Австрійське ерцгерцогство () — одна з найважливіших держав у рамках Священної Римської імперії, була центром Габсбурзької монархії і Австрійської імперії. За майже 700 років Австрія перетворилася з прикордонної марки в центр імперії із столицею у Відні. Знаходилось на території сучасної австрійської федеральної землі Нижня Австрія, а також частини Верхньої Австрії.

Передісторія

За часів раннього середньовіччя територія, яка пізніше стане Австрійським ерцгерцогством, була відома під назвою Східна марка або Австрійська марка. Етнічні німецькі мігранти витиснули колишнє слов'янське населення в IX—X ст., і після битви на річці Лех (955), край став однією з марок Священної Римської імперії і отримав статус маркграфства у 960. З 976 державу очолювали представники династії Бабенбергів.

В 1156 статус держави було підвищено до герцогства завдяки патенту Privilegium Minus, який був виданий імператором Священної Римської імперії Фрідріхом I Барбароссою. У 1246 династія Бабенбергів вигасла і наступні три десятиліття тривала війна за австрійську спадщину (1246—1278). Зрештою, у 1278 Рудольф I Габсбург переміг іншого претендента Пржемисла Отакара II і започаткував панування у герцогстві династії Габсбургів.

Австрійське ерцгерцогство

У 1359 герцог Рудольф IV наказав сфабрикувати фальшиву збірку документів під назвою «Privilegium Maius» аби обґрунтувати положення своєї держави як майже незалежне і підняти її статус до рівня ерцгерцогства. Втім, імператор Священної Римської імперії Карл IV не визнав справжності підроблених документів і змусив Рудольфа IV відмовитися від використання титулу ерцгерцога.

Наступні імператори ще понад 90 років не визнавали автентичність «Privilegium Maius», поки у 1453 імператорський престол не посів Фрідріх III Габсбурґ, який їх підтвердив, закріпивши особливе становище Австрії у Священній Римській імперії і визнавши законним титул ерцгенцога за своїм братом Альбрехтом VI.

Маючи новий титул, з XVI ст. Габсбурги домоглися прирівняння своїх представників до титулу «принців крові» найвпливовіших європейських королівських династій. Адміністративна реформа Священної Римської імперії 1512 року поділила державу на імперські округи і ерцгерцогство стало центром Австрійського округу, який, в основному, складався зі спадкових земель Габсбургів.

Габсбурзька імперія

У 1804 р., останній імператор Священної Римської імперії Франц II під тиском Наполеона Бонапарта зрікся престолу та став Францем І, першим імператором Австрійської імперії, створеної на базі габсбурзьких володінь, решта Священної Римської імперії розпалася на численні незалежні держави й міста. Австрійське ерцгерцогство продовжувало існувати як коронна земля (Kronland) в рамках імперії, хоча вона була розділена на Верхню і Нижню Австрію. Титул ерцгерцог продовжували використовувати члени імператорської сім'ї і ерцгерцогство формально скасовано лише в 1918 р. році з розпадом Австро-Угорщини і створення окремих федеральних земель Нижня і Верхня Австрія в новітній республіці Німецька Австрія.

Див. також Історія Австрії Габсбурзька монархія Список правителів Австрії Священна Римська імперія Австрійська імперія Австро-Угорщина

Джерела Prof. Walter Kleindel: Die Chronik Österreichs. Chronik Verlag. Erich Zöllner: Geschichte Österreichs. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. Verlag für Geschichte und Politik, ISBN 3-7028-0222-3. Ernst Bruckmüller: Sozialgeschichte Österreichs. Verlag Herold, ISBN 3-7008-0283-8. Karl Vocelka: Geschichte Österreichs (Kultur — Gesellschaft — Politik). Verlag Styria, Graz/Wien/Köln 2002, ISBN 3-453-21622-9. Richard und Maria Bamberger, Ernst Bruckmüller, Karl Gutkas (Hrsg.): Österreich-Lexikon. Verlagsgemeinschaft Österreich-Lexikon, ISBN 3-9500438-0-2. Manfred Scheuch: Österreich im 20. Jahrhundert (Von der Monarchie zur Zweiten Republik). Verlag Christian Brandstätter, ISBN 3-85498-029-9. Stephan Vajda: Felix Austria (Eine Geschichte Österreichs). Ueberreuter. Herwig Wolfram (Hrsg.): Österreichische Geschichte. Wien 1994 ff.: Bis 15 v. Chr.: Otto H. Urban: Der lange Weg zur Geschichte. Die Urgeschichte Österreichs. Wien 2000. 15 v. Chr.-378 n. Chr.: Verena Gassner, Sonja Jilek, Sabine Ladstätter: Am Rande des Reiches. Die Römer in Österreich. Wien 2002. 378—907: Herwig Wolfram: Grenzen und Räume. Geschichte Österreichs vor seiner Entstehung. Wien 1995. 907—1156: Karl Brunner: Herzogtümer und Marken. Vom Ungarnsturm bis ins 12. Jahrhundert. Wien 1994. 1122—1278: Heinz Dopsch, Karl Brunner, Maximilian Weltin: Die Länder und das Reich. Der Ostalpenraum im Mittelalter. Wien 1999. 1278—1411: Alois Niederstätter: Die Herrschaft Österreich. Fürst und Land im Spätmittelalter. Wien 2001. 1400—1522: Alois Niederstätter: Das Jahrhundert der Mitte. An der Wende vom Mittelalter zur Neuzeit. Wien 1996. 1522—1699: Thomas Winkelbauer: Ständefreiheit und Fürstenmacht. Länder und Untertanen des Hauses Habsburg im konfessionellen Zeitalter. 2 Teilbände, Wien 2003. 1699—1815: Karl Vocelka: Glanz und Untergang der höfischen Welt. Repräsentation, Reform und Reaktion im habsburgischen Vielvölkerstaat. Wien 2001. 1804—1914: Helmut Rumpler: Eine Chance für Mitteleuropa. Bürgerliche Emanzipation und Staatsverfall in der Habsburgermonarchie. Wien 1997. 1890—1990: Ernst Hanisch: Der lange Schatten des Staates. Österreichische Gesellschaftsgeschichte im 20. Jahrhundert. Wien 1994. Roman Sandgruber: Ökonomie und Politik. Österreichische Wirtschaftsgeschichte vom Mittelalter bis zur Gegenwart. Wien 1995. Rudolf Leeb, Maximilian Liebmann, Georg Scheibelreiter, Peter Tropper: Geschichte des Christentums in Österreich. Von der Spätantike bis zur Gegenwart. Wien 2003. Gustav Spann: Fahne, Staatswappen und Bundeshymne der Republik Österreich www.akustische-chronik.at — Multimediale Österreich-Chronik 1900—2000 (Österreichische Mediathek) www.staatsvertrag.at — Eine akustische Webausstellung (Österreichische Mediathek)

Посилання