Спас Нерукотворний (від Спаситель + калька з — не-руками-зроблений), Нерукотворний Образ Господа Нашого Ісуса Христа — зображення Ісуса Христа, що виникло внаслідок дотику тканини до Його обличчя. Також під назвою Спаса Нерукотворного часто виступають рукотворні копії та писані ікони, іконографія яких наслідує один з відомих варіантів Нерукотворного Образу.
У православ'ї відомий також як Мандиліо́н ( від — мантія, обрус) — ця назва відноситься саме до найпершого знайденого Нерукотворного Образу з Едеси. Стверджується, що X ст. це полотно було перенесено (ця подія вшановується як народно-християнське свято) до Константинополя (хоча певний час вже перед тим його доля була невідома після завоювання Едеси Сасанідами у 609 році), де й зберігалося до його розграбування у 1204 році, після чого реліквія зникла.
Декілька пізніших реліквій та ікон претендують на походження від Мандиліона. Зокрема до наших днів збереглися Туринська плащаниця, а також існувала подібна реліквія (можливо фрагмент), що була придбана Людовіком Святим у Латинського імператора Балдуїна II у 1241 році і зберігалася у Сент-Шапель у Парижі, однак вона зникла під час Французької революції. Також дві збережені донині ікони вважаються близькими до початкового образу Мандиліона: з храму Сан-Сільвестро-ін-Капіте в Римі і з католицької вірменської церкви Св. Варфоломея в Генуї.
У католицтві відомим є також Нерукотворний Образ з Плату святої Вероніки, це зображення існує в кількох варіантах (або копіях), збережених до нашого часу.
Історія Нерукотворного Образу
Мандиліон
Правитель Едеси (Месопотамія, сучасне м. Шанлиурфа, Туреччина) Авгар V Уккам, бувши важко хворий, почувши про чуда і зцілення, які робив Ісус Христос, увірував в Нього, як в Сина Божого, і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананію, доручивши йому написати зображення Ісуса. Ананії не вдалось намалювати Ісуса, бо Христове лице сяяло потужним світлом. Тоді Ісус притулив полотно до Свого лиця, і на полотні чудесним чином відбилося зображення Христового обличчя.Українська греко-католицька церква. Патріарша катехитична комісія // 29 серпня Церква згадує пам'ять перенесення з Едеси до Царгороду Нерукотворного образу ГНІХ (відвідано 29.08.2016)
За іншою версією, Ананія прийшов до Єрусалима і побачив Господа, оточеного великим натовпом. Він не міг підійти до Нього. Ісус Сам покликав його, назвав по імені і передав для Авгаря короткий лист, в якому, похвалив його віру, обіцяв прислати Свого учня для зцілення і для настанови. Потім Господь попросив принести воду і убрус (полотно, рушник). Він умив лице, обтер його убрусом, і на ньому відбилося Його обличчя. Убрус і лист Спасителя Ананія приніс в Едесу. Авгар зцілився. Згодом прийшов святий Фадей, учень Ісуса, апостол з 70-ти, який проповідував Євангеліє, і охрестив Авгаря, що увірував, і всіх жителів Едеси.Побачити Боже обличчя // Парафія Собору Пресвятої Богородиці с. Батятичі (відвідано 29.08.2016)
Мандиліон став першою в історії іконою.
Євсевій Кесарійський в своїй «Церковній історії», написаній 325 року, пише:
Євсевій Кесарійський як доказ вказує на два документи — листи, перекладені ним з сирійської і взятих з архівів Едеси: просьбу Авгаря:
І відповідь на нього Ісуса:
Листування Христа з Авгарем та свідоцтво про те, що посли Авгара принесли зображення Спасителя з Єрусалиму, викладені також і вірменським істориком V століття Мойсеєм Хоренаці в книзі «Історія Вірменії»:
Євагрій Схоластик в своїй праці розказує про чудесне визволення жителів Едеси від облоги за допомогою Спаса Нерукотворного:
Авгар багато прикрасив Нерукотворний Образ ГНІХ і поставив в камінній ніші над воротами Эдеси, щоб кожен хто входить в місто міг поклонитися святому образу. Але через дякий час один із потомків Авгара, правитель Эдеси, впав в ідолопоклонство. Щоб зберегти образ від язичників, його замурували. Під час війни з персами, єпископу едеському Евлалію явилась у видінні світловолоса жінка і сказала йому: «Над воротами міста захоронений образ нерукотворний Спаса Христа. Якщо візьмеш його, то визволиш від бід місто це і народ його». І показала йому це місце. Єпископ розібрав мур і знайшов нерукотворний образ Христа один на полотні (убрусі) і другий, такий самий, на цеглі (керамічній черепиці), якою була замурована ніша з образом.
