Граматика англійської мови — це сукупність структурних правил англійської мови, зокрема будови слів, словосполучень, речень і цілих текстів.
У цій статті йдеться про узагальнену сучасну стандартизовану англійську мову — форму усного й писемного мовлення, яка використовується в публічному дискурсі, зокрема в радіомовленні, освіті, розвагах, в уряді та новинах, у різних регістрах, як формальному, так і неформальному. Відхилення від описаної тут граматики трапляються в деяких історичних, соціальних, культурних і регіональних різновидах англійської мови, хоча вони менші, ніж відмінності у вимові й лексиці.
У сучасній англійській мові система слововідмінювання й відмінків індоєвропейських мов практично щезла, а натомість виникла система аналітичних конструкцій. Найкраще відмінкова словозміна збереглася в особових займенниках — залишку розгалуженої системи відмінків давньоанглійської мови. Для інших займенників та всіх іменників, прикметників й артиклів граматична функція зумовлюється лише порядком слів, прийменниками та «саксонським родовим або » — присвійним відмінком, який позначається на письмі закінченням -'shttps://grammarway.com/ua/possessive-case.
Питання про те, скільки частин мови є в англійській мові, є дискусійнимhttps://www.researchgate.net/publication/359843201_Parts_of_Speech_in_English_Grammar. Іноді виокремлюють вісім, дев'ять, десять, дванадцять частин мови. У цій статті розглянуто дев'ять частин мови:
іменники (означальні слова) займенники дієслова прикметники (ад'єктиви) прислівники
сполучники вигуки
Найбільший клас слів утворюють іменники, другий за величиною — дієслова. На відміну від іменників у багатьох інших індоєвропейських мовах, англійські іменники не мають граматичного роду.
Класи слів та речень Іменники, дієслова, прикметники й прислівники називаються відкритими класами. Це означає, що вони легко збагачуються новими словами — наприклад, порівняно недавно з'явився іменник celebutante (знаменитість, яка часто буває в модних колах) та інші подібні відносно нові слова. Решта частин мови вважаються закритими класами — тобто такими, до яких нові елементи додаються вкрай рідко (наприклад, у мові дуже рідко з'являються нові займенники). Детермінативи, які історично класифікували разом із прикметниками, не завжди вважалися окремою частиною мови. Ще одним класом слів є вигуки, але про них тут не йдеться, оскільки в мові вони не є частиною структури речення або його частини.
Лінгвісти зазвичай виокремлюють дев'ять класів англійських слів: іменники, дієслова, прикметники, прислівники, займенники, прийменники, сполучники, детермінативи та вигуки. Англійські слова, як правило, не мають ознак класу слів: зазвичай за формою слова неможливо визначити, до якого класу воно належить, за винятком, до певної міри, слів із флективними закінченнями або дериваційними суфіксами. З іншого боку, більшість слів належать до більш ніж одного класу. Наприклад, слово run може бути як дієсловом (бігти), так і іменником (біг); вони вважаються двома різними лексемами. Лексеми можуть відмінюватися, виражаючи різні граматичних категорій. Лексема run має форми runs, ran, runny, runner і running. Слова одного класу іноді утворюються від слів іншого класу. Цей процес здатен призводити до появи нових слів: наприклад, від іменника aerobics утворився aerobicized.
Поєднуючись, слова утворюють фрази. Фраза зазвичай виконує ту ж функцію, що й слово з певного класу слів. Наприклад, my very good friend Peter (мій дуже хороший друг Пітер) — це фраза, яку можна вживати в реченні як іменник, тому такі фрази називаються іменниковими словосполученнями, або . Подібним чином, та звороти функціонують так, ніби вони є прикметниками або прислівниками, але з іншими типами зворотів термінологія має інше значення. Наприклад, складається з дієслова разом із будь-якими доповненнями та іншими залежними словами; складається з прийменника та його (і тому зазвичай є типом прислівникового звороту); а — це різновид іменникового звороту, який містить означення.
