Плато Едвардс — розчленоване вапнякове плато, розташоване на перетині Центрального, Південного та Західного Техасу в США. Цей географічний регіон отримав назву на честь техаського колоніста . Всесвітній фонд дикої природи виділяє плато Едвардс у окремий неарктичний екорегіон помірних луків, саван і чагарників — Савани Едвардського плато (ідентифікатор WWF: NA0806). Агенція з охорони довкілля США також визначає плато Едвардс як окремий екорегіон.
Географія На півдні та сході плато Едвардс обмежене , на півночі — , за яким простягається плоскогір'я , а на заході — річкою Пекос та пустелею Чіуауа. Міста Сан-Анджело, Остін, Сан-Антоніо та Дель-Ріо приблизно окреслюють територію цього регіону.
Основу плато Едвардс складають крейдові вапняки та доломіти. Внаслідок тривалої ерозії серед вапнякових скель утворилися численні печери, лійки та інші карстові форми рельєфу. Південно-східна частина плато, яку легко відділити від навколишніх регіонів завдяки чітким лініям розлому, є особливо розчленованою. Ця частина регіону відома як . Висота Едвардського плато коливається від 152 м над рівнем моря в долинах річок на сході до 853 м над рівнем моря на західних пагорбах. Середня висота плато становить приблизно 500 м над рівнем моря.
Регіон перетинають кілька річок, які переважно течуть на південь та схід через Техаський гористий край в напрямку Мексиканської затоки. Тут також трапляються джерела, однак загалом регіон є бідний на поверхневі водні ресурси, за винятком штучних водойм. Через карстовий рельєф та підземний дренаж водні потоки на плато Едвардс є відносно чистими та прохолодними за температурою порівняно з навколишніми територіями. На східній окраїні плато розташований , який є джерелом питної води для двох мільйонів людей.
На плато Едвардс переважають вапнякові глинисті ґрунти та суглинки. Глибоких ґрунтів, придатних для землеробства, регіону бракує, однак родючі дозволяють вирощувати бавовник, сорго та овес. Більша частина регіону використовується для випасу великої рогатої худоби, овець та кіз (ангорських та м'ясних порід).
Округи Едвардського плато За даними , усі або деякі з цих 41 округу входять до географічного регіону Едвардського платоTexas Parks and Wildlife http://www.tpwd.state.tx.us/huntwild/wild/birding/pif/assist/pif_regions/region_7.phtml: Боскі Бандера Белл Бланко Бернет Коук Комал Команчі Кончо Кор'єлл Крокетт Едвардс Ерат Гіллеспі Гамільтон Гейс Гуд Іріон Кендалл Керр Кімбл Лемпасас Ллано Мейсон Маккалох Макленнан Менард Міллс Пало-Пінто Рейган Реал Сан-Саба Шлайхер Сомервелл Стерлінг Саттон Том-Грін Тревіс Аптон Вал-Верде Вільямсон
Техаська рада розвитку водних ресурсів, урядове агентство штату, визначає ще 16 округів, які повністю або частково знаходяться в районі плато Едвардс: Ендрюс Ектор Гласскок Говард Джефф-Девіс Лавінг Мартін Мітчелл Нолан Пекос Ривс Раннелс Тейлор Ювалде Ворд Вінклер
Клімат На більшій частині екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним літом та м'якою зимою, а на заході — напівпустельний клімат (BSk або BSh за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура в регіоні становить 18-25 °C. Взимку температура рідко опускається нижче 0 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 330 мм на північному заході до 860 мм на південному сході.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений ялівцево-дубовими саванами або мозаїкою ялівцево-дубових рідколісь та луків. Історично ці савани підтримувалися регулярними посухами та пожежами.
Домінуючими деревами в регіоні є техаські вічнозелені дуби (Quercus fusiformis), яловці Еша (Juniperus ashei) та техаські червоні дуби (Quercus buckleyi), а також зірчасті дуби (Quercus stellata) у деяких районах. Серед поширених в екорегіоні чагарників слід відзначити техаську хурму (Diospyros texana), барбарис-агаріту (Berberis trifoliolata) та (Dermatophyllum secundiflorum), а серед трав — (Schizachyrium scoparium), (Bouteloua curtipendula), (Andropogon gerardi) та (Sorghastrum nutans).
