Дороті Селін Томпсон (; 9 липня 1893 — 30 січня 1961) — американська журналістка, радіоведуча та суфражистка. Перша американська журналістка, яку вигнали з нацистської Німеччини в 1934 році, одна з небагатьох жінок-коментаторок новин, які виступали на радіо в 1930-х роках.
Життєпис
Ранні роки Дороті Томпсон народилась 9 липня 1893 року в Ланкастері, штат Нью-Йорк, в сім'ї методистського священника Пітера Томпсона та Маргарет Томпсон. Коли Дороті було три роки, сім'я переїхала до Кларенсу, Нью-Йорк, де народились брат та сестра Дороті. Пізніше Томпсони ненадовго переїхали до Тонаванди, Нью-Йорк, а пізніше, в 1900 році, — до Гамбургу, Нью-Йорк. У 1901 році померла мати Дороті. Після її смерті до Томпсонів переїхала тітка з боку батька, щоб допомагати по господарству та з дітьми. Тітка прожила із Томпсонами два роки, після чого Пітер Томпсон одружився вдруге з Елізою Ебот, яка походила із відносно заможної гамбургської сім'ї Еботів. У дитинстві Дороті багато читала Чарльза Діккенса, Вільяма Теккерея, Джорджа Елліот, Вальтера Скотта, Натаніеля Готорна, Марка Твена, Вільяма Шекспіра та Біблію. У Дороті були напружені стосунки із мачухою Елізою.
У 1905 році Томпсони переїхали до селища Гованда в штаті Нью-Йорку, де знаходився пасторат, до якого призначили її батька. Пізніше Томпсони переїхали до Спенсерпорту, Нью-Йорк, де відносини між мачухою та Дороті настільки погіршились, що Еліза оголосила, що вона не справлялась із Дороті. Батько вирішив відіслати Дороті до Чикаго, де жили тітки Дороті.
Освіта У Чикаго у 1908 році Дороті почала навчання в Інституті Льюїса (зараз — Іллінойський інститут технології), який тоді функціонував як приватна школа, яка готувала учнів до вступу до вищих навчальних закладів. Там в неї були відмінні оцінки з англійської мови, історії та латинської мови, хороші оцінки з французької та німецької мов, але лише задовільні оцінки з математики. В Інституті Льюїса Дороті була членкинею шкільної баскетбольної команди.
У 1912 році Дороті закінчила Інститут Льюїса і вступила до Сиракузького університету. В університеті Томпсон вивчала, зокрема, англійську мову, європейську та американську історію, алгебру та фізику. Вона також приєднувалась до різноманітних організацій — Християнської асоціації молодих жінок, Клубу срібної затоки, Епвортської ліги тощо. Крім того, вона увійшла до грецького сестринства «Альфа Хі Омега». Під час канікул Томпсон працювала на цукерковій фабриці, офіціанткою в ресторанах та продавала енциклопедії.
Початок кар'єри Закінчивши у 1914 році Сиракузький університет, Томпсон почала працювати у Жіночій суфражистській партії штату Нью-Йорк. Працюючи в суфражистській партії, Томпсон подорожувала штатом Нью-Йорк, проголошуючи промови, складаючи прес-релізи та збираючи кошти на цілі партії. У 1917 році Томпсон переїхала до Нью-Йорку, де почала працювати рекламною агенткою біблійного видавничого товариства. У 1918 році Томпсон переїхала до Цинциннаті, Огайо, де почала працювати публіцистичною директоркою організації Social Unit, яка зосереджувалась на питаннях сімейної гігієни та харчування. У Social Unit Томпсон писала прес-релізи, складала інформаційні бюлетені та читала лекції. Томпсон також іноді писала статті для таких видань, як New York Times та Chicago Tribune. Під час роботи у Social Unit Томпсон закохалась в очільника організації Вілбура Філіпса, однак той був одружений.
