 року написала у співавторстві зі студентом Захарієм Хоєром, яка залишилася його єдиною опублікованою працею. Написала дисертацію у 1884 році, але не отримала наукового ступеня та не змогла побудувати академічної кар'єри, оскільки та залишалася недоступною для жінок у Норвегії на той час.
Збираючи молюсків у Норвегії, Біргітта Есмарк часто збирала також колекційні зразки й організмів з інших різноманітних груп, що досі зберігаються у музеях країни, зокрема в особливо суттєвій кількості — мохи, також подекуди печіночники, судинні рослини, комахи, базидієві гриби, лишайники, і навіть один екземпляр гуски білолобої, тощоBionomia — Birgitte Esmark, specimens collected in NorwayUniversity of Oslo — 18 and 19 Century lichen collectors in Norway.
Зібрані Біргіттою Есмарк наукові колекції, як молюсків, так й інших організмів, зберігаються у Музеї природознавства в Тронгеймі, в Університеті Осло (частково в ) та в Арктичному університеті ТромсеBionomia — Birgitte Esmark, specimens by organisations.
Серед наукового оточення Біргітти Есмарк в Університеті Осло був відомий зоолог та гідробіолог Георг Сарс (1837—1927), на честь якого вона назвала бурштинку Oxyloma sarsii (Esmark, 1886). Відомий американський малаколог і Вільям Гілі Далл у статті 1884 року висловлював подяку Георгу Сарсу та Біргітті Есмарк за надану можливість порівняти його зразки кнідарій з Аляски зі зразками з НорвегіїDall W. G. 1884. On some Hydrocorallinæ from Alaska and California. Annals and Magazine of Natural History. 13: 467—471 (p. 471)..
Період громадської та благодійної діяльності
За життя Біргітта Есмарк була відома у Норвегії не стільки як дослідниця, скільки завдяки громадській і благодійній діяльності.
У 1882 році познайомилася та потоваришувала з (1855—1929), мисткинею з родини графів , фрейліною королеви Софії. Аристократка мала аматорський інтерес до молюсків, зібрала деякі матеріали що були використані в публікаціях Есмарк. Згодом їх об'єднало також бажання займатися благодійницькою діяльністю. Дві подруги відкрили в портовому районі Осло кімнату для навчання бідних дівчат, так звану «школу латання», де навчали арифметиці, мовам, рукоділлю, Біблії тощо.
У 1889 році Біргітта Есмарк та організували норвезьку філію і у 1893 році — Норвезьку жіночу лігу тверезості (за аналогією з американським Жіночим християнським союзом тверезості). Біргітта Есмарк була секретаркою обох організацій, а Іда Ведель Ярлсберг — їх головою.
Як і її подруга Іда Ведель Ярлсберг, Біргітта Есмарк не була одружена і не мала дітей.
Померла від раку 2 квітня 1897 року в Осло у віці 55 років.
Похована на Спаському цвинтарі в Осло. У 1908 році на могилі встановили бронзове погруддя дослідниці.
Невдовзі після смерті Біргітти Есмарк її подруга Іда Ведель Ярлсберг полишила благодійність і зосередилася на живописі, багато часу проводила в Італії та згодом переїхала до РимуNorsk biografisk leksikon — Ida Wedel Jarlsberg.
У 1941 році, до 100 років від дня народження Біргітти Есмарк, у норвезькій газеті «Aftenposten» було опубліковано меморіальну статтю про неї, де зокрема зазначалося наступнеMinneartikkel om Birgitte Esmark på 100-årsdagen for hennes fødsel. Aftenposten. 13 oktober 1941.:
Дослідження
Біргітта Есмарк досліджувала наземних і прісноводних молюсків Норвегії та їх поширення. Приділяла значну увагу вивченню широтного розподілу молюсків й зокрема вивченню арктичної частини країни. Більшість матеріалів збирала особисто в багатьох регіонах. Також опрацьовувала музейні колекції, зокрема співробітничала з , де обробляла колекції зібрані куратором музею .
