Марі-Медлін Бернадет О'Керол, відома як Едіт Медлін Керол (; 26 лютого 1906 — 2 жовтня 1987) — англійська акторка, популярна як у Великобританії, так і в Америці в 1930-1940-х. На піку свого успіху в 1938 році була найбільш високооплачуваною акторкою світу.
Життєпис Марі-Медлін Бернадет О'Керол народилась 26 лютого 1906 року у Вест-Бромвічі, Стаффордшир, у сім'ї Джона О'Керролла, ірландського професора філології, та француженки Елен де Роз'єр Туайон. До 11 років Медлін виховувалась у Франції. Її батько викладав у Бірмінгемському університеті.
У 12 років Керол вступила до Бірмінгемського університету, де зосередилась на вивченні французької мови. Про свої студентські роки Керол висловлювалась так: «…але я не можу похвалитися високими оцінками з французької мови, тому що моя мама була уродженкою француженкою, і я вивчила мову в дитинстві! Але саме участь у студентській виставі надихнула мене на акторство.» Зокрема, Керол брала участь у студентській постановці п'єси «Сельма» (). Закінчивши університет у 1926 році та здобувши ступінь бакалавра мистецтв зі спеціалізацією у французькій мові, Керол деякий час працювала вчителькою французької мови у школі для дівчат у Гоуві, Східний Сассекс.
Всупереч бажанню свого батька, накопичивши кошти з вчительської зарплатні, Керол вирушила до Лондона будувати акторську кар'єру. У 1927 році на сцені театру «Вінтер-Ґарденс» у Нью-Брайтоні відбувся її акторський дебют у п'єсі Сіріла Кемпіона «Батіг» (). У тому ж році вона успішно зіграла в п'єсі Сеймура Гікса «Містер „як його звуть“» (), завдяки чому протягом наступних чотирьох років отримувала ролі у різноманітних п'єсах, включаючи «Постійну німфу» () 1928 року, «Відпустку по-французьки» () 1930 року, в якій вона грала разом із Чарльзом Лотоном, «Врешті-решт» () 1931 року, «Містер Піквік» (), «Дах» (), та «Морський круїз» (). Між акторськими роботами, Керол підробляла демонстрацією капелюхів.
У 1928 році відбувся кінодебют Керол у фільмі «Гармати Луса» (). Однак, по-справжньому відомою вона стала завдяки фільмам «Американський в'язень» () 1929 року та «Молодий Вудлі» () 1930 року. Хоча у 1931 році у зв'язку з одруженням Керол планувала покинути акторську кар'єру, кінокомпанія Gaumont вмовила її знятись у двох фільмах, «Спальний вагон» () і «Я була шпигункою» (), запропонувавши їй, як повідомлялось, 650 фунтів стерлінгів на тиждень.
У 1932 році Керол взяла участь у зйомках фільму «Я була шпигункою», першої шпигунської драми, заснованої на реальних подіях часів Першої світової війни з життя Марти Кнокгарт, бельгійського агента, яка працювала медсестрою у німецькій зоні. Керол зустрічалась з Мартою, а також відвідувала місце відповідного фронту. У фільмі партнером Керол був німецький актор Конрад Фейдт. Вона так згадувала про роботу над фільмом: «Так само, як і поїздка на фронт з паном Юнге наштовхнула мене на думку про марність боротьби між націями, так і моя робота в студії з Конрадом Фейдтом зміцнила мої попередні думки. Ось чудова людина, великий артист і джентльмен. Він популярний серед англійців акторського складу, але вони воювали на протилежних сторонах під час війни і, мабуть, „ненавиділи“ один одного. Чи не дурниці це все? Фейдт і всі ми обговорювали фільм між зйомками. Ми вирішили, що він представляє дуже чесне бачення з обох сторін.»
У 1934 році Керол поїхала до США на зйомки у фільмі «Світ рухається далі» (), який став її американським дебютом. Тоді в інтерв'ю американському журналісту Керол заявила: «Я хочу досягти успіху в Америці. Але я хочу запам'ятатись американській публіці завдяки моїй грі в кіно. Я просила не проводити попередньої рекламної кампанії. Я не очікую, що хтось тут буде вражений моїми минулими акторськими досягненнями в Англії …» Після завершення зйомок, які тривали 49 днів, Керол повернулась до Великобританії.
