Палаци та садиби Харківської области були збудовані упродовж XVIII-початку XX століть.
Частково збережені + Назва Адреса Короткий опис ЗображенняШарівський палацШарівка, вулиця Санаторська, 8Білокам'яна будівля та комплекс флігелів та господарських споруд, що розташований у смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області. Також його ще називають Шарівський замок, «Цукровий замок», «Шарівська перлина». Село засноване поміщиками Ольховськими, наприкінці XIX століття вони збудували тут садибу в неоготичному стилі. У 1860 році садиба переходить до нових власників — братів Гебенштрейтерів з Німеччини. Вони зводять на найвищому пагорбі замок із терасами та прикрашають його екзотичними насадженнями. У 1881 році Шарівський замок придбав відомий у ті часи цукровий магнат Леопольд Кеніг. Він не шкодував коштів на удосконалення палацового комплексу та паркової зони, використовував останні досягнення науки та техніки. Так з'явились господарські будівлі для прислуги (у стилі неоготики), будинок управителя, стайні, гаражі для машин, великий фазанник та навіть власна електростанція. З 1925 року в палаці було розташовано протитуберкульозний санаторій, який пропрацював аж до 2008 року. Нині територія парку та сам палац знаходяться у жахливому стані, частина будівель зруйнована.Садиба КуликовськихРокитнеСадибний комплекс, що належав родині слобідської шляхти родини Куликовських, розташований у селі Рокитне Нововодолазького району Харківської області. Слобода Рокитне створене наприкінці XVII — на початку XVIII століття Григорієм Єрофійовичем або його сином Федором Донець-Захаржевським. Після смерті Федора Григоровича слободу продали липецькому сотнику Харківського полку Івану Черняку. Після його смерті його дружина вийшла заміж за Матвія Прокоповича Куликовського. Його син Михайло Куликовський розбудовує садибу у Рокитному: було побудовано одноповерховий палац, триповерховий флігель, оранжерея, стайня, а також ландшафтний парк з доріжками до річки Мокра Рокитна. Пізніше у 1805 році була побудована церква-ротонда Архангела Михаїла. У 1950-х роках під час реконструкції до будівлі садиби добудували другий поверх. Тепер у садибі розташоване Рокитненське спеціалізоване відділення Регіонального механіко-технологічного центру професійної освіти Харківської області.Співочі терасиГороднєТерасний сад садиби Харитоненків — амфітеатр просто неба в Городнєму, Богодухівський район. Співочі тераси побудовані наприкінці XIX століття на замовлення багатого власника цукрових заводів, мецената Павла Харитоненка. Споруда збудована для захисту від зсувів ґрунту та вирощування на терасах екзотичних рослин. Вони були пристосовані навіть для вирощування південних плодових дерев, а через свою форму та висоту, рослини отримували світло увесь день. Амфітеатр являє собою 5 напівкруглих терас. Їхні права та ліва частини розділені сходами, що не вціліли. Стіни зроблені з цегли та каміння, укріплені зсередини глиняними брилами. Крізь стіни проведено вентиляційні трубки. Тераси виконують не лише садову функцію, а ще й акустичну. Через дугоподібну форму створюється незвичайний ефектː звук посилюється у кілька разів, його чути з усіх сторін. Зверху можна почути звичайну розмову, не прислухаючись. Ця особливість використовувалась і використовується для концертів.Палац ПодгорічаніПархомівкаБудинок-палаццо був зведений наприкінці XVIII століття графом, шляхтичем сербського походження Іваном Михайловичем ПодгорічаніПодгоричани, Иван Михайлович, граф // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1915. — Т. 18. — С. 496.. Село Пархомівка та Гути належало йому з 1765 року. 1805 року дружина власника збудувала на території маєтку церкву на честь Покрови Богоматері. У 1955 році Панас Федорович Луньов заснував тут Пархомівський художній музей, де нині зберігаються картини відомих українських та закордонних художників: Рєпіна, Васильківського, Айвазовського, Шевченка, Пікассо, Малевича, ван Рейсдала, ван Дейка, де Гоха тощоГребінник Ю. Л. Пархомівка: історія та особистості: іст.