Європа (1920—1921)
У 1920 році Томпсон звільнилась з Social Unit. Бажаючи розпочати письменницьку кар'єру та забути Вілбура Філіпса, Томпсон навесні 1920 року відпливла до Європи, вирішивши заробляти на життя позаштатною журналістикою. Спочатку Томпсон прибула до Англії, звідки висвітлювала Сіоністський конгрес, який проходив у Лондоні. Пізніше з'їздила до Ірландії, де взяла інтерв'ю в тодішнього лідера ірландської республіканської партії Шинн Фейн Теренса Максвіні. Повернувшись до Великобританії, Томпсон продала свої матеріали новинному агентству International News Services. Потім вирушила до Парижа, де писала статті для Американського Червоного Хреста. Далі поїхала до Риму, звідки висвітлювала робочий рух металургів. Зокрема, вона побувала на заводі Фіат, де працівники домоглися виконання своїх вимог. В Італії Томпсон також взяла інтерв'ю в профспілкового активіста Джузеппе Джулієтті.
Повернувшись до Франції, Томпсон вирушила у триденну подорож долиною Луари разом із незалежною журналісткою Роуз Вайлдер Лейн. Їхня дружба тривала, з деякими перервами, біля 40 років. Повернувшись до Парижу, Томпсон взяла інтерв'ю у дружини Петра Врангеля, одного з головних керівників Білого руху в роки Громадянської війни.
Відень (1921—1924) У 1921 році Томпсон стала спеціальною кореспонденткою видання Philadelphia Public Ledger у Центральній Європі, а також — публіцисткою Американського Червоного Хреста, що висвітлювала діяльність підрозділу організації у Будапешті, та переїхала до Відня. Під час перебування у Відні Томпсон познайомилася з угорським єврейським письменником Джозефом Бардом і у 1923 році одружилася з ним. Томпсон писала статті про політичну, економічну та націоналістичну кризи після розпаду Австро-Угорської імперії. Вона також писала про повсякденне життя у Відні: «Кава у Відні — це більше ніж національний напій…Це національний культ. Заради неї будуються палаци, палаци з атласно-парчевими стінами, столами, покритими оніксом, великими вікнами, завішаними золото-кольоровим шовком. Ці палаци — центри віденського світського, інтелектуального та духовного життя…» Крім того, Томпсон писала про віденське культурне життя, наприклад, про віденську прем'єру опери «Кавалер троянди» (). Серед найвідоміших праць Томпсон віденського періоду були інтерв'ю з Карлом Габсбургом, який безуспішно намагався повернути собі австрійський престол; Томашем Масариком, засновником і першим президентом Чехословаччини; і чеським державним діячем Едвардом Бенешем. Крім того, У 1923 році Томпсон поїхала до Болгарії висвітлювати вересневе повстання.
Берлін (1924—1928) У 1924 році (за іншими даними — у 1925 році) Philadelphia Public Ledger призначило Томпсон керівницею берлінського бюро, вона першою з жінок обійняла таку посаду. Водночас Томпсон була центральноєвропейською кореспонденткою для видання New York Evening Post (зараз — New York Post). У Берліні Томпсон брала інтерв'ю у німецького драматурга Карла Цукмаєра, у Кларенса Чемберліна та Чарльза Левіна, відповідно пілота та першого пасажира, що здійснили другий трансатлантичний переліт у 1927 році. У 1926 році Томпсон висвітлювала травневий переворот у Польщі.
У 1927 році Томпсон здійснила подорож до СРСР, щоб висвітлити десяту річницю Жовтневої революції для New York Evening Post. У Москві Томпсон зустрілась з деякими американськими авторами, які писали про СРСР: Теодором Драйзером, Скотом Ніарінґом та Анною Луїз Стронґ. Крім того, у Москві Томпсон зустрічалась з московським кореспондентом New York Times Волтером Дюранті та німецьким послом Ульріхом фон Брокдорф-Ранцау. На підставі своїх спостережень у СРСР у 1928 році Томпсон написала книгу «Нова Росія» (). У тому ж році була опублікована книга Теодора Драйзера «Драйзер дивиться на Росію» (), і Томпсон публічно звинуватила його у плагіаті, стверджуючи, що він використав 3000 слів з її серії статей про Росію. У 1929 році Томпсон писала Роуз Вайлдер Лейн про Драйзера: «Старий звір просто брав абзац за абзацом з моїх статей; Я не говорю про матеріал — ми всі діставали його там, де могли, — а про чисто літературні вирази. І, звісно, ідеї також, тому що нікому більше не приходило в голову, наприклад, писати про світське життя в Москві, і він слово в слово всю цю частину своєї книжки взяв у мене.»
