Ісаєв Микола Григорович (1822— 17 травня 1908) — військовий Російської імперії, полковник. Знайомий Тараса Шевченка, написав на нього донос.

Життєпис Народився у родині полтавського лікаря Григорія Ісаєва. Здобував військову освіту в Петровському Полтавському кадетському корпусі, який закінчив в 1846 році.

Служив прапорщиком лінійного батальйону № 3 Окремого Оренбурзького корпусу. Восени-зимою 1849—1850 років познайомився з Тарасом Шевченком, який перебував солдатом того ж корпусу. У лютому 1850 року, Шевченко намалював портрет Ісаєва. Під час роботи над портретом Микола Ісаєв відвідував будинок квартермейстра Карла Герна, у якого жив Шевченко.

Молодий прапорщик завів роман з дружиною Карла Герна — Софією Миколаєвною. Коли Шевченко почув плітки про це, він дуже обурився поведінкою Софії Герн та вирішив викрити коханців. Це йому вдалося 25 квітня 1850 року на Страсну п'ятницю. Того дня коли чоловік Софії Миколаєвни вийшов з будинку, до нього одразу зайшов Микола Ісаєв, однак Шевченко все це побачив і повернув Карла Герна. Разом вони виштовхнули прапорщика з подвір'я надававши йому стусанів.

Ісаєв помстився за «зраду» Шевченку, тим, що написав донос про порушення ним заборони писати і малювати. В результаті генерал-губернатор Володимир Обручов вжив низку жорстоких заходів стосовно Шевченка: обшук, арешт та відправлення до Орської фортеці. Це зірвало очікуване підвищення Шевченка в унтер-офіцерський чин.

Микола Ісаєв дослужився до звання полковника і повернувся на Полтавщіну. Служив Кобеляцького повіту.

Помер 17 травня 1908 року, похований на Старому кладовищі Полтави, могила не збереглася. У газеті «Полтавський листок» був опублікований некролог, де зазначалося, що між небіжчиком та Тарасом Шевченком сталося «непорозуміння».

Федір Лазаревський у своїх спогадах, стосовно епізоду зі звабленням Софії Герн, називав Ісаєва «юним Адонісом».

Карл Герн, у своїх спогадах про Шевченка, згадував, що донос написала «якась підлі людина». У коментараях до видання «Воспоминания о Тарасе Шевченко» зазначалося, що Герн безсумнівно знав, хто написав донос.

Джерела