Джек Бересфорд (, 1 січня 1899, Чизік, Мідлсекс, Англія — 3 грудня 1977, Оксфордшир, Англія) — британський академічний веслувальник. Олімпійський чемпіон 1924 (одиночки), 1932 (розпашні четвірки без стернового), 1936 (парні двійки) років, срібний призер 1920 (одиночки), 1928 (вісімки) років. Срібний призер Ігор Співдружності 1930 року в одиночці. Переможець Діамантового виклику у парному веслуванні 1920, 1924, 1925, 1926, сріюний призер 1921, 1922 років. Переможець Золотого кубока виклику 1924, 1925 років. Його разом зі Стівеном Редгрейвом вважають одним із двох найкращих британських веслярів усіх часів.
Життєпис Джек Бересфорд народився в родині веслярів. Його батько, Джуліус Бересфорд, виграв срібну олімпійську медаль у веслуванні на розпашній четвірці зі стерновим на літніх Олімпійських іграх у 1912 році. Джек вперше проявив свій вроджений талант у школі Бедфорда, де він плавав на вісімці, а також був капітаном команди з регбі.
Під час Першої світової війни Бересфорд служив у Ліверпульському шотландському полку та був поранений у Франції в 1918 році. Після служби він повернувся до Лондона та приєднався до меблевого бізнесу свого батька.
Його олімпійська кар'єра розпочалася Іграх 1920 року, коли він посів друге місце після американця в одиночному веслуванні.
На Паризькій Олімпіаді чотири роки потому Бересфорд зустрівся з іншим американським веслярем, Вільямом Гілмором, і після поразки від Гілмора в відбіркових запливах Бересфорд вийшов у фінал через утішні запливи, які були введені в олімпійські змагання того року. У фіналі Бересфорд взяв реванш за свою попередню поразку у відбіркових запливах, досить впевнено перемігши Гілмора та вигравши першу зі своїх трьох золотих олімпійських медалей.
На Олімпійських іграх 1928 року Бересфорд продемонстрував свою універсальність, вигравши срібну медаль у вісімках.
На Іграх Британської імперії 1930 року він представляв Англію та виграв срібну медаль у змаганнях з парного веслування.
На літніх Олімпійських іграх у 1932 року він став доразовим олімпійським чемпіоном, вигравши золото у четвірці без стернового.
У 1936 році на Олімпіаді в Берліні Бересфорд здобув свою третю олімпійську золоту медаль у парній двійці в парі з Леслі Саутвудом.
Він готувався до шостої Олімпіади 1940 року, але вона не відбулася через початок Другої світової війни.
Доки Редгрейв не повторив досягнення Бересфорда, жоден інший британський весляр не наближався до його рекорду, беручи участь у п'яти Олімпійських іграх та виграючи медаль на кожній.
Поза Олімпіадою Бересфорд вигравав Wingfield Sculls сім років поспіль (1920-26), Diamond Sculls чотири рази та Grand, Stewards і Золотий кубок виклику по два рази. Він виступав за клуби Темзи, Кінгстона та Ліндера.
Після завершення змагальної кар'єри Бересфорд активно займався тренерською діяльністю та адмініструванням аматорської легкої атлетики.
Пізніше він керував британською командою з веслування на Олімпійських іграх 1952 року.
Його племінник Майкл Бересфорд брав участь у змаганнях четвірок без стернового на Олімпійських іграх 1960 року в Римі. Після цього Бересфорди стали першою британською родиною, три покоління якої були представлені на Олімпійських іграх.
Визнання Бересфорд був нагороджений Олімпійським дипломом за заслуги у 1949 році.
У 1960 році Джек Бересфорд був нагороджений орденом Британської імперії за заслуги у веслуванні.
Книга, автором якої є син Бересфорда, Джон, про життя та спадщину його батька: «Джек Бересфорд: Олімпієць на війні» була опублікована в 2019 році.
Примітки
Джерела
Джек Бересфорд на Olympedia.org
Посилання Джек Бересфорд на Olympics.com Джек Бересфорд на Sports-Reference.com