-краєзнав. нарис. — К.:Основа, 2008. — 159 с.Салімонович Л. Людина-музей. Засновнику сільської «Третяковки» Афанасію Луньову цими днями виповнилося б 90 років // Україна Молода. — 2009. — 27 січня.Сабурова дачаХарків, вулиця Академіка Павлова, 46Сабурова дача — це комплекс споруд у Харкові, що має багату історію, тісно пов'язану з розвитком медицини. У 1788—1807 роках побудована як заміська резиденція для генерал-губернатора Слобідсько-Української губернії Петра Сабурова за проєктом архітектора Петра Ярославського. Губернатор заповідав свій маєток та будинок лікарні, оскільки мав душевнохвору дочку. 1812 року у маєтку відкривається міська лікарня. До 1897 року це була найбільша психіатрична клініка в Російській імперії, на 1100 місць. На початку XX століття побудована Олександро-Невська церква. 18 грудня 1941 року на розі Салтівського шосе і нинішнього проспекту Льва Ландау, за два кілометри від лікарні, німцями було розстріляно більше 470 пацієнтів та кілька медсестер, які не побажали залишити хворих Сабурової дачі.Садиба МалевичаПархомівкаДвоповерховий садибний будинок розташований у центрі Пархомівки Богодухівського району. 1872 році Іван Герасимович Харитоненко купує Пархомівку та засновує цукровий завод, який працює у селі до тепер. В населеному пункті наприкінці XIX століття збудовано будинок керівника цукрового заводу Северина Малевича. У 1890—1895 роках тут жив український авангардист, засновник супрематизму Казимир Северинович МалевичЭрмитаж под Харьковом: в сельском музее хранятся картины Пикассо, Малевича и Репина. В автобіографії він писав, що саме тут у нього з'явився інтерес до мистецтва. В сусідній будівлі, у Пархомівському історико-художньому музеї, серед робіт Рєпіна, Васильківського, Айвазовського, Шевченка, Пікассо зберігаються картини й Казимира Малевича.Садиба ПавловихМалижинеКомплекс пам'яток архітектури національного значення «Заміська садиба» в селі Малижине, Харківської області. На початку XIX століття поміщики Павлові викуповують у дворян Лесницьких село Малижине. У першій половині 1820–х років К. О. Павлов починає розбудову маєтку, та будує на його території одноповерховий дерев'яний будинок із шестиколонним портиком. 1823 року він будує садибний будинок за типовим проєктом міського будинку, затвердженим у 1809 році. Головна будівля виконана в стилі класицизм, цегляна, потинькована, двоповерхова із цокольним поверхом. Паралельно з головною будівлею, в 1823 році, будувалися комори, флігель, господарські будівлі та церква. Усі вони виконані в стилі класицизму. З 10 травня 1821 року до 1825 року Карп Павлов зносить стару церкву та будує нову із червоної цегли, потиньковану, прямокутну, тричасткову, одноглаву. Фасад був прикрашений двоколонними портиками, карнизами, фронтонами. Квадратна дзвіниця мала високий шпиль. Нині на більшості території колишньої садиби розміщується Малижинський психоневрологічний інтернат. Вцілілі будівлі знаходяться в поганому стані. Церква Успіння Богородиці, що розташована не на території інтернату, майже повністю зруйнована.«Замок Кенінга»Точних відомостей про час побудови й перших власників цієї будівлі немає. З 1875 року садиба належала німцеві Вейберу, який керував цукровим заводом Леопольда Кеніга. З 1911 року родина Кенігів використовувала маєток як науково-дослідний центр. У 1920-х роках замок був націоналізований радянською владою, а вже у 1930-х будівля передана під дитячий будинок. Нині колишній маєток знову приватизований, а у 2021 році розпочалася реконструкція. В ході реконструкції будівля втратила красиву башту з куполом та частину деталей.