Після повернення до Великобританії Керол зіграла у фільмі Альфреда Гічкока «39 сходинок». Партнером Керол у цьому фільмі був Роберт Донат, з яким в неї були напружені стосунки. Керол дісталась головна роль у «39-ти сходинках» тільки тому, що акторка Джейн Бекстер відмовилась від цієї ролі. Під час зйомок Гічкок нібито випадково загубив ключі від наручників, якими були сковані Керол та Донаті, і акторам довелось провести скованими наручниками увесь день. Гічкок згадував, що під час репетиції Керол нібито перетворилась на іншу особу. «Вона грала в якомусь гіпнотичному трансі. Я запитав, що сталося з веселою особою, яку я зустрів під час нашої першої співбесіди. Вона сказала: „Але я думала, що повинна грати“. Я сказав їй: „заради Бога, будь собою“» — розповідав Гічкок.
Керол також зіграла у фільмі Гічкока «Секретний агент». Ден Каллаган вважає гру Керол у цьому фільмі схожою на гру Грейс Келлі у пізніших фільмах Гічкока. «Секретний агент» був останнім фільмом Гічкока, в якому знімалась Керол. Каллаган пише, що Гічкоку не дуже подобалась Керол, і, коли наприкінці 1960-х в нього був шанс зустрітись із нею, — він відмовився. Ролі у фільмах Гічкока зробили Керол міжнародною знаменитістю, і у 1936 році вона уклала контракт із американською студією «20-те століття Фокс».
У 1936 році вийшов фільм за участю Керол та Гері Купера «Генерал помер на світанку» (). Керол так відгукувалась про підхід Купера до акторської гри: «Гері ніколи нічого не вивчає, і він точно не перебуває в акторському стані. Потім він приходить і приголомшує усіх своєю грою.» Британська газета Times назвала «В'язня Зенди» (), де Керол зіграла разом із Рональдом Колманом, її найкращим голлівудським фільмом. У 1937 році Керол зіграла у фільмі «На проспекті» (). Журнал Time написав, що Керол, хоча й не підходила на призначену їй роль, надала їй гідності.
У 1938 році вийшов фільм «Блокада» () за участі Керол про події громадянської війни в Іспанії. Керол поїхала до Європи домовлятись із цензурними органами про дозвіл на показ фільму. У Франції, після довгої боротьби з армією, дозволили показ фільму.
У 1939 році Керол уклала контракт із американською студією Paramount. Керол також брала участь у радіодрамах та виставах. Після фільмів «Мій сину, мій сину» () (1940) і «Моя улюблена білявка» () (1942) Керол почала долучатись до військової роботи. У 1943 році Керол отримала громадянство США. Її сестра, Марґеріт, була вбита під час бліцу в 1943 році, і Керол, яка тепер мала американське громадянство, поїхала до Франції під ім'ям Гамільтон, щоб служити у Фонді допомоги союзникам та Американському Червоному Хресті. Окрім того, вона розважала війська, а також опікувалася 150 дітьми-сиротами у своєму замку поблизу Парижа. Під час служби Керол здобула звання капітана.
Після війни Керол намагалася відновити свою кар'єру, перш ніж остаточно піти з кіно після фільму «Віяло» () (1949). У 1950-х роках вона періодично з'являлася на телебаченні та спробувала повернутися на сцену у фільмі «Бікман Плейс» () (1964). Після свого четвертого розлучення у 1965 році Керол зосередилась на управлінні своєю фруктовою фермою у Франції, а також на благодійній діяльності. Керол померла 2 жовтня 1987 року в своєму будинку в Марбельї, Іспанія.
Номінації та нагороди У 1946 році Керол була нагороджена Медаллю Свободи за медсестринську службу. У 1946 році Франція нагородила Керол Орденом Почесного легіону за її роботу зв'язкової між армією США та Рухом опору у Франції. У 1949 року Керол отримала нагороду «Жінка року» від Жіночого національного прес-клубу. У 1960 році на Голлівудській алеї слави було відкрито зірку, присвячену Медлін Керол.
Особисте життя У 1931 році Керол стала дружиною капітана Філіпа Естлі, вихідця із заможної англійської сім'ї та агента з нерухомості. Вони познайомились на балу у Джорджа Маунтбаттена, 2-ого маркіза Мілфорд-Гейвена, одружились в Італії, на озері Комо, де в Естлі була вілла. Після одруження пара оселилась у престижному лондонському районі Мейфер. У 1932 році Керол була представлена королю Георгу V, як дружина Філіпа Естлі.
У 1938 році під час подорожі на кораблі до Європи з метою просування фільму «Блокада» Керол познайомилась із тодішнім видавником газети New York Times Артуром Гейсом Сульзберґером. Невідомо, саме коли між Керол та Сульзберґером виникли романтичні стосунки, але в сім'ї Сульзберґерів було розуміння, що в них був повноцінний роман. Починаючи з 1938 і до 1950 року, Керол часто відвідувала садибу Сульзберґерів «Гіландейл». Вважається, що Іфігенія Окс Сульзберґер, дружина Сульзберґера, знала про стосунки між Керол та Сульзберґером. Іфігенія зізнавалась свої подрузі, леді С'юзан Пулбрук, дружині голови Лондонського Ллойдса, що «їй було страшенно боляче», коли «це прекрасне створіння увійшло у наше життя».
