Вечірнє навчання (вечірня, очно-заочна, змінна освіта) — вид навчання, при якому учень поєднує навчання з роботоюВечірня освіта //  — С. 51., тобто відвідує навчальний заклад позмінно, у найбільш зручний, вільний від роботи час. При цьому можливий вільний (ковзкий) графік занять, наприклад, якщо учень працює у вечірню зміну, то він відвідує навчальний заклад у ранковий час.

Значна частина навчального матеріалу в системі вечірньої освіти розрахована на самостійну роботуВечірня освіта дорослих // Освіта дорослих: короткий термінологічний словник / Авт.-упор. Лук’янова Л.Б., Аніщенко О.В. — К.: Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2014. — С. 12. — ISBN 978-617-640-161-2..

Учень може отримувати середню, середню спеціальну або вищу освіту, іноді додаткову вищу освіту.

Протилежністю вечірньої освіти є денна (очна) освіта.

Історія Вперше вечірня освіта в Російській імперії з'явилася в XIX сторіччі у зв'язку з відкриттям недільних шкіл, недільних і вечірніх шкіл для дорослих, де учні могли отримати початкову освіту.

У 1920-ті роки в СРСР були створені різні види вечірніх шкіл — школа грамоти, школа селянської молоді, загальноосвітні та професійно-технічні курси, робітничі та селянські університети. В них без відриву від виробництва люди могли здобути як освіту, і професію, і навіть підвищити кваліфікацію. Крім того, щоб дати можливість здобути середню загальну освіту та здійснити підготовку селян і робітників до вступу до закладу вищої освіти, в системі освіти були створені робітничі факультети.

У СРСР вечірнє навчання набуло широкого розвитку в загальній та професійній освіті (початкова, середня та вища). Завдяки вечірній освіті в країні було здійснено програму з ліквідації безграмотності та малограмотності дорослого населення.Вечернее образование / Архипов В. М. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5).

Вечірні школи стали основою освіти для «дітей війни»Вечірня (змінна) загальноосвітня школа //  — С. 78—80..

В УРСР у 1976/1977 навчальному році було 1820 вечірніх (змінних) та заочних шкіл. В них навчалося близько 1 мільйона учнів. У 80 вечірніх профтехучилищах і відділеннях при денних училищах навчалося 361 000 людей. У середніх спеціальних закладах освіти на вечірньому відділенні — 912 000 учнів; у закладах вищої — 110 000 студентів.

В умовах ринкових відносин (з 1990-х) вечірнє навчання — була одним із шляхів для малозабезпеченої частини молоді здобути освіту й набути спеціальності; можливість розширювати знання в різних видах діяльності (науці, культурі, мистецтві).

Зміни у законі, що стосуються роботи вечірніх шкіл, в Україні ухвалили у 2019 році. Лілія Гриневич пояснила, що вечірні школи можуть продовжити працювати як заклади загальної середньої освіти з вечірньою формою навчання, для цього вони можуть внести відповідні зміни до назв та статутів.

У 2020/2021 навчальному році в Україні функціонувало 55 вечірніх закладів освіти, де навчався 9031 учень. Також існувало 224 денні загальноосвітні заклади, в яких організовані класи з вечірньою та заочною формами навчання для 10737 учнів.

Вечірня школа Вечірня (змінна) середня загальноосвітня школа — навчальний заклад для працюючої молоді. Під такою назвою існувала з 1971.

Учні, які навчалися у вечірніх школах, мали пільги: додаткову відпустку для здачі екзаменів, скорочений робочий день або скорочений робочий тиждень тощо.

Особи, які закінчили 8 класів вечірніх шкіл, отримували свідоцтво про восьмирічну освіту і мали право вступати до середніх спеціальних навчальних закладів або до 9-го класу середньої загальноосвітньої школи; ті, хто закінчив 11 класів, отримували атестат про середню освіту, який давав право вступати до вузів СРСР.