Садиба в КадниціКадницяДерев'яний різьблений садибний будинок у Кадниці побудований біля озера на початку XIX століття поміщиком Іваном Куликовським. З середини XIX століття садиба перейшла у володіння дійсного статського радника Єгора Степановича Гордієнко. Дерев'яний будинок спочатку використовувався як житловий, а в 1892 році Гордієнко організував там земську школу. У радянський час дерев'яний будинок став сільським клубом. Зараз садиба в жалюгідному стані: стіни обписані, каміни розбиті, а сам дерев'яний будинок розбирають на дрова.Садиба РєпінихЧугуївВ місті Чугуїв випадково збереглися декілька споруд, вибудуваних за типовими проєктами для військових поселень доби Аракчеєва. Серед них — колишній Штаб військових поселень та малий і стандартний будиночок родини військового поселенця, котрим був батько майбутнього художника Юхим Рєпін. Навіть дружина Юхима та мати Іллі була дочкою військового поселенця, тобто вони були в стані кріпаків. Деякий час український художник Ілля Рєпін проживав у цьому будинку. Востаннє він відвідав Чугуїв 1914 року. 1969 року з нагоди 125-річчя з року народження Іллі Рєпіна у садибі було відкрито музей.Садиба СтепановаБалакліяУ 1817—1818 рр. ця будівля зведена для полковника Ново-Серпухівського полку Степанова у стилістиці класицизмуБалаклійський краєзнавчий музей // Харків і Харківська область: путівник / ред. і упоряд. А. О. Сайпанова. — Х., 2007. — С. 90-91. В роки Першої світової війни (1914—1918 рр.) в будинку розташовувався Солдатський комітет, потім в ньому розміщувались: Перша українська школа (з 1922 р. до поч. 1960-х р.), Будинок піонерів (1965—1989 рр.), з 1989 року— Балаклійський краєзнавчий музейПересічанська В. І. Тут зберігається історія / В. І. Пересічанська // Вісті Балаклійщини. — 2001. — 24 березня. На північно-західному фасаді будинку закріплена меморіальна дошка, присвячена О. А. Петрусенко.Шляховий палацЧугуївБудівництво палацу було розпочато у 1819 році. Згідно з особистим побажанням головного начальника військових поселень Олексія Аракчеєва було наказано: «будувати в Чугуєві два будинки, звані тепер один палацом, а інший будинок для головного над військовими поселеннями начальника надалі були принаймні звані будинки для начальників на час їхнього приїзду»Лопатько В. М. Белякова Н. В. Особливості архітектури колійних палаців у Росії XVIII—XIX століть // Вісті вузів. Інвестиції. Будівництво. — № 3 (18). — 2016. — С.144-153. — ISSN: 2227—2917.. У XIX столітті будівля була частиною ансамблю забудови східної частини центральної площі міста. У період Другої світової війни після зайняття міста німецькою армією всі дерев'яні будівлі ансамблю площі були розібрані для потреб опалення, німцями було збережено лише будинок палацу. З боку палацу до річки Сіверський Донець спускалися тераси парку, який також було вирубано для потреб німецької армії. У цей період у Шляховому палаці розташовувалися апартаменти високопоставленого німецького офіцера. У післявоєнний період будинок експлуатувався як готель для вищого військового командування СРСР. Нині палац є частиною музейного комплексу Історико-меморіального музею Іллі Рєпіна.Шляховий палацБерестинШляховий палац побудовано у Берестині в середині XVIII століття для зупинок високоповажних гостей міста. Одноповерховий будинок доволі простий, прикрашений лише наличниками й карнизом. 1784 року у палаці зупинялася російська імператриця Катерина ІІ. Тут її наздогнав гонець, який повідомив про народження онука.
Руїни