Попов Іван Васильович (радянський діяч)

Іван Васильович Попов (, село Верхолипово Орловського повіту Вятської губернії, тепер Верхошижемського району Кіровської області, Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч. Депутат Всеросійських Установчих зборів у 1917 році. Член ВУЦВК та ЦВК СРСР.

Життєпис Народився в родині священника (диякона) та сільської вчительки. З 1904 до лютого 1908 року навчався у Вятському духовному училищі. З 1905 року брав участь у революційному русі. У 1908 році за революційну діяльність відрахований із духовного училища. З 1908 до травня 1913 року навчався в Глазовській чоловічій гімназії Вятської губернії.

З березня до вересня 1913 року працював робітником ремонтної служби залізниці.

У вересні 1913 — березні 1917 року — студент історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету, закінчив три курси.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У травні — жовтні 1917 року — голова Глазовського повітового комітету РСДРП(б) Вятської губернії. Одночасно з серпня до вересня 1917 року — голова Глазовського військово-революційного комітету Вятської губернії.

У жовтні 1917 — березні 1918 року — голова Вятського губернського бюро РСДРП(б). Обраний депутатом Всеросійських Установчих зборів від Вятського виборчого округу за списком № 11 (РСДРП(б)).

У березні — травні 1918 року — голова Глазовського повітового комітету РКП(б) Вятської губернії.

У травні — червні (жовтні) 1918 року — голова виконавчого комітету Вятської губернської ради. З 7 липня до серпня 1918 року — голова Вятського губернського надзвичайного революційного штабу.

З серпня 1918 до 1919 року служив комбатом (командиром батальйону) 19-го Уральського полку Червоної армії. З травня 1919 року — голова евакуаційної комісії Революційної військової ради 3-ї армії.

До жовтня 1919 року — заступник голови Тобольського губернського революційного комітету.

У жовтні 1919 — січні 1920 року — заступник голови Тюменського губернського революційного комітету.

У січні — лютому 1920 року — голова Тюменського (Тобольського) губернського революційного комітету.

До липня 1920 року — заступник голови виконавчого комітету Вятської міської ради.

У липні — грудні 1920 року — голова виконавчого комітету Вятської міської ради.

У серпні 1920 — липні 1921 року — заступник голови виконавчого комітету Вятської губернської ради. Одночасно з 9 вересня до 30 листопада 1920 року та з 15 грудня 1920 до 12 квітня 1921 року — завідувач відділу управління виконавчого комітету Вятської губернської ради.

З вересня 1921 до 1922 року — уповноважений Вотської автономної області при РНК РРФСР у Москві.

У січні — 19 жовтня 1922 року — голова виконавчого комітету Тюменської губернської ради.

6 грудня 1922 — 20 червня 1924 року — голова виконавчого комітету Чернігівської губернської ради.

У серпні 1924 — квітні 1925 року — голова виконавчого комітету Приморської губернської ради.

У квітні 1925 — травні 1926 року — начальник Управління місцевих фінансів Народного комісаріату фінансів СРСР.

6 травня 1926 — 5 березня 1927 року — голова виконавчого комітету Смоленської губернської ради.

У лютому 1927 — 1929 року — начальник Податкового управління Народного комісаріату фінансів СРСР.

У 1929 році — уповноважений акціонерного товариства «Союзхліб» по Сибіру та Казакській АРСР. У 1930 році — член правління «Союзхліб».

У 1930—1932 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Східно-Сибірської крайової ради РРФСР.

У 1932—1933 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Нижньо-Волзької крайової ради РРФСР.

У 1933—1934 роках — уповноважений Державної комісії з визначення урожайності по Західно-Сибірському краю. У 1934—1935 роках — уповноважений Державної комісії з визначення урожайності по Азово-Чорноморському краю.

У лютому 1935 — 1937 року — начальник Управління олійних культур Народного комісаріату землеробства СРСР; інспектор Народного комісаріату землеробства СРСР.

З 1937 до 1938 року хворів на язву, лікувався в Москві.

У 1938 році — заступник постійного представника Удмуртської АРСР при Президії ВЦВК СРСР.

У 1938—1941 роках — консультант Постійного представництва Киргизької РСР при Раді народних комісарів СРСР.

У 1941—1943 роках — керуючий Кіровської обласної контори «Заготзерно».

У 1943—1945 роках — інспектор Головного зернового управління Народного комісаріату заготівель СРСР.

У 1945 році — начальник житлового відділу Народного комісаріату заготівель СРСР.

З 1945 до 1946 року — пенсіонер у Москві.

З квітня 1946 до червня 1948 року — позаштатний лектор Московського обласного та міського лекційного бюро. З червня 1948 до січня 1951 року — секретар партійного комітету Московського обласного лекційного бюро. З січня 1951 до 11 березня 1952 року працював директором Московського обласного лекційного бюро.

Помер 11 березня 1952 року в Москві. Похований на Міуському цвинтарі Москви.

Примітки

Джерела Попов Иван Васильевич Политические лидеры Вятского края. Век XX. Биографический справочник. ГАСПИ КО, Киров, 2006