Іван Федорович Мана́йло (16 січня 1942, Ужгород — 8 лютого 2010, Ужгород) — український художник і педагог. Син Федора Манайла, батько Вікторії Манайло-Приходько.

Життєпис Народився 16 січня 1942 року в місті Ужгороді (нині Закарпатська область, Україна). 1966 року закінчив художньо-педагогічний факультет Київського художнього інституту, був учнем Леоніда Чичкана.

Упродовж 1968—1973 років працював у Художньому фонді Закарпатського відділення спілки художників. З 1966 року працював викладачем, а з 1973 по 1985 рік обіймав посаду директора Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва. Серед учнів: Маргарита Берец, Наталія Борецька-Грабар, Оксана Верхова-Єднак, Одарка Долгош-Сопко, Антон Ковач, Володимир Марчук, Олександр Малеш, Агнеса Медвецька, Іштван Молнар, Олександр Мондич, Володимир Павлишин, Леся При­ймич, Михайло Приймич, Василь Свалявчик, Володимир Черепаня.

1979 року виступив ініціатором та протягом 1979—1981 років організував створення Меморіального будинку-музею Федора Манайла в Ужгороді. Протягом 1989—1993 років — менеджер Міжнародної асоціації «Інтерарт». Один із засновників і перший голова Творчого об'єднання професійних художників Закарпаття у 1990—1993 роках. 1998 року переїхав до Угорщини, де вів активну творчу і виставкову діяльність, брав участь у роботі культурного Товариства русинів Угорщини. Помер в Ужгороді 8 лютого 2010 року.

Творчість Працював у галузях станкового (створював поліфонічні живописні портрети, багатофігурні композиції, пейзажі, натюрморти) та монументального живопису, графікиМанайло Іван / zakarpat.brovdi.art.. Серед робіт: станковий живопис

«Натюрморт» (1961); «Ірма» (1962); «Автопортрет» (1964); «У роботі» (1966); «Покоління» (1967); «Лісоруби» (1969; 2005); «Ранок» (1969); «Біля церкви» (1969); «Самотність» (1969); «Морське око» (1971); «Табун» (1972); «Циганка» (1972); серія «Пори року» (1972); «Андрійко» (1973); «Вітуся» (1973); «Літній натюрморт» (1976); «Весна» (1980); «Лежача» (1988); «Купальниці» (1990); «Федір Манайло» (2004); «Моє серце» (2005); серія «Композитори та їх музика» (2006); «Нащадок» (2009); </div> монументальні роботи мозаїки для ресторану «Верховина» у місті Хусті (1971); розпис спорткомплексу в місті Тюмені (1989). Від 1961 року почав виставляти свої роботи на регіональних, всеукраїнських, закордонних виставках. Провів персональні виставки в Ужгороді 1962 року, в Тбілісі 1967 року, Ваці у 2002—2003, 2005, 2007 роках ), Будапешті у 2006—2007, 2009 роках.

Роботи митця зберігаються у музеях та приватних колекціях України, Угорщини, Чехії, Словаччини, Грузії, Росії, Хорватії, Австрії, Німеччини.

Виноски

Примітки

Література