Йоганн Ґеорґ Зульцер (Johann Georg Sulzer; 16 жовтня 1720, Вінтертур — 27 лютого 1779, Берлін) — швейцарський професор математики, який згодом перейшов до галузі електрики. Він був вольфівським філософом і директором філософської секції Берлінської академії наук, а також перекладачем «Дослідження про принципи моралі» Девіда Юма на німецьку мову в 1755 році.
Зульцер найбільше відомий як тема анекдоту в історії розвитку батареї. У 1752 році Зульцер випадково помістив кінчик свого язика між шматками двох різних металів, краї яких стикалися. Він вважав, що метали викликають у своїх частинках вібраційний рух, який збуджує смакові нерви.
Ця подія стала відомою як «проба батареї язиком»: слина служить електролітом, що переносить струм між двома металевими електродами.
Загальна теорія образотворчого мистецтва Його Загальну теорію образотворчого мистецтва називають «мабуть, найвпливовішим естетичним компендіумом останніх років вісімнадцятого століття»Petra Maisak, in Pape & Burwick (Eds.), The Boydell Shakespeare Gallery, Peter Pomp 1996, , p. 59. У ній він «розширив підхід Баумґартена до ще більш психологічної теорії, згідно з якою основним об’єктом насолоди в естетичному досвіді є власний когнітивний стан». Кант з повагою не погоджувався з метафізичними очікуваннями Зульцера. Кант писав: «Я не можу розділити думку, яку так часто висловлюють чудові та вдумливі люди (наприклад, Зульцер), які, повністю усвідомлюючи слабкість наведених досі доказів, подають надію, що майбутнє дасть нам очевидні докази двох кардинальних положень чистого розуму, а саме, що є Бог і що є майбутнє життя, навпаки, я впевнений, що цього ніколи не буде...»Critique of Pure Reason, A 742.
Бібліографія
Unterredungen über die Schönheit der Natur (1750) Gedanken über den Ursprung der Wissenschaften und schönen Künste (1762) Allgemeine Theorie der schönen Künste (1771–74) Vermischte philosophische Schriften (1773/81)
Примітки