Анджей Кошьцєлецький (Кош(с, сь)цє(е)лецький) гербу Оґоньчик ( бл. 1455 — 1515) — державний діяч, дипломат Королівства Польського; маршалок примаса (1501—1503) й надвірний маршалок (1501), каштелян бецький (1508) і вішьлицький (1508—1510), підскарбій коронний (1509—1515), каштелян войніцький (1513—1515); краківський великорадця (1508—1515), жупник краківський і велицько-бохенський (1508—1515), бурґграф краківський (1510); староста бидґоський (1486—1515), швеційський (1487—1491), списький (1507—1515), освенцимський (1509—1515), іновроцлавський (1510—1515), сондецький (1512—1515), заторський (1513—1515).
Життєпис Народився Анджей близько 1455 року в Кошьцєльці біля Іновроцлава — родовому гнізді Кошьцєлецьких гербу Оґоньчик. Був сином — воєводи іновроцлавського, володаря багатьох староств у Куявії та Королівській Пруссії.
1485 року Анджей згадується як придворний короля Казимира ЯгеллончикаJędrzej Tomasz Kałużny, U boku króla. Chorągiew nadworna królów Polski u schyłku XV wieku, [w:] Acta Universitatis Lodziensis, Folia Historica, nr. 103, 2019, s. 65., перебував на той час із королем у Львові.
Починаючи з 1486 року постійно виступає в документах як староста бидґоський, після 1491 року мешкав у цьому містіHistoria Bydgoszczy, pod red. Mariana Biskupa, Tom I do roku 1920, Warszawa-Poznań, 1991, s. 222.. Ймовірно, тримав це староство спільно з братами і . Після поділу королівщин між братами 11 липня 1493 року, Анджей став одноосібним старостою бидґоськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 2: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Krzysztof Mikulski i Wojciech Stanek przy wspóludziale Zbigniewa Górskiego i Ryszarda Kabacińskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 77.. Від 21 грудня 1487 року до кінця червня 1491 року був старостою швеційськимZyglewski Zbigniew, Starostowie i burgrabiowie świeccy drugiej połowy XV wieku, [w:] Świecie i ziemia świecka w 800-lecie istnienia. Zbiór artykułów / Pod red. Maksymiliana Grzegorza; Wyższa Szkoła Pedagog. w Bydgoszczy, Bydgoszcz, Wyd. Uczelniane WSP, 1999, s. 82-83..
Принаймні від 1491 року Анджей Кошьцєлецький був кінним придворним королевича Яна Ольбрахта. Цього року їздив послом до Угорщини, ймовірно, щодо отримання для останнього угорської корони. Після коронації Яна Ольбрахта 1492 року він разом із своїм двоюрідним братом увійшов до складу двору нового монарха.
1498 року Анджей Кошьцєлецький поїхав із королевичем Сигізмундом до Буди, через декілька місяців повернувся до ПольщіAgnieszka Nalewajek, Dworzanie królewicza Jana Olbrachta w latach 1487—1492. Przyczynek do badań nad karierami rodów szlacheckich w czasach jagiellońskich, [w:] Średniowiecze Polskie i Powszechne, 2018, T. 10 (14), s. 205—206.. 1500 року набрав перші загони раців (сербів) до королівської надвірної хоругви, чим започаткував історію формації кавалерії — крилатих гусарівMarek Plewczyński, Obertyn 1531, Warszawa: Wydawnictwo Bellona, 1994, s. 47. В останніх роках правління Яна Ольбрахта Анджей перейняв ведення пописових реєстрів придворних у підскарбія Якуба Шидловєцького, від 1499 року він відповідав за виплати за їхню службуAgnieszka Nalewajek, Curienses w służbie wojskowej na Rusi za panowania króla Jana Olbrachta — zarys problematyki źródłowej, [w:] Historia Slavorum Occidentis, Wydawnictwo Adam Marszałek, vol. 12, no. 1 (32), 2022, s. 123.. Він вів також книги виплат жовнірам і реєстр затяжних військ. Імовірно, що в той час він фактично виконував обов'язки надвірного підскарбія.
У червні 1501 року став маршалком двору кардинала й архієпископа ґнєзненського Фридерика Ягеллончика, фактичним керівником його надвірного військаMarek Plewczyński, W służbie polskiego króla: z zagadnień struktury narodowościowej Armii Koronnej w latach 1500—1574, Oświęcim, Wydawnictwo Napoleon V, 2015, s. 108.. Під час безкоролів'я, після смерті надвірного маршалка Рафала Лещинського, Анджей Кошьцєлецький декілька разів згадується як надвірний маршалок коронний. Імовірно, вживав цей титул для підвищення свого рангу з нагоди посольства до Угорщини до короля Владислава Ягеллончика, куди його відправив кардинал Фридерик 1 липня цього рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 86.. Протягом 1501—1503 років був постійним дипломатичним представником у Буді. Там, імовірно, зблизився з королевичем Сигізмундом. Після коронації Олександра Ягеллончика 12 грудня 1501 року Кошьцєлецький вживав лише титул маршалка двору архієпископа.
