Insignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae, також звана Clenodia, Jewels Długosz або Stemmata Polonica — найдавніший відомий місцевий опис гербів Польського королівства, написаний Яном Длугошем.

Історія Твір був написаний Длугошем у 1464—1480 роках. Цю зброярню згадує Матвій із Міхова в Chronica Polonorum 1521 року (фол. 343: «Item scripsit familias, arma et clinodia nobilitatis Polonorum, cum origine et causa eorum»).

На цю працю також багато разів посилався польський історик і геральдист XVI ст. Бартош Папроцький у своїх гербах «Гняздо кноти» (1578) і «Герби польських лицарів» (1584), який мав її копію. Пізніше рукопис забувся і довгий час вважався втраченим. Його знайшов медієвіст Адам Клодзінський, який 1843 року помітив його в одному з рукописів кінця XV століття в бібліотеці Оссолінських у Львові. Інформацію про своє відкриття він оприлюднив у виданні Бібліотеки Національного інституту імені Оссолінських з того ж року.

Фрагмент рукопису Длугоша вперше опублікував Юзеф Мучковський у 1851 році в праці «Новини про рукописи історії Длугоша». Фрагменти походять із двох виявлених примірників: з кодексу Бібліотеки Оссолінських і з другого кодексу XVI ст., знайденого єпископом Людвіком Лентовським.

Тим часом два інші кодекси Кленодії були знайдені графом Олександром Пшездзецьким: один у бібліотеці Кіджі в Римі з початку XVI століття, інший у Парижі в бібліотеці арсеналу, який він описав як: «рукопис XVI століття, написаний на паперу та прикрашений намальованими гербами держав, земель, шляхти та єпископів під назвою „Stemmata Poloniae“, текст, явно запозичений з „Кленодіо“ Длугоша, але зі значними варіаціями».

Ще один рукопис знайшов граф Титус Дзялинський у бібліотеці Корника. Перший більш розширений опис цієї знахідки дав Антоній Зиґмунт Гельцель у першій частині праці «Давні пам'ятки польського права».

Зміст роботи

Гербовник зберегся в кількох варіантах і копіях, які відрізняються один від одного. Ймовірно, була повна оригінальна версія з більш розширеним вмістом. Такий висновок зробив Зигмунт Целіховський, який порівняв текст збережених копій із творами Бартоша Папроцького, який часто цитує Длугоша. На основі цього аналізу він дійшов висновку, що Папроцький використовував більш розширену версію твору. Існує кілька примірників Clenodia, в тому числі: Кодекс Летовського, Кодекс бібліотеки Оссолінських і Кодекс Корніка, який вважається найстарішим. Є відмінності як в описі, так і в кількості описаних гербів. Найменше гербів згадується в кодексі Оссолінеуму, у кодексі Корника їх 71, а в кодексі Лєтовського — 111. Юзеф Мучковський, порівнюючи відомі йому варіанти рукопису Длугоша з фрагментами, цитованими Бартошем Папроцьким, підрахував загальну кількість 116 найстаріших польських шляхетських гербів.

Згадані у творі польські герби Ян Длугош перераховує 71 найстаріший шляхетський герб королівства польського:

Топор як Topor Порай як Rosa Наленч як Nalancz Гриф як Griffes Шренява як Srzenyawa Равич як Rawa Набрам як Waldorf Котвиця як Kothwycza Домброва як Dąbrowa Труби як Trambi Свинка як Swynky Тарнава як Tarnawa Боньча як Gednoroszecz, Rinocerus Нечуя як Nyeczuya Леварт як Leuardus Дзялоша як Dzyaloscha Юноша як Junoscha Лада як Lada Капашина як Koprzynya Півкозич як Polukosza Одровонж як Odrowąsch Лодзя як Lodza Венява як Wyenyawa Ястшембець як Yastrzambi Лебідь як Labancz Лис як Lysowye Леліва як Leliwa Єліта як Koschlya Rogy, Gyelyta Сулима як Sulima Коржбок як Corczbog Бембно як Dambno Гржимала як Grzymala Долива як Dolywa Правдич як Prawdzyczy Лещиць як Aceruorum, Cerulorum Окша як Oxa, Ascia Богорія як Bogoria Задора як Zadara Костеша як Strzegomya Прус як Prussowye Абданк як Habdank Заремба як Zaramba Корчік як Corczakowye Теляткова як Czelanthkowye Божидар як Boszezdarz Янина як Janyna Вірушова як Wyeruschowa Годземба як Godzamba Кораб як Korabyczyczy Побуг як Pobodze Дрия як Drya Огоньчик jako Powala Цьолек як Taurorum Доленга як Dolanga Стариконь як Antiquus equus Вуж як Wąszykowye Гоздава як Gozdowa Роля як Rolya Стремено як Strzemyenyowye Осорія як Scharza Забава як Zabawa Вадвич як Wandwyczowye Остоя як Ostoya Шеліга як Scheliga Колюмна як Pyrzchala Дружина як Druszyna (з дому Srzenyawa) Пилява як Pylawa Сирокомля як Syrokomlya Мондростки як Mądrostky Олава як Olywa Геральт як Gierałt

Видання У ХІХ столітті рукопис друкувався двічі:

у виданні Юзефа Мучковського під назвою Banderia Prutenorum, або Insignia… у збірнику Історико-бібліографічний збірник, випуск 2, Краків 1851; у виданні Зигмунта Целіховського під назвою Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae. З Кодексу Корника , Познань 1885.

Автор Длугош У ХІХ столітті історики вважали Яна Длугоша автором «Кодексу Корника». У ХХ столітті Марек Цетвіньський поставив під сумнів його авторство і висунув теорію, за якою оригінал твору не зберігся до наших днів, а всі збережені рукописи є лише копіями. Рукопис, знайдений у Корніку, вважався найдавнішим.

Посилання

Бібліографія

Посилання

Insignia seu clenodia Regni Poloniae / Jan Długosz. Joannis Dlugossii Senioris Canonici Cracoviensis Opera omnia Vol. 1. — Cracoviae, 1887. (łac.)