Форд Галлам (англ. Ford Hallam) (8 червня 1963, Мюнстер, Федеративна Республіка Німеччина — 10 серпня 2024, Дартмут, Велика Британія) — британський художник-золотар, майстер традиційної японської металообробки, експерт-реставратор, популяризатор мистецтва оздоблення старовинної японської холодної зброї. Консультант Британського музею, Музею мистецтв Вікторії й Альберта, Ешмолівського музею мистецтва та археології, Бостонського музею витончених мистецтв з питань збереження та інтерпретації японських металевих виробів. Консультант програми аналітичних досліджень оправи японської холодної зброї з метою вивчення конкретних проблем традиційної металургії (Музей Фіцвільяма Кембриджського університету).
Роботи Форда Галлама зберігаються у приватних колекціях Бельгії, Великої Британії, Канади, Німеччини, США, Франції та Японії, також у музеях Великої Британії (Музей мистецтв Вікторії й Альберта у Лондоні та Бірмінгемському музеї) і Японії (Kiyomizu Sannenzaka Museum в Кіото та Kyoto Seishu Netsuke Art Museum).
Родина Батько — Брайан Галлам (Brian Hallam), на момент народження Форда військовий британської армії, згодом службу залишив.
Матір — Еріка Галлам (Erica Hallam), танцівниця балету з класичною освітою. Навчалася у Ротердамській академії танцю (Нідерланди) у Коррі Гартонг (Corrie Hartong, 1906—1991). Також вивчала сучасний танець у Джульярдській школі музики (Нью-Йорк, США). Після народження дітей танцювальну кар'єру залишила, проте давала уроки танців.
Молодші брати:
Клайв Галлам (Clive Hallam, 1965), професійний різьбяр нецке, реставратор. Гай Галлам (Guy Hallam).
Діти:
Кайл Девід Токі Галлам (Kyle David Toki Hallam, 1992), під керівництвом Форда навчався традиційній японській металообробці, займається образотворчим мистецтвом (скульптура, живопис). Джоел Галлам (Joel Hallam, 2002), золотар.
Життєпис Дитячі роки За спогадами Форда Галлама, оприлюдненими 2006 року під час виступу у Центрі культурного обміну «Hishio» міста Katsuyama (префектура Окаяма, Японія), народився він 8 червня 1963 року у британському військовому госпіталі міста Мюнстер (Зх. Німеччина), проте кілька перших років його життя пройшли у постійних переїздах Європою у зв'язку із військовою службою батька. У 1967 році родина Галламів, маючи вже 2 дітей, емігрувала до Південної Африки. До 6 років жив із батьками у місті Масеру, столиці африканського королівства Лесото. Покинувши військову службу, батько працював на уряд Лесото, встановлюючи радіостанції в горах по всій країні. У 1970 році у розпал збройних сутичок між прихильниками проурядової Національної партії та прихильниками опозиційної їй Партії конгресу басото родина була змушена тікати з країни. Подальші дитячі роки пройшли у місті Vredenburg (на той час Капська провінція Південно-Африканської Республіки) серед африканерів — нащадків голландських, німецьких, французьких та бельгійських колоністів. Навчаючись у школі, оволодів африкаанс (зі слів Форда він був одним із трьох англомовних хлопців у школі) та грав у складі шкільної команди з регбі. У шкільні роки познайомився із Брентом Сандоу (Brent Sandow, згодом відомий майстер з виготовлення ножів), чий батько подарував Форду його перший ніж ручної роботи та дозволяв працювати у своїй майстерні. У 1979 році на останньому році навчання у школі почав відвідувати вечірні заняття з виготовлення ювелірних виробів під керівництвом Джона Едвардса (John Edwards). Створення виробів з металу настільки вразило Форда, що всупереч волі батька стати юристом він повністю занурився у своє захоплення.
Навчання та робота 1980 — після закінчення середньої школи працював неповний робочий день барменом і завершив базовий курс у школі мистецтв Ruth Prowse (Кейптаун, Південно-Африканська Республіка).
1980—1985 — навчання у німецького майстра-золотаря Уве Кеттера (Uwe Koetter, 1937—2021). Склав професійний іспит і отримав кваліфікацію з відзнакою — «золотар, закріпник діамантів у дорогоцінних металах» (Кейптаун, Південно-Африканська Республіка).https://www.fordhallam.com/about
1988 — разом із молодшим братом Гайем приїхав до Лондона з метою навчання та продовження дослідження традиційної японської техніки металообробки. Завдяки люб’язності власника магазину «Nihon Token» (Японський меч) Майклу Діну (Michael Dean, ? — 2013) отримує можливість вивчати на історичних зразках деталі майстерності японської металообробки та дизайну. Згодом дружина Майкла Hiroko Tsuji познайомить Форда та його майбутнього учителя Izumi Koushiro (16 квітня 1946 — 8 січня 2025).
