Андрій Михайлович Редькін (, станція Косминіно Костромського повіту Костромської губернії, тепер Нерехтського району Костромської області, Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, міністр суднобудівної промисловості СРСР. Депутат Верховної ради СРСР 4-го скликання (у 1956—1958 роках).
Життєпис Народився в родині селянина на станції Косминіно Ярославської залізниці. З 1915 до 1919 року працював у господарстві батьків у селі Говядино Ярославської губернії. У 1919—1921 роках — тракторист Костромського міськвиконкому.
З 20 серпня 1921 року — на Військово-морському флоті РРФСР. У 1921—1922 роках — слухач курсів техніків командного складу флоту та училища командного складу флоту в Петрограді. У 1922—1926 роках — курсант Вищого військово-морського інженерного училища імені Дзержинського у Петрограді (Ленінграді).
У 1926—1928 роках — інженер технічного відділу, начальник майстерень та конструкторського бюро Кронштадтського судноремонтного (морського) заводу.
Член ВКП(б) з жовтня 1927 року.
У 1928—1929 роках — старший інженер та помічник начальника відділу суднобудування Технічного управління Військово-морських сил РСЧА.
У вересні 1929 — травні 1931 року — слухач Військово-морської академії імені Ворошилова в Ленінграді.
У 1931—1933 роках — головний корабельний інженер Головного військового порту Чорноморського флоту в місті Севастополі.
У 1933—1937 роках — військовий представник та уповноважений Головного управління кораблебудування контрольно-приймального апарату Управління Військово-морських сил РСЧА на суднобудівних заводах № 201 міста Севастополя та № 198 міста Миколаєва.
У 1937 — січні 1939 року — начальник відділу суднобудування, начальник 2-го Головного управління Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР.
У січні 1939 — 1940 року — заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. У 1940 — липні 1941 року — 1-й заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР.
Одночасно з січня до липня 1941 року — член Ради з оборонної промисловості при Раді народних комісарів (РНК) СРСР. Під час німецько-радянської війни керував евакуацією миколаївських та київського суднобудівних заводів до східних районів СРСР. У 1941 році — державний радник при Раді народних комісарів (РНК) СРСР.
У липні 1941 — 1943 року — заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. У 1943 — березні 1946 року — 1-й заступник народного комісара суднобудівної промисловості СРСР. У березні 1946 — березні 1953 року — заступник міністра суднобудівної промисловості СРСР.
У березні 1953 — квітні 1954 року — 1-й заступник міністра транспортного та важкого машинобудування СРСР.
У квітні 1954 — 15 вересня 1956 року — 1-й заступник міністра суднобудівної промисловості СРСР.
15 вересня 1956 — 14 грудня 1957 року — міністр суднобудівної промисловості СРСР.
У квітні 1958 — березні 1959 року — заступник начальника Зведеного відділу оборонної промисловості Держплану СРСР.
У березні — серпні 1959 року — заступник начальника Управління військового приймання Головного управління кораблебудування Військово-морського флоту СРСР.
З серпня 1959 року — у відставці, проживав у Москві.
Помер 19 квітня 1963 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.
Звання інженер-контрадмірал (31.05.1944)
Нагороди два ордени Леніна (31.03.1944, 5.11.1946) два ордени Червоного Прапора (3.11.1944, 3.11.1953) орден Нахімова ІІ ст. (8.07.1945) два ордени Трудового Червоного Прапора (29.03.1939, 1950) медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медалі
Примітки
Джерела Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник./Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999. Редькин Андрей Михайлович