Незабаром після повернення з СРСР Томпсон, за вмовлянням Льюїса Сінклера, з яким вона збиралась одружитись, звільнилася з роботи та разом із ним вирушила до Італії.
Кар'єра у США У серпні 1928 року Томпсон повернулась до США. Незабаром вона оселилась у Барнарді, Вермонт. У 1929 році Томпсон поїхала до Канади, щоб висвітлити вплив «сухого закону» на цю країну. У 1930 році Томпсон разом із своїм другим чоловіком, письменником Сінклером Льюїсом, вирушила до Швеції, де він мав отримати Нобелівську премію з літератури. Після Швеції Томпсон поїхала до Німеччини та здійснила подорож до Австрії та Верхньої Сілезії, пізніше повернувшись до Німеччини. Вона також з'їздила до Брюсселю, де, за завданням New York Evening Post, взяла інтерв'ю в Зіти Бурбон-Пармської, вдови Карла Габсбурга. У квітні 1931 року Томпсон повернулась до США, написавши статті для кількох видань.
Між 1928 і 1936 роками Томпсон була лекторкою та позаштатною авторкою, що писала про міжнародні відносини для таких журналів, як Literary Digest, Harper's, Foreign Affairs та Saturday Evening Post. У 1931 році Томпсон писала для Saturday Evening Post про з'їзд НСДАП у Берлінському палаці спорту, де, відповідно до Томпсон, зібралось 15 000 людей. Зокрема, вона відзначила, що, хоча промова Йозефа Геббельса тривала дві години, вона стосувалась одного й того ж питання: духовне та фінансове поневолення Німеччини переможцями Першої світової війни та знищення Німеччини шляхом репарацій. Водночас Томпсон піддавала сумніву тезу про знищення Німеччини репараціями: вона вказувала на те, що побудова дирижаблів, найбільшої авіаційної системи в Європі, найшвидших та найрозкішніших кораблів, найсучасніших лікарень, експоцентрів, спортивних палаців та басейнів, промислових підприємств та чудових театрів навряд чи свідчили про «знищення» Німеччини. Тодішні економічні проблеми Німеччини — безробіття, накопичені борги у сільському господарстві, бюджетний дефіцит, Томпсон приписувала не стільки тягареві репарацій, а скільки соціальній, фінансовій та економічній політиці Німеччини останніх років.
Під час чергової подорожі до Європи у листопаді 1931 року Томпсон взяла інтерв'ю в Адольфа Гітлера за завданням від журналу Cosmopolitan. Пізніше на підставі цього інтерв'ю Томпсон написала книгу «Я бачила Гітлера!» (). У 1937 році цю книгу заборонили у Третьому Рейху. Томпсон згадувала, що підготовка до інтерв'ю була метушливою. Томсон змалювала Гітлера як незначну фігуру. Вона писала: «коли я заходила у номер Адольфа Гітлера в готелі „Кайзерхоф“, я була впевнена, що зустрічаюсь з майбутнім диктатором Німеччини. Через менше ніж п'ятдесят секунд я вже була впевнена в протилежному». Вона писала про «вражаючу нікчемність цієї людини, яка вразила світ». Через кілька років, коли Гітлер прийшов до влади, Томпсон довелося захищати свою позицію.
Після інтерв'ю Томпсон стала послідовною критикинею Гітлера. Наприклад, під час виступу в єврейському братстві «Бріт Шолом» (), що з івриту перекладається як «Угода миру» у червні 1933 року, Томпсон стверджувала, що антисемітська програма Гітлера була приреченою. Однак вже у 1934 році, після того, як її вислали з Німеччини, Томпсон охарактеризувала становище євреїв у Третьому Рейху як безнадійне. Вона писала, що завдяки корупції заможні євреї могли уникнути більшої частини переслідувань.