Іменники Існує чимало суфіксів, які утворюють іменники від інших іменників або від слів інших типів, як-от -age (shrinkage), -hood (sisterhood) тощо; з іншого боку, багато іменників є базовими формами, які не мають суфіксів (cat, grass, France). Крім того, іменники утворюються шляхом конверсії дієслів і прикметників — наприклад, talk (розмовляти та розмова) та reading (читати, читання).
Іменники іноді поділяють семантично, тобто за їхнім значенням, на власні (Cyrus, China) та загальні (frog, milk) або як конкретні (book, laptop) та абстрактні (embarrassment, prejudice). Граматично іменники часто поділяють на , тобто які можна порахувати (clock, city), та незлічувані, або масові (milk, decor). Деякі іменники можуть функціонувати і як злічувані, і як незлічувані, як-от wine у реченні «This is a good wine».
Злічувані іменники зазвичай мають форми однини й множиниCarter, Ronald; McCarthy, Michael (2006), Cambridge Grammar of English: A Comprehensive Guide, Cambridge University Press, p. 984, ISBN 0-521-67439-5. У більшості випадків множина утворюється від однини додаванням суфікса -[e]s (dog → dogs, bush → bushes), хоча існують і форми, які утворюються не за правилами (woman → women, foot → feet), зокрема випадки, коли словоформи однини й множини ідентичні (sheep, series). Докладніше про це див. у статті . Деякі іменники в однині можуть сполучатися з дієсловами у множині, як у реченні The government were... — тут під урядом розуміють сукупність людей, які входять до складу уряду. Це форма ; вона більш поширена в британській, ніж в американській англійській мові.
Англійські іменники не мають відмінкових закінчень, притаманних багатьом іншим мовам, але мають присвійні форми, утворювані шляхом додавання закінчення -'s (John's, children's) або просто апострофа (без змін у вимові), якщо множина утворюється від іменника, який закінчується на -[e]s (the dogs' owners), а іноді й інших слів, які закінчуються на -s (Jesus' love). Це закінчення може застосовуватися також до іменникових груп (наприклад, the man you saw yesterday's sister — «сестра чоловіка, з яким ви бачилися вчора»). Присвійна форма може вживатися як означення (Manyanda's cat) або як іменниковий зворот (Manyanda's is the one next to Jane's).
Статус як афікса або клітики є предметом дискусійHudson, Richard (2013). «A cognitive analysis of Manyanda's hat». In Börjars, Kersti; Denison, David; Scott, Alan (eds.). Morphosyntactic Categories and the Expression of Possession. Manyanda Simon Publishing Company. С. 123—148. ISBN 9789027273000.Börjars, Kersti; Denison, David; Krajewski, Grzegorz; Scott, Alan (2013). «Expression of Possession in English». In Börjars, Kersti; Denison, David; Scott, Alan (eds.). Morphosyntactic Categories and the Expression of Possession. Manyanda Simon Publishing Company. С. 149—176. ISBN 9789027273000.. Він відрізняється від словозміни іменників у таких мовах, як німецька, тим, що закінчення родового відмінка може приєднуватися до останнього слова цілої фрази. Щоб врахувати цю особливість, посесив можна аналізувати, наприклад, як клітичну конструкцію («енклітична постпозиція»Quirk, Randolph; Greenbaum, Sidney; Leech, Geoffrey; Svartvik, Jan (1985). A Comprehensive Grammar of the English Language. Harlow: Longman. p. 328. ISBN 978-0-582-51734-9. [the -s ending is] more appropriately described as an enclitic postposition') або як флексію<ref>Quirk, Randolph; Greenbaum, Sidney; Leech, Geoffrey; Svartik, Jan (1985). A Comprehensive Grammar of the English Language. Longman. p. 319. <q>In writing, the inflection of regular nouns is realized in the singular by apostrophe + s (boy's), and in the regular plural by the apostrophe following the plural s (boys)</q></ref> останнього слова фрази («крайова флексія»Greenbaum, Sidney (1996). The Oxford English Grammar. Oxford University Press. pp. 109—110. ISBN 0-19-861250-8. In speech the genitive is signalled in singular nouns by an inflection that has the same pronunciation variants as for plural nouns in the common case).
