Олександр Гнатович Бєльський (15 серпня 1948, с. Скоморохи, Житомирської області, УРСР — 24 травня 2024, м. Кривий Ріг, Україна) — український режисер, педагог, організатор пластичного театру, директор-художній керівник Криворізького міського академічного театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху», заслужений діяч мистецтв України (2006), Почесний громадянин міста Кривого Рогу (2014)Пантоміма / О. І. Чепалов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023]75-річний ювілей відзначає директор Криворізького театру «Академія руху» Олександр Гнатович Бєльський.
Автор унікального режисерського почерка, майстер оригінальної форми створення художнього образу через пантоміму, музику, балет і драму.
Життєпис Народився 15 серпня 1948 року у селі Скоморохи Житомирської області у сім’ї військових. Батько служив в Києві, Паневежисі, Каунасі, Архангельську. Середню школу закінчив у Дніпропетровську. Потрапив до драматичної студії під керівництвом Нони Цебренко, яка працювала на базі дніпропетровської середньої школи № 43, де отримав основи сценічної дії, художньому читанню та основам сценічного мистецтва. Далі вивчав важке машинобудівництво, промислову гігієну у медичному інституті. Театру присвячував вільний від навчання час – займався у студентській трупі Георгія Городецького, який керував першим театром-студії пантоміми у Дніпропетровському Палаці студентів ім. Юрія Гагаріна (1967–1974). Уроки з акторської майстерності та режисури пантоміми отримав у майстра французької сцени міма Марселя Марсо (1968, 1973) та професора Ленінградського інституту театру, музики і кіно – фундатора радянської школи сценічного руху І.Е.Коха (1976 р.). Професійну підготовку режисера пластичної драми одержав у Харківському державному інституті культури (1987), пройшов курс підвищення кваліфікації у режисерській лабораторії СТД СРСР із проблем пластичного театру у Г.Мацкявічуса. О.Маркової. А.Дрозніна та І.Рутберга (1991, 2011).
Разом із Антоніною Бєльською у 1974 році створив пластичний театр у Кривому Розі, який пройшов шлях від першого в Україні народного театру пантоміми (1983), професійного молодіжного театру-студії пантоміми (1987) до міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху» (1994), який 2012 року отримав статус «академічний».
«Академія руху»
1994 року рішенням Криворізького міськвиконкому створено професійний театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху» — авторський театр Олександра та Антоніни Бєльських.
Режисерські роботи в театрі Пластичні драми — «Вінчальна фата П’єретти» за Артуром Шніцлером 1994 — «Сказання про море» — «Пурпурові вітрила» за мотивами однойменної повісті» Олександра Гріна 1995 — «Пори року» мім-балет на музику Антоніо Вівальді — «Лесина пісня» поетико-пластична вистава за драмою «Лісова пісня» Лесі Українки (за участі Ади Роговцевої) — «Крапля меду» за казкою Ованеса Туманяна — «Лускунчик» мім-балет за повістю «Лускунчик і Мишачий король» Ернста Теодора Гофмана 1998 — «Шанс або етюди у місячному сяйві» — «Пристрасті за Гоголем» на музику Альфреда Шнітке — «Голос Землі» за легендами та міфами древньої Скіфії на Криворіжжі — «Лесина пісня» за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки — «Маленькі трагедії» за мотивами однойменних п'єс Олександра Пушкіна — «Безсоння» за мотивами творів Тараса Шевченка — «Щоб пам’ятали…» за мотивами повісті Василя Бикова — «Камінний хрест» за мотивами однойменної новели Василя Стефаника — «Незгасима свічка» (присвячена пам’яті жертв Голодомору) — «Прощавай, зброє!» за мотивами однойменного роману Ернеста Гемінґвея 2010 — «Асоль» за мотивами повісті «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна — «Знайдуться мухи – був би мед» зонг-драма — «Весна, літо, осінь, зима