В храмах Візантії Мандиліон (образ на убрусі) і Керамидіон (образ на керамічній черепиці) зображують під головним куполом, один напроти одного.
В період іконоборства на Нерукотворний образ посилався Іван ДамаскінПреподобный Иоанн Дамаскин. Точное изложение православной веры. — Глава XVI, — Об иконах. (відвідано 30.08.2016).
Григорій II, папа Римський, коли дізнався про початок іконоборства у Константинополі в 730 році, написав два послання імператору Леву Ісавру, в яких намагався напоумити василевса припинити гоніння на ікони:
В 787 році Сьомий Вселенський собор, вказує на наявність Нерукотворного образу як важливе свідоцтво на користь іконовшанування.Деяния Вселенских Соборов. Том 7. Собор Никейский 2-й, Вселенский Седьмой. — Казань: Центральная типография, 1909. — с. 201
З 641 року місто Едеса знаходилася під владою Халіфату.Part III. Chapter I. The conquest of Mesopotamia [al-Jazīrah], page 269-272 in: , transl. . The Origins of the Islamic State. Volume 1. London: Columbia University, Longmans, Green & Co, 1916. — 518 p. — OCLC 622246259 В 944 році військо імператора Романа I Лакапіна оточило місто, в результаті облоги городяни Едеси в обмін на мир (хрисовул) віддали святий убрус, і Нерукотворний образ був почесно перенесений до КонстантинополяЛ. М. Евсеева, А. М. Лидов, Н. Н. Чугреева. Спас Нерукотворный в русской иконе. — Москва: Ун-т Дм. Пожарского, 2008. — С. 30, 426—429:
Святиня була викрадена з Костантинополя під час пограбування міста учасниками IV Хрестового походу в 1204 року, після чого втрачена (за переказами, корабель, який перевозив образ, затонув). Роберт де Кларі, літописець IV хрестового походу, у своїй праці написав, що перед захопленням Константинополя хрестоносцями 12 квітня 1204 р. щоп'ятниці в храмі Матері Божої у Влахерні виставлявся якийсь саван і що на цій полотнині чітко проглядалася фігура Христа. Є здогадки, що плащаниця була забрана хрестоносцями. Але ніхто зараз не знає, що сталося з цим полотном після розгрому міста.Володимир Яцульчак. Туринська плащаниця – факти та легенди (частина 2) // cerkva.kiev.ua = Церква Введення Пресвятої Богородиці (Київ)
Туринська плащаниця
Плащаниця, зберігається у Турині (Італія) — лляна подвійна савана (тканина), на якій відбито, в фотонегативі, зображення тіла Ісуса, знятого з хреста й покладеного у гробі. Особливості страти, що відображені на тканині, відповідають особливостям страти Ісуса Христа, які описані в св. Євангеліях. За словами експертів, існує лише один шанс на мільйони, щоб це полотно, яке містить знаки такої специфічної страти, не було тим, яке сповивало тіло Христа.
Плащаниця є тим полотном, про яке говорить Євангеліє, що послужило для того, щоб огорнути тіло Ісуса, знятого з хреста, і покласти Його у гробницю.
Туринська плащаниця — це досить велике полотно прямокутної форми завдовжки 4 метри 36 сантиметрів і завширшки 1 метр 10 сантиметрів. Плащаниця була завезена до Італії в 1578 р. королівською родиною Савойї та була передана Церкві в 1983 р. останнім королем Умберто II.
Полотно щільне і міцне, виткане з чистого льону, жовтуватого забарвлення. З 1534 р. підшите білим голландським полотном для зберігання після пожежі 1532 р. По всій довжині полотна залишилися сліди підпалу, як би обрамлюючи видимий на ньому подвійний відбиток Чоловіка — спереду і з боку хребта.
Щільність переплетень тканини близько 34/100 мм. Це більше, ніж у звичайних полотнах, які використовуються для покриття матраців. Тканина м'яка і легко складається. Вага близько 2,45 кг.
До полотна належить частина тканини у верхньому куті завдовжки близько 8 см, вона не суміщається з кінцями полотна (найімовірніше, відрізана). В давні часи існував звичай притримувати полотно руками під час масових публічних виступів, тому краї полотен швидко зношувалися та обтріпувалися. Втрачені фрагменти були довгі, розміром 35 х 15 см.
