Учасники кримінального провадження – державні органи, їх посадові і службові особи, фізичні та юридичні особи, які наділені законом процесуальними правами і процесуальними обов’язками, реалізуючи які вони вступають з іншими суб’єктами у процесуальні правовідносини і тим самим здійснюють кримінальну процесуальну діяльність або беруть участь у ній для досягнення покладених на них законом завдань або для захисту охоронюваних законом інтересів особи, суспільства й держави.Кримінальний процес: підручник / Грошевий Ю. М., Тацій В. Я.. Туманянц А. Р. та ін. Харків: «Право», 2013. 824 с. ISBN 978-966-458-488-0
Класифікація учасників кримінального провадження Учасники кримінального провадження, згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, – це сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
До сторін кримінального провадження закон (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України) відносить:
а) з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом;
б) з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники;
Віднесення слідчих до сторони обвинувачення є помилковим. Слідчий виконує функцію всебічного, неупередженого та об’єктивного розслідування, а функцію обвинувачення виконує прокурор на основі доказових результатів виконаної слідчим функції розслідування та вже по завершенні слідства в стадії судового розгляду.
За визначенням Ю. М. Грошевого, залежно від здійснюваних ними кримінальних процесуальних функцій, учасники поділяються таким чином: 1) суд (суддя, слідчий суддя, присяжні); 2) сторона обвинувачення (прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий); 3) сторона захисту (підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений та їх законні представники, захисник); 4) потерпілий і його представник; 5) інші учасники кримінального провадження: а) особи, які здійснюють ініціативну допомогу у виявленні й розкритті кримінального правопорушення (заявник, конфіденційний співробітник); б) особи, які захищають у кримінальному провадженні цивільно-правові інтереси (цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники й законні представники); в) особи, які володіють спеціальними знаннями (експерт, спеціаліст); г) особи, які сприяють кримінальному провадженню (свідок, перекладач, понятий, секретар судового засідання, судовий розпорядник); д) особи, які беруть участь у кримінальному провадженні у зв’язку із застосуванням запобіжних заходів (поручитель, заставодавець).
Суб’єкти, які безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження. Суб’єкти, які безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження, тобто виконують функцію розслідування, процесуального керівництва, нагляду, процесуального контролю, обвинувачення та справосуддя: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, оперативні підрозділи, суд (суддя), слідчий суддя, прокурор, обвинувач.
Слідчий – суб’єкт кримінального процесу, який як посадова особа правоохоронного органу, уповноваженого здійснювати досудове розслідування, прийняв справу до свого провадження у межах передбаченої КПК компетенції і встановлених правил підслідності та здійснює в передбаченій процесуальній формі досудове розслідування.Тертишник В. М. Кримінально- процесуальне право України: Підручник. 10-те вид., доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. 740 с. ISBN 978-617-566-273-1
Згідно п. 17 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий – це службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Ч. 2 ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, яка розкриває засаду законності кримінального процесу, визначає «слідчий зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень».
В цих приписах закону викладена сутність функції розслідування.
Функція розслідування – одна з найбільш складних і багатогранних функцій кримінального процесу, при виконання якої слідчий відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, здійснює діяльність, спрямовану на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставини кримінального провадження шляхом збирання, дослідження, оцінки, перевірки та використання доказів, установлення об’єктивної істини щодо фактичних обставин складу кримінального правопорушення та доведеності поза розумним сумним щодо суб’єктивної сторони досліджуваних подій, забезпечення верховенства права та правових умов для здійснення правосуддя.Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 21-ше, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. С. 83-84. ISBN 978-617-566-823-8
Статус слідчого визначений в ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України.
Детальніше: Слідчий
Детективи – посадові особи визначених в законі правоохоронних органів, які виконують функцію запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття фінансово-економічних та інших кримінальних правопорушень, за правилами підслідності, за дорученням слідчого здійснюють провадження негласних слідчих (розшукових) та оперативно-розшукових дій, а у визначених законом випадках користуючись статусом слідчого та самостійно під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора проваджують досудове розслідування віднесених до їх компетенції злочинів та інших кримінальних правопорушень.
Посади детективів передбачені в Національному антикорупційному бюро України та в Бюро економічної безпеки України.
Закон України «Про бюро економічної безпеки» зазначає, що детективи, окрім здійснення оперативно-розшукової та суто кримінально-процесуальної діяльності, уповноважені також здійснювати «інформаційно-пошукову та аналітично-інформаційну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень». Здійснення такої роботи потребує юридичної визначеності порядку її виконання.
Детективи фактично поєднують у собі статус слідчого й оперуповноваженого, можуть виконувати як слідчі дії, так і здійснювати оперативно-розшукові заходи. Приступаючи до розслідування кримінальних правопорушень детективи користуються повноваженнями слідчих.
В 2023 році Комплексним стратегічним планом реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023 – 2027 роки визначено одним з пріоритетних напрямів реформ впровадження інституту детективів у діяльність органів досудового розслідування та удосконалення інституту підслідності, координації діяльності та взаємодії.Комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023 – 2027 роки. Затверджений Указом Президента України від 11 травня 2023 року № 273/2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2732023-46733
Детальніше: Детектив (фах).
Для того, щоб державна інституція могла ефективно виконувати свої функції у сфері кримінального провадження, вона повинна відповідати таким інституційним стандартам: (1) незалежність від політичного та іншого незаконного впливу (структурна та операційна автономія, порядок призначення та звільнення керівника тощо); (2) підзвітність органу (регулярне звітування, інформування громадськості тощо); (3) високий рівень професійної підготовки співробітників (конкурсний відбір працівників, їхнє навчання тощо); (4) наявність достатніх повноважень для ефективної роботи (спеціальні оперативно-розшукові та слідчі заходи, доступ до фінансової інформації тощо)Носевич Н. Р. Напрями вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 3 (68). С. 104.
Керівник органу досудового розслідування – суб’єкт кримінального процесу, який за чинним законодавством організує досудове слідство та здійснює процесуальний контроль за виконанням слідчим завдань кримінального процесу і дотриманням законності (начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення та його заступники, які діють у межах своїх повноважень).
Дізнавач – службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, які уповноважені в межах компетенції та у випадках, установлених законом, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків (спрощене кримінальне провадження щодо кримінальних проступків).
Кримінальний проступок – передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Дізнання – це основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повноваженнями посадових осіб підрозділів дізнання органів Національної поліції та інших визначених в законі правоохоронних органів, уповноважених здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків, яка полягає в перевірці заяв і повідомлень про кримінальні проступки, всебічному, повному та об’єктивному дослідження обставин справи, захисту прав і свобод людини, прийняття законних та обґрунтованих рішень для розв’язання задач кримінального процесу.
Дізнавач уповноважений: проводити огляд місця події, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, застосовувати медичне освідування, здійснювати зняття інформації з вебкамер та інших технічних засобів фото- кінозйомки чи відеозапису, отримувати висновки спеціалістів, а також проводити слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні заходи, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках та в порядку установленому законом.