і…» в стилі італійської комедії масок 2012 — «Бенкет під час чуми» пластична драма в двох діях за мотивами «Маленьких трагедій» Олександра Пушкіна — «Дідух» за мотивами новел «Камінний хрест», «Похорон», «Катруся», «Злодій» Василя Стефаника 2014 — «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» за мотивами поем «Катерина» та «Гайдамаки» Тараса Шевченка — «Акакій (Шинель)» за мотивами повісті «Шинель» Миколи Гоголя — «Старий і море» за мотивами однойменної повісті Ернеста Гемінґвея — «Спокушені спрагою» — «Таємниці зачарованого лісу» драма-феєрія за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки — «Маленькі трагедії» за мотивами п'єс «Скупий лицар» та «Моцарт і Сальєрі» Олександра Пушкіна — «Дон Жуан» за мотивами п'єси «Кам'яний гість» Олександра Пушкіна (спільно із Сергієм Бєльським)
Драматичні вистави — «Останнія стрічка Креппа» за п'єсою Семюеля Бекета — «Пригоди ведмедиків панда» за п'єсою Матея Вішнєка (спільно із Володимиром Федоровим) — «Ромео і Джульєтта» за п'єсою Вільяма Шекспіра — «Дон Жуан» за п'єсою «Дон Жуан, або Кам'яний гість» Мольєра — «Блез» за Клодом Маньє (спільно із Володимиром Федоровим) — «В очікуванні Годо» за п'єсою Семюеля Бекета (спільно із Володимиром Федоровим) — «Той, хто відчиняє двері» за п'єсою Неди Нежданої
Клоунади — «А у нас удворі» клоун-мім-шоу — «Театр у валізі» веселі історії маленького чоловічка — «Регтайм для клоунів» клоун-мім-шоу — «Регтайм для клоунов–2» клоун-мім-шоу
Мініатюри — «Балада про дерево» 1994 — «Метаморфози» 1994 — «Музи» за мотивами легенд Стародавньої Греції — «Відродження» пластичне есе за сторінками історії України
Музичні казки — «Муха-Цокотуха» мюзикл за мотивами однойменної казки К.Чуковського 1995 — «Золотий ключик» за мотивами казки О.Толстого — «Машина часу» мюзикл-фантастична мандрівка казками Андерсена — «Стійкий олов'яний солдатик» за Г.-Х. Андерсеном 1997 — «Пригоди білого чортеняти» мюзикл-новорічна фантазія — «Чукоккала» мюзикл за мотивами казок К.Чуковського — «Чортик із табакерки» мюзикл за мотивами казки «Стійкий олов’яний солдатик» Г.- Х.Андерсена — «Попелюшка» — «Дюймовочка» за Г.-Х.Андерсеном (спільно із Сергієм Бєльським) — «Чортик з табакерки–2»
Відзнаки та нагороди 2006, 20 січня — Заслужений діяч мистецтв України 2014, 28 травня — Почесний громадянин міста Кривого Рогу
Участь у фестивалях 1985 — Всесвітній фестиваль молоді і студентів (м. Москва) 1989 — Міжнародний фестиваль вуличних театрів «Караван миру» (м. Ленінград) 1994 — ХХІ Всесвітній фестиваль «Зображення підводного світу» (м. Антіб, Франція) 1996 — Міжнародний фестиваль (м. Копенгаген, Данія) 2001–2019 — «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) 2003 — Міжнародний фестиваль (м. Валка, Латвія) 2003 — «Боспорські агони» (м. Керч, АР Крим) 2006–2007 — «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль) 2008 — «Сцена людства»(м. Черкаси) 2010 — «В гостях у Гоголя» (м. Полтава) 2010, 2014, 2015, 2019, 2021 — «Homo Ludens» (м. Миколаїв) 2011 — Всеукраїнський фестиваль до 140-річному ювілею Лесі Українки та 100-літньому від дня написання «Лісової пісні» (м. Луцьк) 2011 — Міжнародний фестиваль пантоміми «Біла маска» (м. Москва, Росія) 2011–2012 — Міжнародний фестиваль театрального мистецтва «Театр. Чехов. Ялта» (м. Ялта) 2012–2013 — Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Коломийські представлення» (м. Коломия) 2013 — Міжнародний фестиваль (м. Саранда, Албанія) 2019 — Міжнародний фестиваль «Тарас Шевченко єднає народи»
Література
Алла Підлужна. «Сила пам᾽яті». — Кривий Ріг, 2025 — Театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху».
Примітки
Посилання Олександр Бєльський на сайті Криворізького міського академічного театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху»