Бій під Тінзаватеном — бойове зіткнення між малійськими військовими, підтримуваними російськими найманцями, та туарезькими повстанцями, яке відбувалося протягом 25-27 липня 2024 в околицях міста Тінзаватен поблизу малійсько-алжирського кордону. У ході бою повстанцям вдалося знищити колону урядових військ у засідці та завдати істотних втрат бійцям ПВК «Вагнер», взявши частину з них у полон. Втрати, понесені росіянами у бою, стали найбільшими за весь час присутності ПВК на Африканському континенті.
Передумови На початку 2012 року низка сепаратистських та ісламістських груп розпочала повстання з метою здобуття незалежності або ширшої автономії для північної частини Малі, відомої як Азавад. Тінзаватен, розташований на кордоні з Алжиром на північному сході регіону Кідаль, був захоплений повстанцями 8 лютого. 6 квітня, коли під контролем повстанців уже перебували 3 північні області Малі, MNLA проголосив незалежність Азаваду.
Розбіжності між прихильниками незалежності та ісламістською частиною повстанців, що прагнула встановлення шаріату на усій території Малі, вилилися у збройне протистояння між угрупованнями, під час якого ісламісти витіснили MNLA із адміністративних центрів малійських регіонів Гао та Тімбукту в червні 2012. Просування ісламістів змусило малійський уряд звернутися по військову допомогу до ECOWAS та Франції, яка на початку 2013 розпочала інтервенцію. Хоча війська коаліції змогли вибити ісламістів із ключових міст, значні території пустельної півночі країни залишалися непідконтрольними уряду Малі.
2 березня 2017 року Іяд Аг Галі проголосив заснування ДНІМ — джихадистської організації, що об'єднала пов'язані з Аль-Каїдою угруповання Сахеля. Деякий час саме Тінзаватен вважався її штаб-квартирою.
У серпні 2020 військові скинули президента Ібрагіма Кейта, який приймав рішення щодо розміщення у Малі іноземних контингентів. До влади прийшов колишній міністр оборони Ба Ндау, проте в травні 2021 уже самого Ба Ндау змістила хунта, очолювана полковником Асімі Гоїтою. Хунта Гоїти обрала курс на зближення із Росією, звинувативши Францію та ООН в неефективному протистоянні джихадистам. Восени 2021 року з'явилися повідомлення про прибуття перших груп вагнерівців до Малі. Франція вивела свій контингент із Малі у 2022, а протягом наступного року, на вимогу хунти, з Малі виведено і миротворців місії ООН MINUSMA, після чого бойовики «Вагнера» стали єдиною іноземною силою в країні. Відносини азавадських повстанців із урядом за часів Гоїти різко погіршилися, зокрема, через численні воєнні злочини, вчинені російськими найманцями. 22 вересня 2023 угоди про перемир'я були остаточно розірвані, Координація азавадських рухів оголосила про відновлення збройного протистояння та почала мобілізацію військ. Хунта, в свою чергу, ставила за мету повернення урядового контролю над північчю держави і в жовтні 2023 спільно з росіянами розпочала наступ у регіоні Кідаль. Станом на кінець року, ЗС Малі й «Вагнер» зайняли місто Кідаль та села Анефіс, Агелок і Тесаліт, проте Тінзаватен усе ще залишався під контролем повстанців.
Початок наступу 22 липня 2024 військовослужбовці FAMA спільно з 13-м штурмовим загоном ПВК «Вагнер» розпочали операцію проти збройних угрупувань туарегів, дислокованих у регіоні Кідаль на кордоні Малі та Алжиру. На початковому етапі малійська сторона повідомляла про успішний хід наступу: повстанці зазнали втрат та були змушені відступити, під контроль урядових сил перейшло село Ін-Арафак.
25 липня бійці ПВК «Вагнер» та малійські військові відбили контратаку повстанців. Протягом наступних днів, згідно заяви ПВК, сепаратисти збільшили кількість масованих нападів, атакувавши урядові війська важким озброєнням, безпілотниками та «шахід-мобілями», що призвело до втрат з боку росіян та малійської армії.
У ніч з 25 на 26 липня урядові сили розпочали просування у напрямку міста Тінзаватен, що розташоване з алжирського боку кордону.
Засідка Піщана буря, яка здійнялася на місці зіткнення, змусила обидві сторони тимчасово призупинити бойові дії. Стало зрозуміло, що захопити Тінзаватен з наскоку уже не вийде. Колона малійців та росіян рушила на ротацію у напрямку міста Кідаль. Проїжджаючи у низині руслом пересохлої річки Тамассахарт, колона підірвалася на саморобному вибуховому пристрої, після чого була оточена та розбита повстанцями. Зазначається, що ключову роль у розгромі конвою відіграли кулемети, встановлені сепаратистами на пікапах. Вогнем із крупнокаліберного кулемета туарегами було підбито гелікоптер Мі-8 росіян, відправлений для евакуації поранених, внаслідок чого загинув командир вертольоту та був поранений його борттехнік. Також зазнав пошкоджень вертоліт Мі-24, який надавав вогневу підтримку урядовим силам.
27 липня о 17:10 надійшла остання радіограма від оточених росіян, у якій командир штурмового взводу з позивним «Найк» відзвітував, що найманці залишилися утрьох та продовжують вести бій.
Надвечір 27 липня повстанці опублікували в мережі численні відео із наслідками бою. На кадрах видно близько 30 тіл загиблих бійців урядових сил, знищену та захоплену техніку, а також полонених, серед яких були як місцеві військові, так і найманці із Росії.
Під час бою загинули командир 13-го штурмового загону вагнерівців Сергій Шевченко (позивний «») та російський пропагандист, автор одного з найпопулярніших пов'язаних з ПВК телеграм-каналів «GREY ZONE» Микита Фєдянін.
Після бою У відповідь на поразку, 31 липня збройні сили Малі та союзної Буркіна-Фасо обстріляли околиці Тінзаватену використовуючи ударні БПЛА. За інформацією повстанців, внаслідок удару керованого військовими Буркіна-Фасо дрону, загинуло понад 50 іноземних громадян із Нігеру, Чаду та Судану, що працювали на місцевих золотих копальнях. 25 серпня урядові війська завдали нового удару безпілотною авіацією по місту та навколишнім поселенням, спричинивши високі втрати серед цивільного населення. 1 грудня 2024 під час чергового обстрілу міста були вбиті 8 високопоставлених повстанців, включно з командиром однієї з фракцій угруповання GATIA Фахадом Аг Альмахмудом.
Втрати Журналісти New York Times, шляхом аналізу кадрів з місця засідки, змогли підтвердити загибель 46 бойовиків «Вагнера» та 24 солдатів збройних сил Малі. Також, за даними NYT, 2 росіян та 9 місцевих військових потрапили у полон. Український анонімний OSINT-дослідник Necro Mancer, станом на березень 2026, установив імена 57 росіян, що були вбиті протягом трьох днів боїв на околицях міста. Колишній командир 13-го загону ПВК із позивним «Русіч» оцінив втрати компанії під час операції у понад 80 загиблих.
1 серпня 2024, рух CSP-DPA опублікував офіційне комюніке стосовно боїв 25-27 липня під Тінзаватеном, заявивши про втрати противника у 131 вбитого, серед яких 84 вагнерівців та 47 малійських військових. Крім того, 7 бійців урядових військ було взято у полон. Наприкінці липня 2025, до річниці бою, Фронт визволення Азаваду оприлюднив список із 25 загиблих бійців коаліції CSP-DPA.
Згідно даних, зібраних дослідниками групи Armada Rotta на основі аналізу фотографій та відео із відкритих джерел, урядовими силами у засідці було втрачено 6 MRAP (1 знищена, 1 покинута та 4 захоплених) та 14 одиниць іншої автомобільної техніки (6 знищено та 8 захоплено повстанцями). Повстанці, зі свого боку, визнали втрату трьох авто.
Список загиблих Із відкритих джерел відомі імена деяких найманців ПВК «Вагнер», які загинули під час бою: № Прізвище, ім'я Посада, особистий номер Про особу Участь у інших війнах 1. Абраменко Олексій Андрійович 33 роки, Брянська область, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 2. Акімов Володимир 25 років, строкову службу проходив у повітрянодесантних військах РФ. 3. Бабошкін Ілля Ільясович А-2426 33 роки, Курган, колишній бойовик 3 ОМСБр 1 АК ЗС РФ. Війна на сході України;Російське вторгнення в Україну (з 2022) 4. Благодаров Антон Олексійович У-1501 48 років. 5. Гарбар Ростислав Андрійович 26 років, Краснодарський край, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 6. Дунаєв Володимир 7. Євсюков Вадим 31 рік, російський в'язень, завербований у 2022 до лав ПВК. Брав участь у битві за Бахмут. У квітні 2024 підписав повторний контракт із «Вагнером» для служби в Африці. Російсько-українська війна 8. Єлисеєв Дмитро Миколайович А-7455 28 років, Нижегородська область, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 9. Зіанбердін Ільгам Баязитович Уродженець села Башкирська Ургінка Зіанчуринського району Башкортостану. 10. Івко Анатолій Михайлович сапер 30 років, Камишин, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 11. Козлов Сергій Володимирович У-1357 43 роки, Каменськ-Уральський, колишній службовець СОБРу. Збройний конфлікт на Північному Кавказі;Російське вторгнення в Україну (з 2022) 12. Колягін Олександр 30 років, Михайловка, Волгоградська область, колишній поліцейський 13. Крайнов Олексій Геннадійович Командир вертольота Мі-8 59 років, Московська область. 14. Кузекмаєв Олексій 47 років, бойового досвіду не мав. 15. Лазарєв Олександр 48 років, колишній військовослужбовець ЗС РФ, ветеран бойових дій у Чечні. Перша російсько-чеченська війна;Друга російсько-чеченська війна 16. Мангазєєв Олексій Борисович У-1309 47 років, Усть-Ілімськ, Іркутська область. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 17. Ольхов Вадим Павлович 28 років, Московська область, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 18. Пархоменко Данило Анатолійович У-1449 32 роки, Волгоград. 19. Пархоменко Олександр Анатолійович А-4954 34 роки, Волгоград, перший контракт із ПВК підписав улітку 2022, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 20. Подкоритов Володимир Васильович С-3597 25 років, Іркутська область, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 21. Полухін Роман Сергійович 47 років, Рубцовськ, учасник битви за Бахмут. Друга громадянська війна у Лівії;Війна у ЦАР;Російське вторгнення в Україну (з 2022) 22. Привада Олександр Анатолійович М-6947 45 років, Волгоградська область, учасник битви за Бахмут. Друга громадянська війна у Лівії;Війна у ЦАР;Російське вторгнення в Україну (з 2022) 23. Сідельніков Кирило Сергійович 36 років, Ставрополь, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 24. Степанов Михайло Олегович А-1331 36 років, Камські Поляни, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 25. Стрельцов Максим Олександрович 28 років, Калужська область, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 26. Стручалін Олександр Олександрович 27 років, Волгоград. Російсько-українська війна 27. Тайзаков Денис Юрійович Т-3009 25 років, Майма. Російський в'язень, засуджений за розбій, вчинений групою осіб за попередньою змовою, учасник битви за Бахмут. У 2023 підписав новий контракт із ПВК. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 28. Тєряєв Олександр Анатолійович В-3916 45 років, Сургут, учасник битви за Бахмут. Російське вторгнення в Україну (з 2022) 29. Фєдянін Микита Сергійович 29 років, російський пропагандист, автор телеграм-каналу «GREY ZONE», що на момент бою мав понад 530 тис. підписників Громадянська війна в Сирії;Російсько-українська війна;Війна у ЦАР 30. Чупріянов Володимир Найманець із Башкортостану. 31. Шевченко (Нечаєв) Сергій Олегович Командир 13-го штурмового загону, М-6091 44 роки, Оренбург, колишній службовець СОБР. Громадянська війна в Сирії;Друга громадянська війна у Лівії; Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Реакції Загибель вагнерівців у Малі підтвердила колишня помічниця Володіна, російська пропагандистка Анастасія Кашеварова. За її словами, багато найманців загинули або потрапили у полон під час засідки. Однією з основних причин високих втрат, на її думку, стала деградація ПВК після вбивства Уткіна та Пригожина. Зранку 29 липня ПВК «Вагнер» опублікувала заяву стосовно боїв поблизу Тінзаватена, у якій повідомила про смерть командира 13-го штурмового загону Сергія Шевченка, що керував операцією з боку росіян.