Нойз-поп () — піджанр альтернативного та інді-року, що розвинувся в середині 1980-х років у Великій Британії та Сполучених Штатах Америки. Він визначається сумішшю нойзу або зворотного зв'язку з пісенним мистецтвом, яке частіше зустрічається в попмузиці. Шугейзинг, ще один нойзовий жанр, що розвинувся в 1980-х роках, взяв свій початок від нойз-попу.
Історія та характеристика За визначенням AllMusic, нойз-поп є «точкою на півдорозі між бабблгамом і авангардом» — суміш традиційної поп-пісенної майстерності з експериментальними звуками, такими як білий шум, спотворені гітари та дрони. Цей стиль «часто має туманне, наркотичне відчуття, коли мелодії немов дрейфують крізь вихори гітарних текстур. Проте він може бути яскравим і енергійним чи різким і провокаційним».
Раннє коріння жанру простежується у творчості групи The Velvet Underground, яка експериментувала зі зворотним зв'язком та спотворенням звуку на своїх ранніх альбомах.
Попередники нойз-попа та розвиток жанру Американські альтернативні рок-групи, такі як Sonic Youth, Yo La Tengo, Hüsker Dü та Dinosaur Jr., змішували структури поп-пісень з екстремальним гітарним дисторшном та зворотним зв'язком, ставши попередниками нойз-попа. Дебютний альбом гурту The Jesus and Mary Chain 1985 року, Psychocandy, вважається архетипом жанру. На думку AllMusic, цей альбом «багато в чому породив стиль».
Карим Естефан зі зазначив, що Psychocandy «перетворив використання дисторшну в інді-року, поєднуючи звук, що вищає, із мелодіями 1980-х, що запам'ятовуються».
Вплив на шугейзинг Наприкінці 1980-х років нойз-поп став одним із ключових джерел натхнення для британського руху шугейзингу. Під впливом The Jesus and Mary Chain група My Bloody Valentine почала експериментувати з поєднанням попмузики 1960-х і нойзу на своєму міні-альбомі , заклавши основи їхнього майбутнього звучання у стилі шугейзинг.
Нойз-поп продовжував впливати на інді-рок-сцену аж до 1990-х років.
Примітки