Мозельська франконська (, ) це західно-центральнонімецька мова, яка входить до середньофранконської мовної зони. Люксембурзька мова є її невід'ємною складовою частиною. Мозельською франконською розмовляють у південній частині Рейнської області та вздовж течії річки Мозель, у Зігерланді Північного Рейну-Вестфалії, у західному Рейнланд-Пфальці та Саарі, Люксембурзі, на півдні німецькомовної спільноти Бельгії та в сусідньому французькому департаменті Мозель (в муніципалітеті Буле-Мозель). Трансільванський саксонський діалект, яким розмовляють в Румунії, регіоні Трансільванія, з'явився в результаті еміграції «трансильванських саксів» між 1100 і 1300 роками, які переїжджали на ті території з земель де розмовляли мозельським франконським діалектом. У деяких сільських районах південної Бразилії розмовляють іншим різновидом мозельської франконської мови, який привезли німецькі мігранти 19 століття з регіону Гунсрюк у сучасній Німеччині.
Діалекти Кородон між «діалектом» і «окремою мовою» є доситть розмитим.Ammon, Ulrich — Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt (de Gruyter Mouton; )
В Лінгвасферному реєстріLinguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430 міститься п'ять діалектів мозельської франконської мови (код 52-ACB-dc) із кодами від -dca до -dce:
Трірський (земля Рейнланд-Пфальц, Люксембург, північний захід Саару) Айфельський (Люксембург, Німеччина: земля Рейнланд-Пфальц, південна частина Північного Рейну-Вестфалії Бельгія: Бурґ-Ройланд, Санкт-Віт) Нижньомозельський (Рейнланд-Пфальц) Західновестервальдський (Рейнланд-Пфальц) Зігерландський (південна частина Північного Рейну-Вестфалії, північно-східний Рейнланд-Пфальц)
Окрім вище перелічених до мозельської франконської мови відносять варіанти лотаринзької франконської, люксембурзькоїhttp://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf «Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als „Lëtzebuerger Däitsch“ („Luxemburger Deutsch“) bezeichneten.» і трансільванського саксонського діалекту.
Деякі діалекти мозельської франконської мови стандардизувалися настільки, що їх можна вважати окремими мовами, особливо через обмежену розбірливість деяких діалектів для носіїв стандартної німецької мови:
люксембурзька (Lëtzebuergesch) Лотаринзька франконська Трансильванський саксонський діалект Гунсрюк
Більшість носіїв люксембурзької мови багатомовні, вони вільно розмовляють стандартною німецькою та французькою мовами на додаток до люксембурзької.
Примітки
Посилання
: dtv-Atlas Deutsche Sprache. , München (Munich) 2005; (німецька).
Ammon, Ulrich — Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt (de Gruyter Mouton; ) Linguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430 http://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf «Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als „Lëtzebuerger Däitsch“ („Luxemburger Deutsch“) bezeichneten.»