Вайнаська міфологія — міфологія народів нахської мовної групи (інгушів, бацбійців та чеченців). Перекази, легенди, обряди та фольклор записані етнографами зі слів старців .
Пантеон
Боги природи
Дела — Деміург, верховний бог. Села — бог-громовержець, також бог вогню та домівки. Гела — бог сонцю.(Ймовірно ще звався Галь-ерд). Дарза-нана (Фурки) — богиня завірюх. Міха-нана — богиня вітру. Елта — бог полювання та врожаю. Села-Сата — богиня мистецтва та ремеслу, покровительниця дівчат. Тушолі — богиня весни и плодоріддя. Ел-да (Ештр, Етер) — бог мертвих. Уна-нана — богиня смерті та хвороб. Хи-нана — богиня води. Аза — матір бога сонцю Гели. За іншими переказами є донькою сонцю. Бетта — божество Місяцю. Делі-Малх — сонце (букв. «боже сонце»). Кінч — матір богині Місяцю. Мож — сестра Місяцю та сонцю. Мехка-нана — богиня гірної місцевості. Раніше жителі аула Гвілеті її високо вшановували і обов'язково їй молилися, перш ніж зійти на гору Башлам. Ця богиня допомагала мандрівникам та тим, хто ходив у гори. Мехканана знає, де на горі заховані скарби. Восени вона по низу гори простягає невидиму мотузку, і хто її перейде, той неминуче замерзає..
Боги-покровителі
Мятцелі — старший брат Тамижа і Амгалі. Найвідоміший і шанований з усіх богів. Його ім'ям названо місяць липень і день тижня (неділя). Особливе заступництво він надає жінкам. Тамамаш-ерда — (Тамиж-ерда). У перекладі з ІНГ. "крилатий дух "(Тамам-крило). Амгалі-ерда — брат Тамиж-ерда. Мешкає на горі Будур-лам в селі Хулі. Молдз-ерд — Бог війни (в перекладі з ІНГ. «спритний дух»). Сусол-дяла — підлеглий бога Мятцелі. Болом-дяла — За переказами, коли частина Інгушської сім'ї переселялася ближче до бацбійців, при підйомі в гори, одній дівчині стало погано, і вона вигукнула "Даьлой, ва даьлой! (Боже! О Боже!). Раптом все покрилося непроникним туманом, а коли він розсіявся, на голій до того часу піщаному грунті зеленіла соковита трава. Після цього дива половина сім'ї (Хілі-уачі) повернулася назад і оселилася в Арзі. На честь відзначення дива збудували храм Болом-дяла (Болом). Тхаба-ерда («Святий (дурда) двох тисяч» " — спочатку був християнським храмом, який в подальшому перетворили в язичницький і влаштовували жертвопринесення богам. Магал (Маги-ерда) — був провісником, в його будинку жила зірка вітрів, змія і пташка-несуча благодать(стриж). Мелер-ерда/Дені- покровитель напоїв (вино, пиво). На Західній .стороні Лаьжг, поруч з «Мелара-г1ала» в районі «Мелара кхаш» (орні землі, на яких вирощувався хліб і напої для ритуальних свят в навколишніх селах). Дошо цІу — покровитель віспи, дослівно «Золоте божество». За відомостями б. Альборова, щорічно на сирному тижні до Дня шанування цього покровителя, заготовляли глечик з маслом, пироги, сир. Запрошували в гості односельців і після молінь бенкетували. Головними учасниками свята були жінки. Вимовлялася така молитва «Святий, якщо ти нас відвідаєш, то залиш (вдалися) без шкоди кому б то не було. Іди від нас, милостиво до нас». Вийнявши з глечика масло, господиня каже: «О бог віспи, свої віспини милостиво від нас відійшли» і т. д. Напої на святі не вживали. При захворюванні людини віспою, члени його сім'ї дотримувалися певних правил: не можна показувати такі почуття як печаль і тривогу, дивуватися кількості віспин на тілі хворого, навпаки ж, слід було бути веселими і говорити «золота, хороша, піди від нас». Хто-небудь з близьких повинен був розважати хворого. Також заборонялося роздавати вогонь, їжу з кімнати хворого, шити, носити зброю, курити, входити з брудними ногами, мати статеві зносини. Дозволено було різати курку тільки чорного кольору, кров'ю якої поливали чотири кути будинку. Поки хворий не оговтається, в будинку пекли пироги і роздавали сусідам.
Персонажі Нартського епосу
Села-Сата Боткій Ширтка ( — «ласка») Сеска Солса Хамчій Патриж Кіндій Шоа () Сартал-Сармак Пхьармат / Курк'о Хамчі Бятар (інг. Байтар) — молодий чоловік, який жив зі своєю матір'ю. Не брав участі у військових походах, але за потреби міг застосувати зброю у бою. Займався оранкою і пас худобу. Грав на пандурі. Користувався повагою у народу. Між ним і Солсою виникла суперечка про те, хто з них сильніший і мужніший. Цю суперечку вирішив Ештр (бог мертвих), на користь Бятара. Солса уклав з Бятаром дружбу і видав його дочку. У сказанні «Бятар і дівчина» йдеться про те, що Бятар зустрів уночі на цвинтарі гарну дівчину. Як він з'ясував, вона була полоненою князя. Той змушував її щоночі ходити на цвинтарі і повертатися з новинами від загиблого брата, які дівчині передавав великий птах, що прилітає на могилу. Бятар убив птаха та князя, а дівчину забрав із собою. Але дівчина, побачивши вбитого птаха, померла. За селом Сурхахи, за річкою Кен є курган, під яким лежить похована Бятаром дівчина. У сказанні «Бятар і вампал», він обманом змушує вампала відрубати голову, покласти на коліна і поголити її, пояснюючи тим, що Сеска Солса робить також. Бятар знав, що якщо позбавити вампала голови, вона зможе знову прирости до шиї, і тому, коли вампал зняв свою голову і поклав на коліна, він посипав її попелом. Через це голова вампала не прижилася і він помер. Чопа — син Барата. Був одружений з лісовою жінкою (інг. хьунан кхалсаг, алмас). Від неї в нього було дві дочки та син. Чопа вбив брата лісової жінки. Якось Чопа зустрів на дорозі свого сина. Той пограбував і сильно поранив його в помсту за дядька. Перед смертю Чопа заповів, щоб ніхто не заходив до його кімнати. Але одна жінка залишилася, і побачила, як опівночі з'явилася лісова жінка з дочками, щоб оплакати Чопу. Лісова жінка відчула, що в кімнаті є людина і прокляла жінку. «Хто чує нашу розмову, та не задовольняться душі його потомства!» (інг. «Тха к'амаьл хозаш вовчун тєх'є хійла цхьаккхача хӏаман сатем боацаш»)— сказала вона. Від цієї жінки походять карабулаки (орстхойці). Вони найнеспокійніший народ і нічим не задовольняються. Кінді — жив зі своїм сином Шоа, недалеко від Егікала, в місцевості званої «Кіндій емараш (інг. Кендій Іімараш — надмогильні стели Кінді)». До цього оповіді Д. Мальсагов зробив таку примітку: «У Гана (міфічний першопредок інгушів.- І. Д.) був син Га, у Га був син Галга, у Галгая був син Кінда, у Кінди був син Шоа. Шоа, син Кінди, жив у селищі Емашка». Оршма — батько нарта Арша (інг. Аьрш, Эрш) Оршамара Арш (инг. Аьрш, Эрш) — син нарта Оршми Джантельг (інг. Джаннтельг) — нарт, мандрував з двома своїми друзями. У сказанні «Джантельг» вони потрапили у світ мертвих і зустріли там чудовисько ешап. Ешап показала їм голови 63 воїнів, які намагалися її вбити. Але Джантельг запевнив ешап, що вони не хочуть її вбивати і зі своїми друзями залишився на нічліг. Вночі, ешап хотіла вбити їх, але Джантельг обхитрив її і кинув у киплячий казан. Кров'ю чудовиська він окропив голови вбитих. 63 воїни ожили і приєдналися до Джантельга. Бетта Лир (букв. «місяцевий промінь») Малха Аза, Мялха Аза () — донька сонця. Жила на землі у високій вежі, а восени на землю спускалися золоті сходи і вони поверталися на небо до сонця. В одному з оповідей вона є дружиною нарта Тоха (інг. Тӏох), від якого народила сина Моказа (інг. Моакхаз), а в іншому дружиною Хамчій Патріжа, який врятував від батька, що проковтнув її (сонце), дракона (інг. сармака).. Няртбі () Нясар (інг. Наьсар, Наьсарг) — Син нарта Цӏока. У сказанні «Нарт Цок, його син Нясар, Мехка-нана і Хінана», говориться що своє ім'я він отримав на честь річки Нясар. До 14 років виховувався у кабардинського князя, у 15 років був