У 1939 році Керол та Естлі розлучились. Керол так прокоментувала причини: «Безумовно, бути дружиною в Голлівуді і мати чоловіка в Лондоні не сприяє щасливому шлюбу».
У 1942 році Керол пошлюбила актора Стерлінга Гейдена, який був її партнером у фільмі «Багамський пасаж» (). Однак, через Другу світову війну, під час якої Гейден приєднався до Корпусу морської піхоти США, їм довелось розлучитись. Під час своєї волонтерської військової роботи у Франції Керол познайомилась із письменником та учасником Руху опору у Франції Анрі Лаворелем. Одразу після війни Керол та Гейден юридично розлучились, і у 1945 році Керол одружилася з Лаворелем.
У 1949 році Керол розлучилась із Лаворелем, а в 1950 році пошлюбила видавця журналу Life Ендрю Гайскела. Від Гайскела Керол народила дочку Енн-Медлін. У 1965 році Керол та Гайскел розлучились. У своїх мемуарах Гайскел називав причиною розлучення те, що Керол хотіла жити у Європі, а його робота вимагала присутності у США, а також свої почуття до Маріан Сульзберґер, дочки Артура Гейса Сульзберґера, з яким в Керол колись був роман.
Фільмографія +РікНазва українськоюОригінальна назваРоль1928«Гармати Луса»The Guns of LoosДіана Чезвік1928«Що можна купити за гроші»What Money Can BuyРода Пірсон1928«Першонароджений»The First BornЛеді Медлін Бойкот1929«Американський в'язень»The American PrisonerҐрейс Малгерб1929«Атлантик»AtlanticМоніка1930«План „Дабл Ю“»The W PlanРоза Гартман1930«Молодий Вудлі»Young WoodleyЛора Сіммонс1930«Відпустка по-французьки»French LeaveДороті Ґленістер1930«Біжи!»Escape!Дора1930«Школа скандалу»The School for ScandalЛеді Тізл1930«Гонка за Кубок поцілунків»Kissing Cup's RaceЛеді Моллі Едейр1931«Мадам Гільйотина»Madame GuillotineЛюсіль де Шуазінь1931«Зачарування»FascinationҐвенда Фарел1931«Писане право»The Written LawЛеді Марґарет Рочестер1933«Спальний вагон»Sleeping CarЕнн1933«Я була шпигункою»I Was a SpyМарта Кнокгарт1934«Світ рухається далі»The World Moves OnМісіс Ворбертон, 1825 / Мері Ворбертон Жірард, 19141935«Диктатор»The DictatorКоролева Данії Кароліна Матильда Ганноверська1935«39 сходинок»The 39 StepsПамела1936«Секретний агент»Secret AgentЕльза Каррінґтон1936«Справа проти місіс Еймс»The Case Against Mrs. AmesГоуп Еймс1936«Генерал помер на світанку»The General Died at DawnДжуді Перрі1936«Лондонский Ллойд»Lloyd's of LondonЛеді Елізабет1937«На проспекті»On the AvenueМімі Керевей1937«Це все — твоє»It's All YoursЛінда Ґрей1937«В'язень Зенди»The Prisoner of ZendaПринцеса Флавія1938«Блокада»BlockadeНорма1939«Світське життя»Cafe SocietyКрістофер Вест1939«Медовий місяць на Балі»Honeymoon in BaliҐейл Аллен1940«Мій сину, мій сину!»My Son, My Son!Лівія Вейнол1940«Сафарі»SafariЛінда Стюарт1940«Північно-Західна кінна поліція»Northwest Mounted PoliceЕйпріл Лоґан1941«Вірджинія»VirginiaШарлотта Дантеррі1941«Одна ніч у Лісабоні»One Night in LisbonЛеонора Перрікоут1941«Багамський пасаж»Bahama PassageКерол Делбрідж1942«Моя улюблена білявка»My Favorite BlondeКарен Бентлі1947«Готель „Біла колиска“»White Cradle InnМаґда1948«Невинна справа»An Innocent AffairПола Дуайн1949«Віяло»The FanМісіс Ерлінн
Вшанування пам'яті У 2007 році у Вест-Бромвічі був відкритий пам'ятник Медлін Керол. У 2019 році Бірмінгемський університет вшанував пам’ять Керол, відкриттям нової меморіальної таблички.
Посилання