Про́тир, або про́тирум (, ) — в середньовічній архітектурі та архітектурі Раннього Відродження — невеликий портик, що прилягає до фасаду або притвору церкви і складається зі склепіння та двох колон, які його підтримують. Спочатку призначався для укриття жебраків від негоди. Часто нижня частина колон протирів декорована стилофорами. В римському будинку протиром називали прохід або короткий коридор, що з’єднував двері, які виходили на вулицю, з дверима, які вели до атріумуEmilio Lavagnino Protiro Enciclopedia Treccani.
Історія Найдавніші збережені приклади протирума знаходяться в Вірменії. У Ечміадзінському монастирі є протирум, який можна віднести до V століття, незважаючи на те, що центральна будівля, до якої він прибудований, була відновлена в VII столітті та сильно змінена згодом. Подібний протирум, над яким височіє багатокутний арковий табернакль, знаходиться також у церкві Святої Рипсіме в Вагаршапаті. У церкві Святої Гаяне в тому ж районі, побудованій близько 630 року, але суттєво відреставрованій у XVII столітті, є протир з балдахіном. Тип протира з виглядом башточки позаду будівлі, з двома або трьома ярусами також розвинувся пізніше в вірменській архітектурі: він присутній, наприклад, у церкві Святого Хреста на острові Ахтамар (915—921 рр.) на озері Ван.
Галерея
Примітки
Література P. Rivoira Le origini dell’architettura lombarda, Milano, 1908 P. Toesca Storia dell’arte italiana, I, Torino, 1927 M. T. Tozzi Di alcune sculture medioevali dalla Campania, in Bollettino d’arte, dicembre 1931 A. Terenzio Il restauro del Protiro di S. Cosimato, in Bollettino d’arte, giugno 1931 C. Diehl Manuel d’art byzantin, Parigi, 1925-26