Осерське графство () — середньовічне феодальне володіння в сучасній центральній Франції зі столицею в місті Осер. Графство протягом більшості часу свого існування входило до складу Бургундського герцогства.
Історія Першим відомим графом є сподвижник Карла Великого Герменольд, який отримав від короля франків Осер у 771 роціMentionné dans la Geste des évêques d'Auxerre. Voir La Puisaye et le Gâtinais, Ambroise Challe, Bulletin de la Société des Sciences historiques et naturelles de l'Yonne, 1872.. Після нього було декілька інших графів, а в 859 році король Західної Франкії Карл Лисий передав Осерське графство своєму двоюрідному брату Конраду II. Останній підняв повстання і його було позбавлено графства, яке натомість було надано графу Паризькому Роберту Сильному .
Після смерті Роберта в 866 році, усі його титули перейшли до Гуго Абата, який також був братом Конрада II. Гуго довірив Осер уповноваженому графу Гірбольду, а потім віддав його як придане своїй племінниці Аделаїді, яка вийшла заміж за герцога Бургундського Річарда I. Надалі Річард і наступні герцоги Бургундські призначили в Осері віконтів, першим з яких був певний Рейнард.
Протягом другої половини X століття графи Осерські невідомі. В той же час два єпископи Осерські де-факто перебирали на себе цю функцію. Перший — Еріберт, зведений брат герцога франків Гуго Капета, а другий — Гуго де Шалон. Епископи благоволили робертинам які отримували в графстві території.
Зрештою графство повернулося до капетингів, і на початку XI століття король Роберт II Побожний віддав його як посаг своїй доньці Аделаїді, яка вийшла заміж за Рено I Неверського. Останній став спадковим графом Осерським і Неверським і почав конфліктувати з осерським єпископом..
Протягом наступних двох з половиною століть Осерське і Неверське графства залишалися під єдиною владою, аж до смерті графині Матильди II у 1262 році. Її три доньки розділили спадок між собою і Осерське графство отримала Алікс, одружена з Жаном I Шалонським.
У 1370 році Жан IV Шалонський продав Осерське графство королю Франції, який включив графство до складу королівського домену і зробив на його території королівський бейлівік.
У 1435 році за Аррасським мирним договором між королем Франції Карлом VII і герцогом Бургундії Філіпом III Добрим, Осер було віднесено до Бургундського герцогства, яке, в свою чергу, було остаточно приєднано до Французького королівства, як королівський апанаж. У 1477 році Жан Рапін став першим губернатором, призначеним королем Франції.
Осерське віконтство Осерське віконтство з'явилось приблизно в 900 році з призначенням РенараSAINT GÉRAN (909—914) або РейнараComitatu Chalon–sur–Ararim — Comté de Chalon–sur–Saône Річардом І, герцогом Бургундським і графом Осерським з 888 року.
Віконт Ренар був братом Манассеса I Шалонського, видатної особи та союзника Річарда Бургундського. Він втрутився в призначення єпископа міста, Жерана, а пізніше вступив з єпископом у конфлікт через конфіскацію церковних земель Гі та Нарсі.
Наприкінці XII ст століття Осерське віконтство знаходилось в руках сера Наржо де Тусі, який став останнім віконтом в історії Осера. Після нього титул віконта Осерського не використовувався або приєднувався до титулу графаMax Quantin. Cartulaire de l'Yonne, tome II. Згодом управління було доручено судовим виконавцям.
У місцевій топоніміці площа Плас-де-Веен біля графського замку в місті Осер отримала свою назву від спотвореного слова віконт — «véen»Chanoine Lebeuf. Histoire du diocèse et de l'ancien comté d'Auxerre, 1743.
Примітки
Джерела