1-ша бомбардувальна ескадра «Гінденбург» () — бомбардувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Частина брала участь у більшості військових кампаній та битв на Європейському театрі війни, починаючи з вторгнення вермахту до Польщі й до розформування у серпні 1944 року. Основним завданням ескадри було проведення стратегічного бомбардування, безпосередня підтримка наземних військ на полі бою, боротьба з кораблями та суднами противника тощо. На озброєнні ескадри KG 1 перебував середній бомбардувальник Heinkel He 111, а пізніше важкий бомбардувальник Heinkel He 177.

Історія з'єднання 1-ша бомбардувальна ескадра «Гінденбург» (KG 1) була сформована на основі штабу KG 152 «Гінденбург» у Нойбранденбурзі 1 травня 1939 року. Генерал-майор Ульріх Кесслер був її першим командиром. Ескадра отримала назву на честь померлого генерал-фельдмаршала Пауля фон Гінденбурга. Емблемою підрозділу було призначено родинний герб Гінденбургів.

I./KG 1 було сформовано з IV./KG 152 у Кольберзі. Авіагрупа отримала на озброєння середній бомбардувальник Heinkel He 111. Першою партією літаків були варіанти «Е» з традиційною ступінчастою кабіною, на відміну від загальновизнаної безступінчастої кабіни пізніших моделей «He 111P» і «H». Першим командиром групи був призначений оберстлейтенант Роберт Краус.

II./KG 1 було сформовано з розформованої I./KG 152 у Бреслау-Шенгартен (сьогодні Вроцлавський аеропорт) 18 вересня 1939 року, коли війна в Європі вже почалася. Оберстлейтенант Бенно Кош був її першим командиром.

1 грудня 1939 року особовий склад І. і ІІ. груп був виділений для заснування III./KG 1. Майор Отто Шнелле став першим командиром цієї групи.

Штаб/KG 1 був підпорядкований 2-й авіаційній дивізії 4-го повітряного флоту генерала Александра Лера й дислокувався у Кольберзі. I. група, озброєна He 111E також перебувала у Кольберзі й підпорядковувалася Леру. 14 вересня 1939 року обидва підрозділи було передано до 1-ї авіаційної дивізії 1-го повітряного флоту під керівництво Альберта Кессельрінга. В їх складі перебувало 47 He 111, з яких 41 був боєготовим.

Польська кампанія KG 1 базувалася на узбережжі Балтійського моря. Основним завданням ескадри була підтримка наземних військ вторгнення 4-ї армії в «польський коридор», при захопленні Гдині та допомога 3-й армії, що наступала зі Східної Пруссії для знищення армії «Помор'я».

1 вересня 1939 року розпочалася операція «Вайс», напад вермахту на Польщу. Люфтваффе планувало масштабну повітряну атаку на Варшаву під кодовою назвою операція «Вассерканте», а також знищення польських Повітряних сил на землі. Після скарг Генерального штабу вермахту план було переглянуто. 4-му повітряному флоту заважав сильний туман, який вкрив його аеродроми того ранку. Незважаючи на це, I./KG 1 були однією з чотирьох груп, які злетіли вчасно. Група завдала ударів по аеродромах у Пуцьку, Румі та Торуні. Її пілоти також бомбардували сили польської армії в Косьцежині та Старогарді Гданському. 3 вересня польські сили в Бидгощі та Данцигу також зазнали бомбардувань. Ціллю ймовірно була залізнична станція Бидгощ-Головна. 3 вересня KG 1 атакував польський флот на підтримку Крігсмаріне. Взаємодіючи з I. і II./StG 2, IV(St.)/LG 1, 3./KüFlGr 706 і 4.(St)/TrGr 186, ескадра бомбила базу морської авіації «Діон», міноносець «Мазур», тендер «Нурек», пошкодивши «Вихор» і мінний загороджувач «Гриф», які пізніше були добиті 4.(St)/TrGr 186.

4 вересня польські об'єкти в регіонах Торунь і Бидгощ були знову атаковані, і група перемістилася до Цитена, Бранденбург, пізніше того ж дня. Зі своєї нової оперативної бази вона виконувала місії з блокування залізниці на північний схід від Варшави 5 вересня та Кутно наступного дня. 8 вересня були відправлені місії з блокування дорожнього та залізничного транспорту вздовж лінії Рава-Руська. 8 вересня пілоти ескадри повернулися до Шонгартена і з 8 по 12 вересня атакували цілі на схід від Вісли. Разом з II./KG 26, I./KG 53 та I./KG 2 вона бомбила Ілжу, намагаючись завдати максимального збитку зосередженим силам польської армії «Прусси», а також діяла в битві під Радомом. Всупереч запереченням Лера використовувалися запальні бомби, а не фугасні бомби.