На більш сухих луках на заході екорегіону зростає (Bouteloua dactyloides), (Bouteloua gracilis), (Hilaria mutica), різні види (Aristida spp.) та (Hilaria spp.). Також на заході регіону разом із яловцями Еша (Juniperus ashei) зустрічаються червоноягідні яловці (Juniperus pinchotii), які замінюють їх на краю плато. У рідколіссях, що ростуть у більш вологих каньйонах, зростають товстолисті в'язи (Ulmus crassifolia), техаські червоні дуби (Quercus buckleyi), техаські пізні черемхи (Prunus serotina subsp. eximia), (Juglans major), техаські ясени (Fraxinus albicans) та (Celtis reticulata). У заплавах річок та поблизу джерел зростають гікорі-пекани (Carya illinoinensis) та болотяні кипариси (Taxodium distichum).
Плато Едвардс є важливим центром рослинного ендемізму. Тут зустрічається близько 60 ендемічних та більше десятка майже ендемічних видів рослин. Серед ендеміків екорегіону слід відзначити (Croton alabamensis var. texensis), велику червону шавлію (Salvia pentstemonoides), (Nabalus carrii), (Cardamine macrocarpa), (Streptanthus bracteatus), (Philadelphus texensis var. ernestii), (Styrax platanifolius ssp. texanus), (Hexalectris warnockii), (Penstemon triflorus) та (Sclerocactus brevihamatus). Розлом Балконес, який проходить уздовж південного та східного краю плато, є межею поширення низки видів рослин.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається 64 види ссавців та понад 190 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), койота (Canis latrans), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), руду рись (Lynx rufus), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), західного плямистого скунса (Spilogale gracilis), американського свинорилого скунса (Conepatus leuconotus), звичайного ракуна (Procyon lotor), північноамериканську котофредку (Bassariscus astutus), американського борсука (Taxidea taxus), великовухого зайця (Lepus californicus), пустельного кролика (Sylvilagus audubonii), флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), дев'ятипоясного броненосця (Dasypus novemcinctus), віргінського опосума (Didelphis virginiana) та пустельну сіру бурозубку (Notiosorex crawfordi).
Серед гризунів, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити лисячу вивірку (Sciurus niger), канадського голкошерста (Erethizon dorsatum), чорнохвосту лучну собачку (Cynomys ludovicianus), ріо-грандського ховраха (Ictidomys parvidens), скельного ховраха (Otospermophilus variegatus), щетинистого бавовняного хом'яка (Sigmodon hispidus), білозубого лісового хом'яка (Neotoma leucodon), щетинясту хом'якомишку (Chaetodipus hispidus), білочереву коникоїдку (Onychomys leucogaster), рудувату врожайницю (Reithrodontomys fulvescens), прерієву врожайницю (Reithrodontomys montanus), торбомишу Мерріама (Perognathus merriami), північну байомишку (Baiomys taylori), білоногу мишу (Peromyscus leucopus), пекторалову мишу (Peromyscus pectoralis), майже ендемічну техаську мишу (Peromyscus attwateri) та ендемічного техаського гофера (Geomys texensis).
На плато Едвардс мешкають одні з найбільших у світу колоній кажанів. Майже 20 мільйонів мексиканських молосиків (Tadarida brasiliensis) живуть в печері неподалік Сан-Антоніо, а міст в Остіні є літнім домом для понад півмільйона цих кажанів (зимують вони в Мексиці) і є найбільшою міською колонією кажанів у світі. (Bison bison bison), вилороги (Antilocapra americana), барибали (Ursus americanus), техаські вовки (Canis lupus monstrabilis), (Puma concolor couguar), ягуари (Panthera onca) та чорноногі тхори (Mustela nigripes) були винищені в екорегіоні.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити віргінську перепелицю (Colinus virginianus), великого індика (Meleagris gallopavo), північну зенаїду (Zenaida macroura), мексиканську горличку-інку (Columbina inca), каліфорнійську таязуру-подорожника (Geococcyx californianus), чорноголового яструба (Accipiter cooperii), (Buteo lineatus), американського боривітра (Falco sparverius), червоноголову катарту (Cathartes aura), урубу (Coragyps atratus), віргінського пугача (Bubo virginianus), (Dryobates scalaris), фіолетовогорлого колібрі (Archilochus alexandri), мексиканського тирана (Tyrannus forficatus), мандрівного дрозда (Turdus migratorius), багатоголосого пересмішника (Mimus polyglottos), чорночубу синицю (Baeolophus atricristatus), потюка (Chondestes grammacus), польову вівсянку (Pooecetes gramineus), білоброву карнатку (Spizella passerina), саванову вівсянку (Passerculus sandwichensis), східного шпаркоса (Sturnella magna), великохвостого гракла (Quiscalus mexicanus), червоного кардинала (Cardinalis cardinalis), райдужну скригнатку (Passerina ciris) та майже ендемічного чорноголового віреона (Vireo atricapilla). Ендеміками екорегіону є золотощокі пісняри-лісовики (Setophaga chrysoparia), які гніздяться лише у зрілих дубово-ялівцевих саванах Едвардського плато, а зимують у Мексиці та Центральній Америці.
