Метаонтологія — філософська дисципліна, яка вивчає онтологію. Мета метаонтології полягає в тому, щоб прояснити, що таке онтологія, її головне питання, методологія онтології і як інтерпретувати значення онтологічних заяв, що саме роблять так звані онтологи, коли вони займаються онтологією.
Історія Назва з'явилася в 1998 році з виходом статті Пітера ван Інвагена "Метаонтологія". Виділення метаонтології в окрему дисципліну, поява підручників та університетських навчальних курсів по ній з'явилися недавно, але філософи задавали метаонтологічні питання і раніше. Наприклад, родоначальник сучасної аналітичної онтології У. Куайн займався питаннями метаонтології, хоч і не використовував даний термін.
Основні парадигми
Класифікація Євгена Кононова Євген Кононов пропонує охарактеризувати метаонтологічні парадигми через центральне для них онтологічне питання і те, чи є пошук відповідей на нього важким завданням:
Неокуайнівська парадигма (ортодоксія) Теорії Пітера ван Інвагена та Теодора Сайдера.
1. Головне онтологічне питання: що є?
2. Пошук відповіді на нього є важким завданням (інфляційна позиція).
Неокарнапівська парадигма Теорії Елі Хірша та Емі Томассон.
1. Головне онтологічне питання: що є?
2. Пошук відповіді на нього є легким завданням (дефляційна позиція).
Плюралістська парадигма Теорії Кріса Макденієла та Теренса Парсонса.
1. Головне онтологічне питання: що і як є та/або існує?
2. Пошук відповіді на нього є важким завданням (інфляційна позиція).
Неоарістотелівська парадигма Теорії Джонатана Шаффера та Кіта Файна.
1. Головне онтологічне питання: що у чому базується?
2. Пошук відповіді на нього є важким завданням (інфляційна позиція).
Класифікація Джонатана Шаффера Парадигми можна класифікувати методом Джонатана Шаффера. Він поділяв метаонтологічні теорії залежно від їхнього погляду на онтологічну (метафізичну) структуру реальності. Таких варіантів структури він виділяв три:
1. Плоска структура: мета метафізичного дослідження - складання неструктурованого списку існуючого.
До цього варінту належить неокуайнівська парадигма і неокарнапівська парадигма.
2. Розподілена структура: мета метафізичного дослідження – 1. встановлення числа категорій; 2. складання списків сутностей із кожної категорії.
До цього варінту належить плюралістська парадигма.
3. Упорядкована структура: мета метафізичного дослідження – встановлення впорядкованої ієрархії, яка генерується з 1. списку субстанцій та 2. списку відносин базування.
До цього варінту належить неоарістотелівська парадигма.
Див. також Неокуайнова метаонтологія Неокарнапівська метаонтологія Плюралістська парадигма Неоарістотелівська парадигма Метафікціоналізм Фігуралізм
Примітки