3-й армійський корпус (Румунія) ( — військове з'єднання, армійський корпус Королівської румунської армії, який брав участь у німецько-радянській війні з 1941 до 1945 рік.

Історія з'єднання

Операція «Мюнхен»

3-й армійський корпус брав участь в операції «Мюнхен», діючи на центральному (кишинівсько-тираспольському) напряму фронту. Корпус входив до складу 4-ї румунської армії корпусного генерала Ніколае Чуперке і був північним крилом армії, маючи сусідом ліворуч LIV армійський корпус 11-ї німецької армії, а праворуч — 5-й румунський корпусOperation München — retaking Bessarabia and Northern Bukovina — 1941.

О 16:45 2 липня, діючи лише силами 35-ї резервної піхотної дивізії, що була в першому ешелоні, корпус розпочав форсування річки Прут. Це відбувалося під наглядом генерала Іона Антонеску, який був з інспекцією в цьому районі. 67-му піхотному полку вдалося переправити два батальйони на східний берег річки та зайняти пагорб Костулень, втративши під час операції лише одну людину. Увечері 6-та рота мостових інженерів почала будувати міст. Наступного дня 55-й піхотний полк також форсував річку, як і кілька артилерійських дивізіонів. 35-та дивізія розширила плацдарм, не зустрічаючи особливого опору, і вступила в контакт з німецькими військами ліворуч від нього. 15-та піхотна дивізія форсувала річку 4 липня і зуміла переправити на протилежний берег до вечора 25-й піхотний полк на лівому фланзі та 10-й полк «Ванаторі» на правому фланзі в Обілені та Серетені.

Перед румунським 3-м корпусом стояли частини радянської 95-ї стрілецької дивізії та 2-го кавалерійського корпусу (5-та та 9-та кавалерійські дивізії). 5 липня ці сили здійснили кілька атак. 35-та дивізія відбила радянський штурм біля Бретулень, а 15-та дивізія витримала два таких удари. Перший відбувся близько 12:00 поблизу Белеурешть, на лівому крилі 25-го піхотного полку, де закріпився 3-й батальйон, але завдяки артилерійській підтримці контратака противника була відбита. У другій половині дня дві радянські стрілецькі роти атакували позиції 3-го батальйону/10-го полку «Ванаторі», розташованого на правому фланзі. Атаку було відбито, і дві роти були майже повністю знищені. Лише 8 вцілілих було взято в полон.

6 липня генерал Василе Атанасіу, командир 3-го корпусу, вирішив також ввести в перший ешелон свою 11-ту піхотну дивізію. Частини дивізії зайняли позицію праворуч від 15-ї дивізії та північніше 5-го корпусу, який намагався прорвати фронт у Тіганці та прорватися з плацдарму.

7 липня 3-й корпус отримав бойовий наказ наступати на напрямку Лапушна — Хинчешти — Кишинів. Для цього 35-та резервна піхотна дивізія почала наступ у двох напрямках: у напрямку Верзерешть — Шендрень — Ворнічень і на Келераш, а 11-та дивізія — у напрямку Леушень — Керпінень — Серата-Галбене, із завданням зайняти західний берег Лапушної бухти.

Втім, радянські війська, що оборонялися на цьому відтинку, чинили серйозний спротив і в результаті 9 липня 1941 3-й корпус зупинив наступ 11-ї і 15-ї піхотних дивізій і перейшов до оборони. Радянські війська продовжували тиск на 35-ту резервну піхотну дивізію, а бойова авіаційна група мала здійснити понад 80 бойових вильотів і скинути 22,25 тонни бомб на її ділянці, щоб дезорганізувати зосередження військ противника. Наступного дня генерал Іон Антонеску вирішив відвести північну групу дивізії від Келераші і передав цей сектор німецькій 72-й піхотній дивізії. 15-та піхотна дивізія з'єдналася з дивізією, якій загрожували. Також для підсилення 3-го корпусу командувач 4-ї армії передав йому прикордонну дивізію і 7-му кавалерійську бригаду. 11 липня позиції 15-ї піхотної дивізії було масовано атаковано червоноармійцями. Головний удар прийняв на себе 35-й піхотний полк, що бився західніше від Лапушної, і протистояв радянському полку, підтриманому 4 артилерійськими дивізіонами. 12 липня 25-й піхотний полк контратакував радянські війська, що проникли в напрямку Лапушни, і змусив їх у безладді відступити в напрямку Хинчешти, захопивши близько 250 військовополонених.