Нижня частина Туринської Плащаниці має також переплетення тканини косого рисунка, що створює ефект «риб'ячого скелета». Нерегулярні переплетення добре помітні на правій стороні полотна, у верхній його частині, що показало просвічування, виконане у 1978 р. Існує припущення, що у нижню частину полотна під час публічних виступів загортали важку палицю для тримання полотна.
Спочатку Саван (Плащаниця), мабуть, був довший приблизно на 30 см. Існує багато припущень і конкретна інформація про те, що невеликі кусочки відрізалися як реліквії для церков та монастирів.
По краях полотна йде блакитна стрічка. До верхнього краю савана, складеного згідно з традицією: зверху — вид людини, що дивиться вліво, — у 1868 році Марією Клотільдою ді Савоя пришитий кусок тканини для прикриття і зберігання.Володимир Яцульчак. Туринська плащаниця – факти та легенди (частина 3) // voskresinnia.org.ua
Інші версії Образу Найбільш близьким до початкового Мандиліону дехто вважає образ з храму Сан-Сільвестро-ін-Капіте (який був перенесений і зараз знаходиться в капелі Матері Спасителя (колишня назва капела святої Матильди) у Ватикані), і образ, який з 1384 року зберігається у скромній католицькій «церкві вірмен» Св. Варфоломея в Генуї. Обидві ікони написані на полотні, закріплені на дерев'яних основах, мають однаковий формат (приблизно 29x40 см) і закриті плоским срібним окладом, прорізаним по контурах голови, бороди і волосся. При цьому деяка подібність версії з церкви Св. Варфоломея до Плату Вероніки може свідчити про наявність зв'язку між двома традиціями. Про первинну реліквію можуть свідчити стулки триптиха з втраченим середником з монастиря св. Катерини на Синаї. За найсміливішою гіпотезою, середником був оригінальний Спас Нерукотворний, присланий Авгарю.
Плат святої Вероніки Західний варіант переказу виник, за різними джерелами, від XIII до XV ст., найімовірніше, серед францисканських ченців. Згідно з ним, благочестива єврейка Вероніка, яка супроводжувала Христа в Його хресній дорозі на Голгофу, подала Йому лляну хустку, щоб Христос міг обтерти з лиця кров та піт. Обличчя Ісуса відбилося на хустці.
Існує також версія, що ім'я Вероніки у зв'язку з Нерукотворним образом виникло як спотворення лат. vera icon (справжній образ).
Відмінна особливість образу «Плат Вероніки» від Нерукотворного Образу з Едеси — терновий вінець на голові Спасителя, що, зрештою, пояснюється тим, що Образ зафіксувався на хустці Вероніки під час несення Ісусом хреста.
Відомими в наш час є ряд версій (копій) «Плату Вероніки», зокрема в соборі Святого Петра у Ватикані і «Лик із Манопелло». Хресна дорога, подія (стація) VI:
В одкровеніях Анни Катаріни Еммерік читаємо:
Див. також Туринська плащаниця Плащаниця Свята Вероніка
Примітки
Джерела Евсевий Кесарийський. Церковная история. Кн І, 13 (відвідано 30.08.2016) Мовсес Хоренаци. История Армении, в трех частях рассказанная Мовсесом Хоренаци по прозьбе Сахака Багратуни. Кн. ІІ, 32 (відвідано 30.08.2016) Евгарий Схоластик. История церкви. Кн. IV, 27 (відвідано 30.08.2016) Елена Мещерская Апокрифические деяния аполов. Новозаветные апокрифы в сирийской литературе. — Москва: Присцельс, 1997. — С. 66—67 Деяния Вселенских Соборов. Том 7. Собор Никейский 2-й, Вселенский Седьмой. — Казань: Центральная типография, 1909. — с. 201 Л. М. Евсеева, А. М. Лидов, Н. Н. Чугреева. Спас Нерукотворный в русской иконе. — Москва: Ун-т Дм. Пожарского, 2008. — С. 30, 426—429 Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей. КНИГА VI. Царствование Романа. (відвідано 30.08.2016) Анна Катаріна Еммерік''. Жива Евангелія. Ангельське одкровенняю про земні дні Господа. Розп'яття. — Львів: Добра книжка, 2014. — 81 — 84 Отче наш. Молитовник для української молоді. — Торонто: в-во ОО Василіан, 1960. — С.178
Посилання