Опублікувала лише 6 наукових праць, кожна з яких містила опис зібраних у Норвегії молюсків і аналіз їх поширення. Найповніший огляд наземних і прісноводних молюсків Норвегії наведено в останній праці дослідниці, «On the land and freshwater Mollusca of Norway», опублікованій англійською в «Journal of Conchology» 1886 року. У цій праці для Норвегії наведено 121 вид молюсків (за тогочасними уявленнями), а також близько 80 варієтетів цих видівEsmark B. 1886. On the land and freshwater Mollusca of Norway. Journal of Conchology. 5: 90–131.. Цей огляд, з урахуванням подальших таксономічних змін, охоплює майже всі нативні види наземних і прісноводних молюсків, відомі для Норвегії за сучасними уявленнямиBank R. 2011. Fauna Europea Project. Checklist of the land and freshwater Gastropoda of Scandinavia (Iceland, Norway, Sweden, Denmark, Finland).Welter-Schultes F. W. 2012. European non-marine molluscs, a guide for species identification. Planet Poster Editions, Göttingen. 679 pp. ISBN 9783933922755..
Дослідниця запропонувала 2 нових для науки види та 6 нових варієтетів. Наразі визнаним із цих таксонів є лише один, вид Oxyloma sarsii (Esmark, 1886), що був запропонований як варієтет (Risso, 1826) (тоді використовувалася назва Succinea pfeifferi, молодший синонім). Низький відсоток таксонів, що залишаються визнаними, серед описаних Біргіттою Есмарк, пояснюється відсутністю ендеміків серед наземних і прісноводних молюсків Скандинавії, тож вперше описати звідти можна було тільки широкопоширений вид. Саме це і сталося у випадку з Oxyloma sarsii, ареал цього виду охоплює північну, центральну та східну Європу (зокрема Україну), а також Близький Схід, Центральну Азію й більшу частину Сибіру.
Описані таксони
Hyalina norvegica Esmark, 1880Esmark B. 1880. Bidrag til Kundskaben om Udbredelsen af Norges Land- og Ferskvandsmollusker i forskjellige Egne of Landet. Nyt Magazin for Naturvidenskaberne. 25: 215—223. — не використовуєтьсяMolluscaBase — Advanced Search, синонім (Müller, 1774) Lymnaea truncatula var. Schneideri Esmark, 1882Esmark B. 1882. Land and freshwater Mollusks in the Arctic region of Norway. Tromsø Museums Aarshefte. 5: 93–104. — не використовується Lymnaea truncatula var. compressa Esmark, 1882Esmark B. 1882. Nyt Bidrag til Kundskaben om Norges Land- og Ferskoands-Mollusker. Nyt Magazin for Naturvidenskaberne. 27: 77–110. — не використовується Succinea Pfeifferi var. Sarsii Esmark in Esmark et Hoyer, 1886Esmark B., Hoyer A. 1886. Die Land- und Süsswassermollusken des arctischen Norwegens. . 8: 84–123. — зараз Oxyloma sarsii (Esmark, 1886)MolluscaBase — Oxyloma sarsii Gyraulus polaris Esmark et Hoyer, 1886 — не використовується Limax cinereus var. punctatus Esmark, 1886 — не використовується Lehmannia marginata var. obscurus Esmark, 1886 — не використовується Sphaerium mamillanum var. clessini Esmark, 1886 — не використовується
У праці Есмарк і Хоєра 1886 року було також вперше описано нині визнаний вид прісноводного двостулкового молюска , але як автор цього опису зазначений Стефан Клессін і, відповідно, цей вид переважно розглядається як Pisidium lilljeborgii Clessin, 1886 (іноді в роді )MolluscaBase — Pisidium lilljeborgii. Але, на думку деяких дослідників, авторами опису виду в цьому випадку слід вважати авторів статті, тобто Pisidium lilljeborgii Esmark et Hoyer, 1886AnimalBase — Pisidium lilljeborgii. Аналогічна ситуація має місце з назвою Pisidium hoyeri Clessin, 1886, що однак не використовується і вважається синонімом (Poli, 1791)Mollusca Base — Pisidium hoyeri.
Наукові праці Esmark B. 1880. Bidrag til Kundskaben om Udbredelsen af Norges Land- og Ferskvandsmollusker i forskjellige Egne of Landet. Nyt Magazin for Naturvidenskaberne. 25: 215—223.