1991 — переїзд до садиби «Tregender» у селі Crowlas (що між містами Пензанс та Сент-Айвс) графства Корнуолл (Південно-Західна Англія). Створив майстерню та почав досліджувати техніку виготовлення цуба. Розробив оригінальний підхід до ручного різьблення сталі за допомогою різців ручної роботи. Розпочав власні дослідження патинування чорних металів. За пропозицією спеціалізованого торговця цуба та іншою фурнітурою для мечей Грема Геммелла (Graham Gemmell) подав заявку на стипендію ім. Вінстона Черчілля для подорожей з метою навчання.
1993, осінь — перший візит до Японії. Завдяки стипендії ім. Вінстона Черчілля отримав можливість 10-тижневого навчання традиційній японській техніці обробки металу безпосередньо в Японії. Навчався у Izumi Koushiro Sensey, для чого попередньо впродовж 3-х місяців вивчав японську граматику та термінологію пов'язану із металообробкою та мистецтвом. Вивчав nunome-zogan (подібна до дамаскування техніка нанесення орнаменту, дослівно з японської «плетіння тканини») у «ningen kokuhō» (живого національного скарбу Японії) сенсея Kashima Ikkoku III (1898—1996) і його онука Kashima Kazuo ( 1958).
1994, весна — другий візит до Японії. За підтримки Kashima Ikkoku III отримав 2-місячний грант «Bunka-Cho» (Японського агентства з питань культури), спонсором якого є Японська асоціація художніх ремесел. Вивчав техніку tankin (отримання порожнистої форми металу шляхом його виколочування) у майстра Kenji Io ( 1945). У сенсея Tamagawa Norio ( 1942, у 2010 році отримав титул «ningen kokuhō») вивчав процес мокуме-гане.
1994, осінь — третій візит до Японії. Другий грант на 10-тижневе навчання від «Bunka-Cho».
1995 — переїзд до містечка Chippenham (графство Вілтшир, Велика Британія). Майже 10-річний період робіт з реставрації металоконструкцій періоду Мейдзі для спеціалізованих дилерів у Лондоні.
2006 — переїзд до Південно-Африканської Республіки (Кейптаун).
2014 — переїзд до Великої Британії (Торкі, графство Девон).
2016 — облаштування власної навчальної студії «Following the Iron Brush» у Торкі (графство Девон, Велика Британія).
2018 — переїзд до міста Brixham (графство Девон, Велика Британія).
2020 — переїзд до міста Дартмут (графство Девон, Велика Британія).
2021, червень — 2024, серпень — директор ТОВ "The Remarkable Goldsmiths LTD", що спеціалізувалося на виготовлені ювелірних виробів та супутніх товарів (Дартмут, графство Девон).
2024, 10 серпня — помер через ускладнення, викликані тривалим аутоімунним захворюванням (Дартмут, графство Девон).
2024, 9 вересня — похований на природному похованні «Sharpham Meadow» у маєтку «Sharpham» поблизу села Ashprington, що у 3-х милях від містечка Totnes (графство Девон, Велика Британія).
Нагороди та досягнення 1992 — 3-є місце із відзнакою «nyusen» (入選 — робота, що оцінюється суддями як справжня цуба в кращих традиціях японського дизайну та майстерності) на щорічному конкурсі «Shinsaku Meito Ten» Товариства збереження японських художніх мечів (Nihon Bijitsu Token Hozon Kyokai — NBTHK).
1992 — 3-й приз за ніж на конкурсі дизайну столового приладдя Sakai (Сакай, Японія).
1993 — 15-е місце із відзнакою «nyusen» на щорічному конкурсі «Shinsaku Meito Ten» NBTHK.
1996—2005 — участь у конкурсах «Shinsaku Meito Ten» NBTHK. Всі подані роботи (цуба) отримали «nyusen».
2010 — нагорода «Gijutsu shorei sho» (技術奨励作, заохочувальна нагорода за навички) на 1-му конкурсі Товариства сприяння японській культурі меча (Nihonto Bunka Shinko Kyokai — NBSK) за цуба виготовлену із шинчу (сплаву на основі міді, подібного до латуні) на якій зображено бабку. Робота виставлена в Okura Shuko-kan Museum (Токіо, Японія).