Самостійні заклади, який включали навчання на II і III ступенях освіти або лише на III ступені. Також іноді організовували навчання на ступені початкової освіти. Приймали людей незалежно від віку й рівня одержаної раніше освіти.Вечірня (змінна) загальноосвітня школа //  — С. 51.Вечірня (змінна) загальноосвітня школа //  — С. 78—80.

Існувала тенденція до зменшення контингенту учнів: 1985—1986 навчальний рік — 601 тисяч учнів; 1990—1991 — 193 тисяч; 1995—1996 — 136 тисяч; 1999—2000 — 114 тисяч; 2000—2001 — 117,5 тисяч учнів у 245 вечірніх школах. На початку 2005—2006 навчального року в Україні функціонували 232 вечірні загальноосвітні школи, в яких навчалися 110 тисяч учнів.

Реагуючи на рішення міськради Дніпра про закриття вечірніх шкіл батьки учнів заявили, що «міська влада з ними не порадилася, а умови навчання в денних школах для багатьох неприйнятні. Зокрема, говорили про те, що у вечірніх школах навчаються діти з інвалідністю, діти з малозабезпечених та багатодітних родин, хлопці й дівчата, які зазнали булінгу в звичайних школах, а також дорослі, які не змогли отримати шкільну освіту через життєві обставини».

Вечірня школа при виправно-трудових установах — освітній заклад для навчання осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Згідно з міжнародними правилами поводження з ув'язненими, прийнятими ООН, і законодавством України, загальноосвітнє навчання є одним з основних засобів виправлення засуджених та підготовки їх до життя на волі. В навчальному процесі реалізують освітні програми основної загальної освіти і, за потреби, середньої (повної) загальної освіти. Специфічні особливості школи визначають кримінально-виконавчі закони України й нормативні документи МВС України. Випускникам закладу, який має державну акредитацію, після підсумкової атестації видають документ державного зразка про відповідний рівень освіти.Вечірня (змінна) загальноосвітня школа при виправно-трудових установах //  — С. 51.

Інші заклади

Вечірній інститут — заклади вищої освіти для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації без відриву від виробництва за вечірньою системою навчання. У 1990-х в Україні при багатьох закладах були вечірні факультети (відділення).Вечірні інститути //  — С. 51.

У масовій культурі

Фільм «Весна на Зарічній вулиці» розповідає про життя молодої вчительки школи робітничої молоді (саме так називалися школи вечірнього навчання в СРСР до 1958 року). Фільм «Велика зміна» розповідає про життя класу, який здобуває середню освіту у вечірній школі.

Див. також

Освіта дорослих Заочне навчання Дистанційна освіта Школа робітничої молоді Школа сільської молоді

Примітки

Джерела

Вечірня (змінна) загальноосвітня школа //  — С. 78—80. Вечірня (змінна) школа // Освіта дорослих: короткий термінологічний словник / Авт.-упор. Лук’янова Л.Б., Аніщенко О.В. — К.: Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2014. — С. 12. — ISBN 978-617-640-161-2.

Вечернее образование / Архипов В. М. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5). Педагогічний словник / АПН, Ін-т педагогіки; підгот. Н. Б. Копиленко [та ін.]; відп. ред. М. Д. Ярмаченко. — К.: Педагогічна думка, 2001. — 516 с.

Література Мрига В. В. Радянська школа на новому етапі (Організаційно-правові форми перебудови вищої і середньої спеціальної освіти в СРСР). — Київ: Вид. Акад. наук УРСР, 1962. — 99 с. Профессионально—техническое вечернее образование / Агеева Л. А. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5). Высшее и среднее специальное вечернее образование / Вититнев Ф. А., Зиновьев С. И., Юдин В. А. // Вешин — Газли. — М. : Советская энциклопедия, 1971. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 5). Абакумов А. А. и др. (сост.) Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов. 1917—1973 гг. — М.: Педагогика, 1974. — 560 с. Довідник для вступників до вищих учбових закладів УРСР на 1988 рік. — К.: Вища шк. Вид-во при Київ. ун-ті, 1988. — 128 с. — ISBN 5-11-000352-1.