Ріхард Людвіг Йоганнес Фолькманн (також Ганс Фолькманн; ; 19 березня 1900, Кельн — 5 жовтня 1975, Кельн) — німецький античний історик. Життєпис Народився у родині лікаря, дитинство провів у Бромберзі, навчався в середній школі в Геттінгені, яку закінчив в 1918 році. Того ж року почав вивчати в тамтешньому університеті класичну філологію та античну історію. Його вчителями в Геттінгені були Георг Бузолт і Ріхард Райценштейн. У 1920 році Фолькманн переїхав до Марбурга та отримав ступінь доктора стародавньої історії під керівництвом Антона фон Премерштейна в 1922 році за працю «Деметрій І. Сотер (162—150 до н. е.) та Александр І Балас (150—145 до н. е.) із Сирії» (). Отримавши докторський ступінь, він поїхав до Берліна для подальшого навчання папірології в Ульріха Вількена. У 1923 році він склав науковий іспит для викладання історії, латини та грецької мови в середній школі в Марбурзі. Наступні п'ять років викладав в школах Марбургу, Герсфельда та Франкфурта-на-Майні .
У 1930 році став працювати у Марбургській Гімназії Філіппінум. У 1933 році він закінчив свою габілітацію в Марбурзькому університеті за темою «Юриспруденція в принципаті Августа» (). У 1934/35 роках він був заступником професора Антона фон Премерштайна в Марбурзькому університеті. В 1937 році став викладати в університеті Грайфсвальда, ставши наступником Йозефа Кейля. У 1941 році Фолькманн був призваний до вермахту і 30 січня 1945 року під час відступу з Естонії був важко поранений в Ельбінгу. Перебував у радянському полоні, звільнився лише 6 лютого 1947 року у Франкфурті-на-Одері. Після двох років безуспішних спроб повернути свою кафедру в Грайфсвальді він повернувся до Кельна і спочатку працював учителем. У 1952 році його призначили там почесним професором, а 29 березня 1955 року він очолив кафедру стародавньої історії в Кельнському університеті. У 1964 році вийшов на пенсію. Серед учнів Фолькмана були історики Гайнц Беллен та Карл-Вільгельм Вельвей.
Фолькманн був експертом з історії Селевкідів і написав кілька статей для Real Encyclopedia of Classical Antiquity (RE) та Little Pauly. У 1942 році він опублікував критичне текстове видання «Діяння божественного Августа». Його біографія Клеопатри, опублікована в 1953 році та була перекладена чотирма мовами. У 1958 році він також опублікував розповідь про похід Сулли на Рим. Також займався публікацією наукового спадка свого вчителя Антона фон Премерштайна.
Фолькман помер у 1975 році у віці 75 років у лікарні Кельнського університету. Був одружений з Гедвігою Еммою Софі, уродженої Фойгтлендер. Весілля сталося у Франкфурті-на-Майні в 1930 роціSterbeurkunde Nr. 2958 vom 6. Oktober 1975, Standesamt Köln West. In: LAV NRW R Personenstandsregister. Abgerufen am 27. Juni 2018.. Його науковий доробок зберігається в архіві Кельнського університету .
Науковий доробок
Endoxos duleia. Kleine Schriften zur Alten Geschichte. (Zum 75. Geburtstag des Verfassers am 19. März 1975). Herausgegeben von Heinz Bellen. de Gruyter, Berlin u. a. 1975, ISBN 3-11-005980-0. Grundzüge der römischen Geschichte (= Grundzüge. Band 4, ). Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1965 (zahlreiche Auflagen). Die Massenversklavungen der Einwohner eroberter Städte in der hellenistisch-römischen Zeit (= Akademie der Wissenschaften und der Literatur, Mainz. Abhandlungen der Geistes- und Sozialwissenschaftlichen Klasse. Jg. 1961, Nr. 3, ). Verlag der Akademie der Wissenschaften und der Literatur, Mainz 1961. Sullas Marsch auf Rom. Der Verfall der römischen Republik (= Janus-Bücher. Band 9, ). Oldenbourg, München 1958 (Nachdrucke). als Herausgeber: Res gestae divi Augusti. Das Monumentum Ancyranum (= Kleine Texte für Vorlesungen und Übungen. Band 29/30, ). de Gruyter, Berlin 1957 (mehrere Auflagen). Kleopatra. Politik und Propaganda. Oldenbourg, München 1953; in englischer Sprache: Cleopatra. A Study in Politics and Propaganda. Translated by T. J. Cadoux. Elek Books, London 1958. Zur Rechtsprechung im Principat des Augustus. Historische Beiträge (= Münchener Beiträge zur Papyrusforschung und antiken Rechtsgeschichte. Heft 21, ). Beck, München 1935 (zugleich: Habilitationsschrift, Universität Marburg 1935; 2., durchgesehene und erweiterte Auflage. ebenda 1969). Примітки
Джерела Heinz Bellen: Hans Volkmann. In: <i id="mwVg">Gnomon.</i> Band 48, Nr. 4, 1976, S. 426—431, JSTOR:27686502. Hans Kloft: Hans Volkmann. In: Volker Losemann, Kai Ruffing (Hrsg.): In solo barbarico … Das Seminar für Alte Geschichte der Philipps-Universität Marburg von seinen Anfängen bis in die 1960er Jahre (= Academia Marburgensis. Band 14). Waxmann, Münster 2017, ISBN 978-3-8309-3458-5, S. 213—226. Volkmann, Hans. In: Rudolf Vierhaus (Hrsg.): Deutsche Biographische Enzyklopädie. Band 10: Thies — Zymalkowski. 2., überarbeitete und erweiterte Auflage. Saur, München 2008, ISBN 978-3-598-25040-8, S. 300.
Посилання
Personalbogen von Hans Volkmann in der Personalkartei der Gutachterstelle des BIL in der Archivdatenbank der Bibliothek für Bildungsgeschichtliche Forschung (BBF) Volkmann, Hans Richard Ludwig. Hessische Biografie. (Stand: 21. November 2020). In: Landesgeschichtliches Informationssystem Hessen (LAGIS).