KG 1 також бомбардувала зосередження польських військ у битві на Бзурі. 13 вересня Пйонтек став мішенню KG 1. 14 вересня KG 1 було передано під командування Бруно Лерцера, а 1-ша авіаційна дивізія під командування 1-го повітряного флоту для підтримки атак 14-ї армії на півдні Польщі разом з KG 26 і KG 55. 15 вересня KG 1 розбомбила залізничні колії поблизу Ковеля, а потім перемістилася до Кросно. 16 вересня 1939 року її пілоти здійснили останні зареєстровані вильоти проти залізничного сполучення між Ковелем і Луцьком. Група була виведена з операції не пізніше 21 вересня.

Дивна війна Період Дивної війни I./KG 1 провела у тренуваннях. 16 жовтня 1939 року її перекинули на авіабазу Фасберг та 10 листопада в Гіссен. Підрозділ було перейменовано на III./KG 26. У той час I./KG 1 замінив 1./KG 4, який почав тренуватися для виконання завдань повітряного постачання. I./KG 1 розпочала навчання 10 лютого. Переорієнтація на мінування відбулася через те, що Гітлер відмовив Герману Герінгу атакувати порти на Британських островах, доки той не реалізує план «Гельб». Натомість Гітлер видав Директиву № 9, яка передбачала атаки на британські морські комунікації. Люфтваффе було зосереджено на постановках мінних загороджень до початку сухопутного наступу. 2-га ескадрилья пізніше була розгорнута в Нордгаузені. З 25 березня 1940 року I. група почала розкидати пропагандистські листівки над східною Францією.

21 вересня II. група перемістилася до Нойбранденбурга, а 1 жовтня — до Дельменгорста. До квітня 1940 року вона продовжувала навчання. З 16 жовтня 1939 року її перебазували в Люнебург. Принаймні з 20 квітня 1940 року її льотчики почали розвідку та розкидання листівок над Францією. Після ненадовго переміщення до Ерфурта, 9 травня 1940 року авіагрупа переїхала до Кірторфа/Гіссена. III./KG 1 провела зиму 1939–40 рр. у підготовки до наступної кампанії. 2 лютого 1940 року авіагрупа перемістилася до Нордгаузена, де набула повної бойової спроможності. З 20 квітня 1940 року її пілоти також здійснювали нічні вильоти, розвідку та розкидання листівок над східною Францією.

Французька кампанія

Напередодні початку операції «Гельб» 10 травня 1940 року, KG 1 було передано зі складу IV повітряного корпусу, в якому перебувала ескадра з 10 листопада 1939 року, I повітряному корпусу, підпорядкованого 1-му повітряному флоту. На момент початку вторгнення, на базі Гіссен було три з п'яти бомбардувальників He 111H штабу/KG 1. I. авіагрупа мала у строю 25 боєготових «Гейнкелів» з 35, II./KG 1 у Кірторфі мала у своєму розпорядженні 23 з 35, і III. група в Еттінггаузені 27 справних бомбардувальників із 33. Усі три авіагрупи мали варіант «H» літака.

Вранці 10 травня 1940 року за планом операції «Гельб» розпочалося німецьке вторгнення до Нижніх країн та Франції. I./KG 1 злетів і атакував аеродроми Ла-Фер і Ам'єн-Глізі. Авіагрупа також бомбардувала залізничні станції в Бомон-Амель у Франції та Філіпвіль у Бельгії. II./KG 1 розбомбила чотири аеродроми: Камбре-Нірні, Льєж, Альберт-Пікардія та Валансьєнн-Денен. III./KG 1 атакувала ті самі цілі та авіазавод поблизу Альберта. 60-е крило британських Королівських повітряних сил вступило в бій з III./KG 1 і заявило про збиття трьох німецьких бомбардувальників. 6. і 7. «штаффелі» втратили по одному бомбардувальнику з екіпажами від протидії 61-го британського крила. Атака III./KG 1 на фабрику Potez поблизу Альберта була зустрінута Hawker Hurricane, і 607-ма ескадрилья збила ще три бомбардувальники противника. Німецькі записи зафіксували збиття п'яти своїх літаків III. групи 10 травня, ще два були серйозно пошкоджені. Два повних екіпажі загинули, один потрапив у полон. Найбільшою втратою став майор Шнелле. Літак командира авіаційної групи був збитий і розбився за дві милі на схід від Сен-Кантена. В подальшому I./KG 1 здійснювала інші вильоти в район Гент-Брюссель-Антверпен, де втратила ще один бомбардувальник. З 11 по 16 травня основним завданням авіагрупи була підтримка 4-ї армії генерал-полковника Гюнтера фон Клюге, що наступала на півдні Бельгії.