Повернувшись до Польщі, Кошьцєлецький став одним із найближчих сподвижників нового короля. У листопаді 1504 року був послом від короля на з'їзді у Мальборку. Обирався послом на сейм 1505 року від Краківського воєводстваPosłowie ziemscy koronni 1493—1600, pod red. Ireny Kaniewskiej, Warszawa 2013, s. 45.. Олександр Ягеллончик, якому Кошьцєлецький надавав грошові позики, винагородив його записами на королівщинах у різних частинах Польщі, найбільше у Краківському та Поморському воєводствах. Зокрема, 1505 року він отримав від короля за службу Яну Ольбрахту та кардиналу Фридерику село Раковиці під Краковом (тепер — частина міста). На межі 1505—1506 років знову очолив посольство до Угорського королівства.
Користуючись довірою малопольської шляхти, він 1506 року був обраний Новокорчинським сеймиком делегатом для здійснення надзвичайного побору в Малопольщі та на руських землях, а пізніше, під час безкоролів'я, той самий сеймик обрав його одним із шести провізорів королівського скарбу. Був послом на коронаційний сейм 1507 року від Краківського воєводстваMariusz Lubczyński, Wykazy posłów sejmowych z lat 1507—1512, w: Kwartalnik Historyczny, R. 122, nr 3 (2015), s. 514..
Розквіт кар'єри Анджея Кошьцєлецького відбувся на початку правління короля Сигізмунда I. 1507 року він провів ряд успішних фінансових операцій для правителя, забезпечивши його необхідною готівкою. За короткий час він оздоровив королівські фінанси та призвів до значного збільшення доходів Корони. На знак подяки монарх обсипав його почестями та гідностями, надав йому низку малопольських староств і престижних придворних посад. Щонайменше наприкінці вересня цього року Кошьцєлецький отримав багате староство списькеJanusz Kurtyka, Polscy starostowie na Spiszu w XV i 1 polowie XIV wieku, [w:] Acta Universitatis Nicolai Copernici, Historia, nr. 26 (240), 1992, s. 209.. Тоді ж разом з Міколаєм Йорданом із Заклічина та Гансом Бонером він отримав управління над Краківськими жупами. З січня по листопад 1508 року був каштеляном бецькимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 43.. У лютому цього ж року став великорадцею краківськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 165., а в листопаді — каштеляном вішьлицькимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 150.. У цьому ж році він також отримав для себе та організованої ним групи право розвідування та видобування металів і мінералів у Короні та на Спишу. У травні цього року він став одноосібним управителем краківських жуп, хоча формально був номінований жупником лише 29 квітня 1509 року. З 1509 року був старостою освенцимськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 156., імовірно цього ж року став бурґграфом краківськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 173..
Номінований на посаду підскарбія коронного наприкінці грудня 1509 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 124., тому протягом січня-лютого відмовився від посад каштеляна вішьлицького та бурґграфа краківського. 1510 року отримав староство іновроцлавськеUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 2: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Krzysztof Mikulski i Wojciech Stanek przy wspóludziale Zbigniewa Górskiego i Ryszarda Kabacińskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 108..
У ці роки постійно перебував у Малопольщі. Започаткував реорганізацію королівської скарбниці, також він вів реєстри придворних, до яких вносилися розрахунки винагороди за службу та витрати, пов'язані з їхньою оплатоюAgnieszka Nalewajek, Na Królewskim dworze Jana Olbrachta, [w:] Roczniki Humanistyczne, Tom LIX, zeszyt 2, 2011, s. 44-45.. Кошьцєлецький навів лад в управлінні фінансами та бухгалтерському обліку, якими нехтував його попередник Якуб Шидловєцький. Він також сприяв підвищенню ефективності Краківських жуп (копалень солі у Величці та Бохні), підтримуючи та покращуючи їхнє обладнанняAnna Sucheni-Grabowska, Odbudowa domeny królewskiej w Polsce 1504—1548, Warszawa, Muzeum Historii Polski, 2007, s. 90.. Під час пожежі 1510 року в велицькій соляній шахті, вони разом із велицьким бергмайстром Северином Бетманом спустилися під землю і загасили пожежуBohdan Dyakowski, Wieliczka, jej stan obecny i historya, Warszawa, Red. «Przyjaciela Dzieci», 1909, s. 87-88..