13 липня, скориставшись переломом у ситуації і тим, що радянські війська навпроти 3-го корпусу почали відступати в напрямку Кишиніва, румунські частини почали переслідування Червоної армії. Наступного дня, 5-й румунський корпус форсував південніше річку Прут та розпочав переслідування відступаючих радянських військ, які на фоні загрози оточення головних сил 9-ї армії в південній Бессарабії, намагалися уникнути мішка та відійти за рубіж старого кордону по річці Дністер.

Того ж дня німецько-румунські війська розпочали з трьох напрямків одночасний наступ на столицю Молдови — Кишинів. О 03:30 16 липня 1-ша танкова дивізія двома групами — західна та східна — почала наступ на місто. Близько 8:30 передові підрозділи дивізії увірвалися в Кишинів, у місті спалахнули осередки вуличних боїв, ближче до вечора до міста прорвалися передові підрозділи німецьких 50-ї та 72-ї піхотних дивізій, які у взаємодії з румунами до кінця доби зачистили Кишинів від Червоної армії. Наступного дня з метою відбити столицю Молдови 9-та армія частиною сил 48-го стрілецького корпусу провела контрудар по бєльцькому угрупованню, а 2-м кавалерійським корпусом, частиною сил 15-ї моторизованої і 95-ї стрілецької дивізій — по кишинівському угрупованню. Однак контрудар мети не досяг, звільнити Кишинів не вдалося. Німецько-румунські війська, відбивши контратаку, продовжили рух далі на схід і 17 липня вийшли на Дністер.

Падіння Кишинева та опанування німецько-румунськими військами північної і центральної Молдови означало кінець важливих боїв у Бессарабії. Група армій «Антонеску» була розформована. Німецька 11-та армія прийняла під своє командування численні румунські формування: 3-ю армію (Кавалерійський та Гірський корпуси) та 4-й корпус (6-та, 8-ма, 13-та та 14-та піхотні дивізії). Під командуванням румунського Генерального штабу та генерала Антонеску залишилася група «Маттенклохт» (румунська 5-та та 15-та піхотні та 1-ша танкова дивізії), 4-та армія з 3-м корпусом (11-та та 35-та піхотні та прикордонна дивізії) та 5-й корпус (21-ша піхотна та гвардійська дивізії, 17-й піхотний полк) на першій лінії та 7-ма піхотна дивізія в другій. 3-тя піхотна дивізія та 7-ма кавалерійська бригада утворили резерв румунського Генерального штабу.

Склад корпусу на червень 1941 11-та піхотна дивізія; 15-та піхотна дивізія; 35-та резервна дивізія; на серпень 1944 2-га піхотна дивізія; 15-та піхотна дивізія; 110-та піхотна бригада

Див. також 1-ша танкова дивізія (Румунія) 3-й армійський корпус (Фінляндія) 7-й стрілецький корпус (СРСР) Операція «Блау» Трансільвансько-Буковинський добровольчий корпус Перелік оснащення Збройних сил Румунії Румунія в Другій світовій війні

Примітки Виноски

Джерела

Джерела The Romanian Army in World War II The Romanian Army of World War II

Література Scafes C., Serbanescu H., Scafes I., Andonie C., Danila I., Avram R. Armata romana 1941—1945, Editura R.A.I., 1996 Dutu A., Dobre F., Loghin L. Armata Romana in al doilea razboi mondial (1941—1945) — Dictionar Enciclopedic, Editura Enciclopedica, 1999