Григорій Васильович Січкар (нар. 28 січня 1923, с. Вишевичі, Радомишльський р-н, Житомирська обл. — пом. 7 березня 1991, Київ) — український історик, дослідник проблем краєзнавства, кандидат історичних наук (1954), доцент (1965), Заслужений працівник культури УРСР (1972), декан історичного факультету Станіславського університету, учасник Другої світової війни.
Біографія Народився 28 січня 1923 року в селі Вишевичі Житомирської області у селянській родині. Навчався спочатку в місцевій семирічці, згодом — у Кодрянський СШ Макарівського району Київської області. У 1940 році вступив на вчительські курси при Житомирському обласному відділі народної освіти. У 1943 році мобілізований на фронт.
Після демобілізації в жовтні 1945 вступив на історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Закінчивши інститут у1949 році, став аспірантом кафедри історії СРСР та УРСР, захистив кандидатську дисертацію «Формування робітничого класу у кам'яновугільній промисловості Донбасу в другій половині XIX століття» (1954).
Упродовж наступних десяти років після закінчення аспірантури (1952—1962) викладав історію в Івано-Франківському педагогічному інституті. Упродовж 1961—1962 років був деканом історичного факультету. У 1962 повернувся до Києва й протягом трьох років працював на партійній роботі.
З 1965 року обіймав посаду доцента кафедри історії КПРС, а з серпня 1970 по 1977 був першим деканом відновленого історично-педагогічного факультету Київського педагогічного інституту. З 1977 працював доцентом кафедри історії СРСР.
Помер у Києві 7 березня 1991 року.
Примітки
Джерела