відправлений додому. Прибувши на батьківщину, він побачив, що родове село знищили ногайці. Нясар попрямував слідом ворогів і знищив їх, а дочку ватажка полонив і вирішив узяти за дружину. Повернувшись на батьківське згарище, він вирішив залишити рідні краї, але богині Мехканана і Хінана відмовили його, пообіцявши, що на країну більше ніколи не нападуть вороги. За порадою богинь, Нясар відпустив полонену дівчину, але вона відмовлялася йти і всіляко вмовляла взяти її за дружину. Але коли зрозуміла, що умовляння марні, то звернулася сармаком (драконом) і перед тим як Нясар убив її, вона встигла вкусити його за підборіддя. З того часу він носив бороду, щоб приховати спотворене підборіддя. Мехка-нана і Хінана засватали за нього дочка Сеска Солси . У сказанні «Хто першим оселився в Нясар-Корті», у Нясара були такі довгі вуса, що якщо зв'язати їх на потилиці, то кінці спускалися до пояса. Оселився у Нясар-Корті, на річці Нясарг. Нарт Ачамаз зробив собі шубу з людських борід, а коміром цієї шуби хотів зробити вуса Нясарга. Ачамаз прийшов до нього додому, поранив його, але не зміг убити і загинув від руки Нясара. Оговтавшись від ран, він вирушив у похід до Грузії і полонив людей. Серед них був син грузинського князя, якого Нясар добре напував, годував і не змушував працювати. Через деякий час Нясар відпустив сина князя, і вони разом поїхали до Грузії. У віддаленій кімнаті замку Нясар знайшов дружину князя. До її тіла був прив'язаний труп. Вона розповіла йому, що князь, будучи в полоні, побачив, що дружина Нясара зраджує йому з пастухом і вирішив, що вона теж зраджувала йому з місцевим пастухом, і тому вбив пастуха і прив'язав його труп до її тіла. Нясар узяв із князя слово, що той виконає будь-яке його прохання, і попросив не піддавати дружину таким жорстоким тортурам. Після цього він вирушив додому, і після приїзду, заставши дружину з коханцем, оголосив розлучення і поділ майна між ним, пастухом і дружиною. Під час цього розділу дружина з коханцем померла від розриву серця.. Жер-баба — з інг. престаріла вдова. Мудра жінка, яка дає поради нартам. Вона має чарівну чашу, їжа з якої не вичерпується. У більшості переказів, вона готує для нартів, що зупинилися на нічліг, велика кількість хліба і галушок з щіпки борошна, що залишилася з благодатних часів. Коли нарти, здивовані тому, як їй це вдається, дізнаються від жер-баби, що благодать закінчилася з їх приходом, то вирішуються на суїцид і випивають розплавлену мідь.. Сятал (інг. Саьтал) — нарт, який прославився тим, що за порадою мудрої Жер-баби вбив лісового вепря. У нього був кінь Дурс, що промовляв. Кінь був висотою в три чонар, під ним тремтіла земля, з його очей сипалися іскри, а з ніздрів клубочився туман.. Орзмі Охкар Кант (інг. Охкар Кант) — нарт-орстхоєць, який був у числі 60 воїнів Сеска Солси, його вірний друг. Жив у містечку Охкарі. Він мав наречену Альбіка. Цок (інг. Цӏок' — гірський барс) — таке ім'я йому дали тому, що він за бажання міг харчуватися молоком гірського барсу. Жив у місцевості, де нині розташоване село Гамурзієве та був вождем нартів. Батько нарта Нясара. Був убитий ногайцями, що напали на село. Його син Нясар, який на той час прибув з Кабарди, помстився за смерть батька і знищив ворогів, що залишилися живими.. Лорса — брат Сеска Солси по батькові. Германч — нарт, що мешкав у долині Гарма (інг. гарман аре — рівнина, чеч. германія аріє, міжріччя Терека та Гӏалмі), на кургані Германч. Ворогував із нартом Козашем, убив усю його сім'ю, але одна з його невісток у цей час гостювала у родичів. Вона була вагітна і через якийсь час народила хлопчика. Онук Козаша помстився за діда і знищив Германча та весь його рід. Тінін Вюсу Фарг () Лял-Султа Тох () — нарт, чоловік Малха Ази