Битва біля Сен-Кантена (1914) (, також битва при Гізі ) — одна з битв, що відбувалася в ході Великого відступу союзних військ в кампанії 1914 року на початковому етапі Першої світової війни.

Історія

Передумови У ніч на 26 серпня 1914 року, після чергової поразки у ході боїв біля Ле-Като, союзники змушені були відступити далі на південь до Сен-Кантена. Переслідувані переможною 2-ю німецькою армією Карла фон Бюлова, сили 5-ї французької армії 27 серпня стояли фронтом на північ проти свого німецького ворогаBattles — The Battle of Guise, 1914. Оскільки британці під командуванням сера Джона Френча так само відступали ліворуч (після програшних битв при Монсі та Ле-Като), утворився провал у бойових порядках союзних армій. У зв'язку з відступом, що продовжувався по всій лінії зіткнення, головнокомандувач французьких військ Жозеф Жоффр віддав командувачу 5-ї армії, генералу Шарлю Ланрезаку, наказ організувати та провести контрудар по наступаючих кайзерівських військах. Метою цього удару було стримати наступ німців у проломі в оперативній побудові військ Антанти, що сягав 6,5 км між 4-ю французькою армією на правому фланзі та Британськими експедиційними силами на лівому фланзі.

Таким чином, французький головнокомандувач Жозеф Жоффр вирішив створити лінію контрнаступу союзників поздовж річки Ена; однак Ланрезак, видатний французький довоєнний військовий стратег, спочатку відмовився від розпорядження Жоффра просуватися на північний захід між Гізом і Сен-Кантеном. Потрібен був особистий візит грізного (і сильного) Жоффра до штабу армії, щоб переконати Ланрезака, що просування на північний захід дасть французам виграти достатньо часу для передислокації нової 6-ї французької армії на північному фланзі Західного фронту.

Дуглас Гейґ, який на той час командував I корпусом BEF, спочатку запропонував підтримку французам, але його швидко відмовив від підтримки французів сер Джон Френч.

Маневр і перегрупування формувань 5-ї армії зайняв більшу частину 28 серпня. В результаті чого її бойовий порядок змінився з фронту на північ у західний напрямку напроти Сен-Кантена.

Битва 28 серпня французи почали контрнаступ північніше на Гіз, спочатку двома корпусами на правому крилі (I та X корпуси), при цьому два інші корпуси (III та XVIII корпуси) одночасно атакували в центрі бойового порядку армії Ланрезака у напрямку на Монтіні. Однак, Карл фон Бюлов, командувач 2-ї німецької армією, що наступала на цьому напрямі, своєчасно дізнався про контрудар противника із захоплених паперів полоненого французького офіцера і підготувався до ворожого маневру. Атаку французького XVIII корпусу 5-ї армії на Сен-Кантен було відбито, французи зазнали великих втрат, але X і III корпуси, діючи праворуч, були скоординовані командиром I корпусу генералом Луї Франше д'Еспере. В результаті їхніх узгоджених дій французам вдалося досягти успіху на напряму Гіза і змусити німців, включаючи Гвардійський корпус, відступити.

Бюлов виявив, що його 2-га армія була розділена Уазою, що давало можливість охопити атакуючих французів контрударами з обох флангів. Але, ризик того, що французи можуть використати 15-кілометровий розрив, що утворився між внутрішніми флангами 2-ї армії, й завдати йому випереджальний удар, змусив Бюлова обрати більш обережну тактику й уникнути такої загрози, тому він наказав корпусам на внутрішніх флангах зблизитися та контратакувати французький Х корпус. Пізніше вдень французькі атаки були відбиті, і 14-й дивізії було наказано наступати з району Сомми, щоб втрутитися в бій. Командир дивізії проігнорував наказ дати дивізії відпочити і підготуватися до наступу на Ла-Фер, щоб ударити з тилу формування французької 5-ї армії. Генерал-лейтенант Карл фон Айнем, командир VII корпусу, був усунутий з посади, і всім корпусам 2-ї армії було наказано атакувати та здобути перемогу. Бюлов повідомив про результати битви Верховному командуванню () по радіо як про перемогу. Але вночі по захоплених документах противника було виявлено, що 6½ німецьких дивізій було атаковано тринадцятьома французькими дивізіями. Бюлов послав штабного офіцера до 1-ї армії (генерала Александра фон Клюка) з проханням підтримати його атаки 30 серпня. Виникли сумніви, що Гвардійський корпус має спроможності атакувати вранці через виснаження, і тому командувачу було дозволено відійти за Уазу в разі необхідності. Таким чином, можливість охопити французький лівий фланг була упущена і спроба здобути тактичну перемогу на цьому відтинку фронту була перенесена на наступний ранок.

Попри успіх у захопленні Ланрезаком Гіза, позиції 5-ї французької армії виявилися ненадійним і в разі завдання німцями потужного удару могли впасти. Тому Жоффр дозволив армії відступити пізніше вечором 30 серпня; це було реалізовано наступного ранку, і Ланрезак подбав про те, щоб зруйнувати мости Уаза після їх подолання.

Наслідки Широка громадськість у Франції розцінила цю битву як звичайну поразку, незважаючи на докази протилежного. Попри це, наслідками битви стало подальше погіршення репутації Ланрезака (його врешті-решт було звільнено), хоча його дії в битві біля Сен-Кантена, безсумнівно, затримали просування фон Бюлова на Париж і виграло час, який Жоффр ефективно використав, посиливши французьку оборону.

Див. також Франція в Першій світовій війні Битва на Дрині Битва біля Гран-Куронн Битва біля Мюльгаузена (1914) Битва при Раві-Руській

Примітки Виноски

Джерела

Література

Doughty, R. A. (2005). Pyrrhic victory: French Strategy and Operations in the Great War. Cambridge, Massachusetts: Belknap Press. ISBN 978-0-674-01880-8. Humphries, M. O.; Maker, J. (2013). Der Weltkrieg: 1914 The Battle of the Frontiers and Pursuit to the Marne. Germany's Western Front: Translations from the German Official History of the Great War. Vol. I. Part 1. Waterloo, Ont: Wilfrid Laurier University Press. ISBN 978-1-55458-373-7.

Whitton, Frederick Ernest (1922). «Guise, Battle of». Encyclopædia Britannica. Vol. 31 (12th ed.). pp. 328—330. OCLC 48891533.

Посилання Battles — The Battle of Guise, 1914 Gazetteer of the Western Front: Saint-Quentin