Серед поширених в екорегіоні амфібій слід відзначити (Incilius nebulifer), (Lithobates berlandieri), (Acris blanchardi) та (Gastrophryne olivacea), а серед плазунів — червоновуху черепаху (Trachemys scripta elegans), техаську прикрашену черепаху (Pseudemys texana), техаську колючу ігуану (Sceloporus olivaceus), колючу тріщинну ігуану (Sceloporus poinsettii), техаського плямистого батогохвоста (Aspidoscelis gularis), велику безвуху ящірку (Cophosaurus texanus), плямистохвосту безвуху ящірку (Holbrookia lacerata), (Nerodia erythrogaster), ендемічного (Nerodia paucimaculata), щурячого полоза (Pantherophis obsoletus), плямисту королівську змію (Lampropeltis holbrooki) та техаського гримучника (Crotalus atrox).
Карстові особливості цього екорегіону пояснюють його надзвичайне біорізноманіття. Окрім мільйонів кажанів, у вапнякових печерах і джерелах Едвардського плато живуть також численні ендемічні безхребетні, а також п'ять видів ендемічних саламандр — техаська сліпа саламандра (Eurycea rathbuni), (Eurycea tridentifera), (Eurycea robusta), (Eurycea nana) та (Eurycea neotenes). Також ендеміками екорегіону є два види печерних риб — широкоротий сліпий сом (Satan eurystomus) і беззубий сліпий сом (Trogloglanis pattersoni) — та тринадцять видів риб, пов'язаних з джерелами. Загалом в екорегіоні виявлено близько 100 ендемічних видів та підвидів водних тварин. Велика кількість ендемічних печерних видів безхребетних сприяють кваліфікації екорегіону як гарячої точки біорізноманіття для видів, що мешкають у печерах.
Екорегіони IV рівня У схемі екорегіонів Агенції з охорони довкілля США екорегіон саван Едвардського плато відомий як екорегіон III рівня «Плато Едвардс». У межах цього екорегіону виділяють чотири екорегіони рівня IV: рідколісся Едвардського плато, підняття Ллано, каньйони Балконесу та напівпустелі Едвардського плато.
Рідколісся Едвардського плато (30a)
Екорегіон рідколісь Едвардського плато охоплює центральну частину плато Едвардс, основу якої складають пласкі шари вапняку, що утворилися в крейдовому періоді, близько 100 мільйонів років тому, коли на місці Центрального Техасу було мілководне море. Ландшафт центральної частини Едвардського плато характеризується пагорбами, які перемежовуються широкими пласкими долинами, на відміну від більш розчленованого регіону Балконес (30c) на півдні та сході, де край піднятого вапнякового щита піддався сильній ерозії. Округлий профіль пагорбів в регіоні 30а є результатом хімічного вивітрювання вапнякового субстрату внаслідок опадів та ерозії, яку здійснювали водні потоки. Клімат центральної частини плато Едвардс схильний до періодичних посух та сухих західних вітрів, однак з Мексиканської затоки до регіону регулярно надходять вологі повітряні маси. Таким чином, центральна частина плато Едвардс отримує достатньо опадів, щоб підтримувати дубову савану, тоді як західна частина плато (30d) занадто суха, щоб там могли рости дерева.