На цьому етапі вторгнення II. група підтримувала просування 4-ї армії. Основними завданнями було забезпечення повітряного прикриття просування наземних військ у долину Луари, удари по зосередженнях танків французьких та британських військ та бомбардування залізничних об'єктів вздовж лінії просування. 20 травня група передислокувалася на аеродром до Кельн-Буцвайлергоф. II./KG 1 діяла над Камбре 17 і 18 травня. I. і II групи почали нічні атаки на Булонь у битві за Булонь. Усі три групи здійснювали бомбардування та виконували розвідувальні місії в ході битв за Кале та за Дюнкерк. З 21 травня 1940 року пілоти KG 1 розпочали операції з блокування оточених сил противника з моря, щоб запобігти евакуації англо-французького контингенту з Дюнкерка. 27 травня, в перший повний день евакуації, KG 1 бомбардував східний мол разом з льотчиками KG 54, які ймовірно, потопили 8000-тонний пароплав ВМС Франції «Аден».

3 червня 1940 року II./KG 1 і III./KG 1 взяли участь в операції «Паула». У атаці брали участь ще шість бомбардувальних ескадр: KG 2, KG 3, KG 4, KG 30, KG 54 і LG 1. JG 2, JG 53, JG 54, JG 77 і ZG 26 забезпечували супровід бомбардувального угруповання Люфтваффе. Потік німецьких бомбардувальників був помічений над Реймсом-Кулом'є та Камбре. Французька авіація не змогла своєчасно відреагувати на масовий наліт і багато французьких винищувачів не зрозуміли загрози та поринули на перехоплення надто пізно. У небі над Францією розгорнулися великі повітряні бої, але втрати KG 1 невідомі. Постраждало 15 французьких заводів, але лише три зазнали значної шкоди. 254 цивільні особи загинуло, ще 652 дістали поранення.

Частка французьких аеродромів отримала пошкодження, втім, на 13 аеродромах лише 16 французьких літаків було знищено і шість пошкоджено. Було виведено з ладу шість злітно-посадкових смуг, знищено 21 автомобіль. Загинув 21 військовослужбовець. Загалом було знищено 35 французьких літаків. Командир KG 51 Йозеф Каммгубер був збитий і захоплений під час операції «Паула»; пізніше він командував KG 1, хоча лишень протягом п'яти днів. Втрати німецьких бомбардувальників становили тільки чотири одиниці. Було збито шість німецьких винищувачів.

4 червня I. і II. авіаційні групи перемістилися на захоплений французький аеродром Ам'єн-Глізі. III./KG 1 передислокувалася до Лілль–Вандевіль. З 5 по 11 червня II. і III. групи підтримували наступ 4-ї армії в долині Луари та просування німецьких формувань до Гавру в контексті реалізації плану «Рот», другого етапу стратегічного наступу вермахту у Франції. 14 червня I. група атакувала цілі в Орлеані та з 15 по 19 червня 1940 року бомбардувала об'єкти судноплавства в портах Бреста та Шербура. У ніч з 18 на 19 червня III./KG 1 і II. і III./LG 1 розбомбили порт Бордо і наступного дня здійснили 30 вильотів на глибину до 480 кілометрів.

II. і III./KG 1 продовжували методично бомбардувати портову інфраструктуру противника. III. група перемістилася на аеродром Роз'єр-ан-Сантер після того, як 20 червня атакувала цілі поблизу Булоні.

Битва за Британію

Після перемир'я 22 червня 1940 року авіація Люфтваффе розмістилася на аеродромах уздовж узбережжя Франції, Бельгії та Голландії. Британська відмова капітулювати або домовитися з Німеччиною прискорила наказ Адольфа Гітлера про підготовку до операції «Морський лев», висадку морського десанту до Британії, яке мало відбутися після того, як Люфтваффе забезпечить перевагу в повітрі над Ла-Маншем. Німецький Генеральний штаб Люфтваффе (ОКЛ), отримав від Германа Герінга наказ розпочати масовані атаки на цілі в південній Англії.