Іменникові звороти — це словосполучення, які граматично функціонують у реченнях як іменники, — наприклад, як підмет або додаток дієслова. більшості іменникових зворотів є іменник.
Англійський іменниковий зворот зазвичай має таку форму (не всі елементи обов'язково повинні бути присутніми): + початкові означення + іменник + кінцеві означення/доповненняУ цій структурі:
Детермінативом може бути артикль (the, a[n]) або інше еквівалентне слово (див. далі). У багатьох випадках іменниковий зворот повинен містити певний детермінатив. До початкових означень належать прикметники та деякі (наприклад, red, really lovely), а також (наприклад, college у словосполученні the college student). Прикметникові означення зазвичай стоять перед іменниковими визначеннями. або може виступати прийменниковий зворот (…of London), (наприклад, …which we saw yesterday), певні прикметникові або дієприкметникові звороти (…sitting on the beach), або підрядне речення чи інфінітивний зворот, який відповідає іменнику (наприклад, …that the world is round після іменника, як-от fact or statement, або …to travel widely після іменника, як-от desire). Прикладом іменникового звороту, який містить усі вищезгадані елементи, — that rather attractive young college student to whom you were talking (букв.: «той досить привабливий молодий студент коледжу, з яким ви розмовляли»). Тут:
that — детермінатив rather attractive і young — прикметникові початкові означення college — іменникове визначення student — іменник, який виконує роль головної частини речення to whom you were talking — кінцеве означення (у цьому випадку — визначальний підрядний зворот).
Зверніть увагу на порядок розташування початкових означень: означення that має стояти на першому місці, а іменниковий додаток college — після прикметникових означень.
На різних рівнях в іменникових зворотах можуть використовуватися and (і), or (або) та but (але), наприклад (див. також нижче):
John, Paul, and Mary; the matching green coat and hat a dangerous but exciting ride a person sitting or standing up. Іменникові звороти також можуть бути розміщені в прикладку — коли два послідовні звороти стосуються того ж слова — наприклад, that president, Abraham Lincoln, … (тут і that president, і Abraham Lincoln опинилися у прикладці). У деяких контекстах те саме можна виразити прийменниковим зворотом, наприклад the twin curses of famine and pestilence (букв: подвійне прокляття голоду й пошесті) — мається на увазі the twin curses (подвійне прокляття), яким є famine and pestilence (голод і пошесть).
До особливих форм іменникових зворотів належать:
звороти, утворені за допомогою детермінатива the з прикметником у множині, як-от the homeless (бездомні загалом), the English (англійці загалом); звороти із займенником, а не іменником у ролі головної частини речення (див. нижче); звороти, які складаються лише з ; інфінітив або герундій у певних позиціях; деякі словосполучення, як-от із займенником that та на кшталт what he said, у певних позиціях.
Роди іменників Система граматичних родів, у рамках якої кожний іменник має чоловічий, жіночий або середній рід, існувала в давньоанглійській мові, але вже в середньоанглійський період вийшла з ужитку. Сучасна англійська мова зберігає зв'язок із біологічною статтю — зокрема, позначає займенниками he і she осіб і тварин тієї чи іншої статі, а також деякі інші займенники (насамперед it) для позначення об'єктів без статі. Утім, займенниками жіночого роду іноді позначають кораблі (рідше літаки та аналогічну техніку)https://grammarway.com/ua/nounshttps://www.quora.com/Why-does-in-the-English-language-people-refer-to-ship-and-spaceship-in-the-feminine-form-her і національні держави.