2011 — відзнака «nyusen» (入選) на 2-му конкурсі NBSK.
2012 — нагорода «Kinsho» (金賞第二席, друга золота нагорода) за цуба «Under pines, beneath the moon», представлену на 3-й конкурс NBSK. Форд Галлам — перший іноземець, що отримав таку нагороду. Робота виставлена в Okura Shuko-kan Museum (Токіо, Японія).
2013 — нагорода «Kinsho» (金賞第1席, перша золота нагорода) на 4-му конкурсі NBSK за цуба «Dragonfly Glade», що містить зображення очерету на березі річки та інкрустовану і вирізьблену бабку. Робота виставлена в Okura Shuko-kan Museum (Токіо, Японія).
2014 — присуджено «Tokubetsu-sho» (特別賞, спеціальна нагорода, що вище золотих нагород) на 5-му конкурсі NBSK та «Sakakicho kyoiku iinkai kyoiku-cho-sho» (坂城町教育委員会教育長賞, нагорода голови Департаменту освіти міста Сакакі (префектура Наґано, Японія)) за цуба із зображенням квітки ірису.
2015 — відзнака «nyusen» (入選) на 6-му конкурсі NBSK за залізну цуба «Shinsei (新生)» з інкрустацією «метелик».
2022 — нагорода «Kinsho» (金賞第二席, друга золота нагорода) на 12-му конкурсі NBSK за цуба із бабкою.
2024 — нагорода «Ginsho» (銀賞第一席, перша срібна нагорода) на 14-му конкурсі NBSK за Kanagu (деталі оправи меча).
Просвітницька діяльність
Поширення інформації за допомогою Інтернет-ресурсів У 2007 році на платформі Ютуб створив спеціалізований канал «Ford Hallam's Japanese Metalwork Channel», де розміщено 167 відеофайлів (50 годин детальних інструкцій щодо технічних та естетичних аспектів традиції японської металообробки), що станом на 04.09.2024 набрали 2 067 204 переглядів. Серед найбільших проєктів:
«Utsushi — in search of Katsuhira's tiger» (Уцуші — У пошуку тигра Кацухіри) — документальний фільм 2009 року, що демонструє повний цикл створення цуба із застосуванням традиційних матеріалів, інструментів та технологій доступних майстрам періоду Едо. Зокрема показано відтворення за чорно-білим фото цуба майстра періоду Едо Hagia Katsuhira (1804—1886) із зображенням тигра у бамбуку, що на той момент вважалася втраченою. Проєкт тривав з червня по жовтень і здійснювався у співпраці з режисером Бредом Шаффером (Brad Schaffer) за фінансування Боба Моррісона (Bob Morrison). «Yugen — the making of a tsuba by Ford Hallam» (Юґен — Виготовлення цуба Фордом Галламом) — документальний фільм 2014 року, також створений Бредом Шаффером (Brad Schaffer) за фінансування Боба Моррісона (Bob Morrison). Музику спеціально для фільму написав відомий південноафриканський композитор Саша Соннбіхлер (Sasha Sonnbichler). «How was it made? Tsuba» (Як це було зроблено? Цуба) — проєкт 2018 року зі створення копії цуба майстра Gotō Mitsuakira (також читається як Mitsuaki, інше ім'я Gotō Hōjō, 16-й майстер школи «Гото», 1816—1856) для колекції Музею мистецтв Вікторії й Альберта (Лондон, Велика Британія). «Ford Hallam Tsuba School: Hosa-Kusa, Creating a Modern Classic» (Школа цуба Форда Галлама: Хоса-Куса, створення сучасної класики) — цикл із 13 навчальних відео. Проєкт 2020 року демонструє повний процес створення цуба «Hosa-Kusa» (з японської «тонка трава»), розробленої та виготовленої Фордом Галламом. «Tosogu Insights» (Тосогу інсайт) — серія 15 відео, що знайомлять глядачів зі зразками елементів оправи японського меча видатних майстрів минулого. «Ginko Leaf Inlay Class» (Уроки з інкрустації листям гінкго) — серія із 12 навчальних відео (2020—2021 рр.), що демонструє класичну японську техніку інкрустації, відому як «хон-зоган», або справжню інкрустацію. «Uchidashi — Dragonfly Menuki» (Учідаші — менукі «Бабка») — серія із 16 відео, що знайомить із технологією учідаші (формування металу подібне до карбування, але не тотожне йому), яка застосовується для виготовлення менукі — традиційного елемента оздоблення руків'я японської холодної зброї.